Історія справи

Постанова ВСУ від 03.03.2026 року у справі №910/7876/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7876/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Красножон О. М.,

відповідача - Серебряник О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 (судді: Сибіга О. М. - головуючий, Станік С. Р., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 (суддя Полякова К. В.) у справі

за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: 1) Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, 2) Управління освіти та спорту Козятинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

про визнання додаткових угод до договору недійсними, стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У червні 2024 року керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі - Управління Держаудитслужби) та Управління освіти та спорту Козятинської міської ради (далі - Управління освіти та спорту) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - ТОВ "Укр Газ Ресурс") про:

-- визнання недійсними додаткові угоди від 19.05.2023 № 2 та від 11.12.2023 № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2023 № 18, укладену між Управлінням освіти та спорту та ТОВ "Укр Газ Ресурс";

- стягнення з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь Управління освіти та спорту надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 43 735,80 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" обґрунтовані порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель щодо збільшення ціни товару за електричну енергію після укладення договору про закупівлі.

Також прокурор вказував на відсутність належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за товар за період дії договору.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Укр Газ Ресурс" просило відмовити в її задоволенні через безпідставність доводів прокурора, зазначаючи, що спірні додаткові угоди укладені між сторонами не у зв`язку із коливанням ціни, а внаслідок зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії на 2023 рік.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025, позовні вимоги задоволені, визнано недійсними додаткові угоди від 19.05.2023 № 2 та від 11.12.2023 № 3 до договору про постачання електричної енергії від 16.01.2023 № 18, укладені між Управлінням освіти та спорту та ТОВ "Укр Газ Ресурс"; стягнуто з ТОВ "Укр Газ Ресурс" на користь Управління освіти та спорту 43 735, 80 грн безпідставно набутих коштів.

2.2. Судові рішення обґрунтовані тим, що внаслідок укладення спірних угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 16,42 %, від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, у той час як за змістом статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, суди установили, що оспорювані угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суди також вказали на те, що оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними та, відповідно, не породжують правових наслідків, підстава для оплати поставленого природного газу за ціною, встановленою у них, фактично відпала, а тому ТОВ "Укр Газ Ресурс" зобов`язано повернути грошові кошти в частині збільшеної ціни товару.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, ТОВ "Укр Газ Ресурс" у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву прокурора залишити без розгляду на підставі пункту 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.1. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України застосував норму статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 25.02.2021 у справі № 910/261/20, від 02.11.2021 у справі № 906/569/19, від 24.09.2020 у справі № 918/844/18, від 26.01.2022 у справі № 902/684/18, від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19 та від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20 щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

3.1.2. Заявник касаційної скарги вказує на неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування статті 22 Бюджетного кодексу України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та неврахування позиції Верховного Суду щодо застосування норм статей 203 215 216 Цивільного кодексу України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, а також у постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 910/9383/23 та у постанові і Верховного суду від 30.01.2024 у справі № 924/564/22.

ТОВ "Укр Газ Ресурс" звертало увагу апеляційного господарського суду на те, що у даній справі прокурором не залучено Козятинську міську раду як позивача у справі, а згідно з пунктом 1 Положення про Управління освіти та спорту Козятинської міської ради, яке затверджене рішенням 8 сесії Козятинської міської ради 8 скликання від 09.04.2021 № 224-VIII Управління освіти та спорту створено Козятинською міською радою (засновник) у формі самостійного структурного підрозділу.

При цьому Управління освіти та спорту не є органом місцевого самоврядування, що суперечить позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, на яку суд першої інстанції покликається як на підставу задоволення позову та стягнення на користь Управління освіти та спорту з відповідача грошових коштів.

Скаржник зазначає, що Управління освіти та спорту заявлене прокурором у даній справі в якості позивача, на користь якого судом стягнуті грошові кошти з відповідача, суперечить позиції Верховного Суду.

3.1.3. Заявник касаційної скарги вказує також на те, що у даному спорі судами попередніх інстанцій при вирішенні справи застосовано до спірних правовідносин пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", замість пункту 7 цієї норми.

Збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку застосовується саме у разі коливання ціни на ринку (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі") проте зміна регульованих цін (тарифів) не є коливанням ціни на ринку, а є тарифом, який встановлюється Регулятором ринку - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу (далі - НКРЕКП), тобто зміни до істотних умов договору у зв`язку зі зміною регульованого тарифу підпадають під підставу внесення змін до договору, передбачену пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а не пункту 2 частини 5 статті 41 вказаного Закону.

Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норму матеріального права, а саме пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" до спірних правовідносин, який не підлягає застосуванню до правовідносин сторін у даному спорі, натомість не застосовано пункт 7 частини 5 статті 41 цього Закону, який підлягає застосуванню до правовідносин сторін у даному спорі.

3.1.4. Судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію щодо застосування Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 902/202/24.

3.1.5. Заявник касаційної скарги зауважує, що Верховний Суд у справі № 920/19/24 розглядає питання відступлення від висновків, викладених у справі № 922/2321/22, якими суди попередніх інстанцій у даній справі обґрунтовуються свої рішення, і таке відступлення матиме безпосередній вплив на розгляд справи в частині питання застосовування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

3.1.6. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що спір у даній справі виник у зв`язку із правовідносинами, які склалися між Управлінням освіти та спорту та ТОВ "Укр Газ Ресурс" на підставі договору про постачання електричної енергії від 16.01.2023 № 18 за результатами закупівлі та додатковими угодами до нього від 19.05.2023 № 2 та від 11.12.2023 № 3, отже постачання електричної енергії споживачу здійснювалося постачальником протягом 2023 року.

У справі, яка розглядається додаткова угода від 19.05.2023 № 2 укладена між сторонами на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у свою чергу, додаткова угода № 3 від 11.12.2023 укладена між сторонами на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а також пунктів 2 та 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788.

Скаржник зазначає, що враховуючи викладене, наразі відсутній однозначний правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

3.1.7. ТОВ "Укр Газ Ресурс" вважає, що справа № 910/7876/24 містить виключну правову проблему і у цьому випадку відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, адже наразі в провадженні господарських судів України перебуває більше 200 справ у подібних правовідносинах, в яких предметом позовів є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення з постачальника надмірно сплачених бюджетних коштів, підставою позовів є порушення сторонами при укладенні додаткових угод пунктів 2 та 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вирішення у цій справі питання щодо застосування норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

ТОВ "Укр Газ Ресурс" 09.02.2026 подало до суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказуючи на наявність виключної правової проблеми та необхідність сформувати єдину судову позицію щодо застосування норми частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у випадку порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі", враховуючи норми статей 38 та 164-14 КУпАП, якими встановлені строки та конкретний вид відповідальності у випадку порушення вимог Закону України "про публічні закупівлі" (у тому числі за внесення змін до істотних умов договору у порядку не передбаченому Законом) задля уникнення порушень принципу верховенства права, правової визначеності, добросовісності, прозорості, рівності та передбачуваності.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Управління Держаудитслужби зазначило, що ним не здійснювалися заходи державного фінансового контролю щодо закупівлі, відтак орган державного фінансового контролю не може надати пояснень по суті цього спору.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 12.12.2022 на веб-сайті "Prozorro" (за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/LIA-2022-12-12-000345-a) Управління освіти та спорту оприлюднено оголошення ID: UA-2022-12-12-000345-a про проведення відкритих торгів з особливостями на закупівлю товару, а саме: "Електрична енергія"; очікувана вартість закупівлі 3 306 800,00 грн; запланований обсяг електричної енергії 472400 кВт*год.

За результатами розгляду тендерних пропозицій (протокол про прийняття рішення уповноваженою особою від 26.12.2022) переможцем процедури закупівлі визначено ТОВ "Укр Газ Ресурс" із ціновою пропозицією 2 687 011,20 грн.

Суди установили, що 16.01.2023 між Управлінням освіти та спорту (споживач) та ТОВ "Укр Газ Ресурс" (постачальник) укладено договір про закупівлю електричної енергії № 18, в якому сторони обумовили, зокрема, такі умови:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 3.1 договору);

- обсяг закупівлі становить: 472 400 кВт (пункт 3.6 договору);

- ціна договору становить 2 687 011,20 грн, у тому числі з ПДВ у сумі 447 835,20 грн. Бюджетні зобов`язання по цьому договору виникають в межах кошторисних призначень (бюджетних асигнувань) на 2023 рік по загальному фонду. Здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк 20 (двадцять) календарних днів з моменту отримання рахунку споживачем (пункт 5.1 договору);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 5.2 договору);

- спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.3. договору);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору);

- зміни до істотних умов договору можуть бути внесені у випадках, що передбачені згідно з пунктом 19 Особливостей, та оформлюються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди (пункт 13.1 договору);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім перелічених в ньому випадках (пункт 13.7 договору);

- строк дії договору - до 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 15.1 договору).

У додатку № 3 "Комерційна пропозиція" до договору визначено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 4,74 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 5,688 грн. Загальна сума договору становить 2 687 011,20 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ у сумі 447 835,20 грн.

4.3. Суди також установили, що як свідчать матеріали справи, 06.03.2023 ТОВ "Укр Газ Ресурс" звернулося до Управління освіти та спорту з листом № 36, в якому повідомило про встановлення постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" тарифу на послуги з передачі електричної енергії із 01.04.2023 у розмірі 043025 грн./ кВт*год без ПДВ.

Так, сторонами укладено додаткову угоду від 19.05.2023 № 2, якою пункт 3.6 договору викладено в такій редакції: "3.6. Обсяг закупівлі за цим договором становить: 467 683 кВт/год"; та абзац 1 пункту 1 додатку 3 до договору "Комерційна пропозиція": "1. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії з 01.04.2023 становить 4,78997 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 5,747964 грн".

Додатковою угодою від 11.12.2023 № 3 до договору сторонами внесено зміни до пунктів 3.6, 5.1 договору та до абзацу 1 пункту 1 додатку 3 до договору "Комерційна пропозиція", та викладено у такій редакції: "3.6. Обсяг закупівлі за цим договором становить: 214 367 кВт/год»; "5.1. Ціна договору становить 1 268 868,80 грн. з 01.12.2023 - 5,53729 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 6,644754 грн".

Постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" установлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 на рівні 380,28 грн./МВт*год; на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 - 430,25 грн/МВт/год; 01.07.2023 по 31.12.2023 - 485,10 грн/ МВт/год.

На виконання умов договору від 16.01.2023 № 18 за період січень-грудень 2023 року відповідач поставив Управлінню освіти та спорту електричну енергію, що підтверджується актами приймання-передачі у розмірі 208 290,8 кВт.год.

За отриману електричну енергію Управління освіти та спорту розрахувалося повністю, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи у загальному розмірі 1 228 493,80 грн з ПДВ.

4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Управління Держаудитслужби та Управління освіти та спорту про визнання недійсними додаткових угод від 19.05.2023 № 2 та від 11.12.2023 № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2023 № 18, укладених між Управлінням освіти та спорту та ТОВ "Укр Газ Ресурс" та стягнення з відповідача на користь Управління освіти та спорту безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 43 735,80 грн.

4.5. Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом (частина 4 статті 3 цього Закону).

За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У статті 41 цього Закону встановлені основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього та передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з частиною 5 цієї норми істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім визначених у цій нормі випадках, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону).

4.6. У пунктах 125-129 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначено таке:

"125. 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

126. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

127. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

128. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

129. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю".

Також у зазначеній постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, висновок в якій щодо застосування норми права в силу частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України підлягає врахуванню, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом від 03.06.2021 № 1530-ІХ до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "країни "Про публічні закупівлі" не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що договір про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2023 № 18 укладено за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" і на момент підписання договору сторонами погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Укладення оспорюваних додаткових угод відбулося у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі електричної енергії згідно з постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, що набрала чинності 01.01.2023, тобто після проведення тендеру на закупівлю електричної енергії та після розкриття тендерних пропозицій.

Суди установили, що внаслідок укладення спірних додаткових угод від 19.05.2023 № 2 та від 11.12.2023 № 3 відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 16,42 %, від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору від 16.01.2023 № 18 за результатами процедури закупівлі.

4.8. Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суди попередніх інстанцій враховуючи те, що при укладенні спірних додаткових угод сторонами не дотримано вимог закону про можливість збільшення ціни одиниці товару лише на 10% і виключно у зв`язку із доведенням коливанням цін на ринку, дійшли висновку, що ці додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, як такі, що суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та принципу максимальної економії бюджетних коштів, який передбачений пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

4.9. При цьому судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з актами приймання-передачі за договором від 16.01.2023 № 18 за період січень-грудень 2023 року Управління освіти та спорту фактично отримало 208 290,8 кВт.год електричної енергії, сплативши 1 228 493,80 грн із ПДВ.

Водночас виходячи з ціни електричної енергії за договором від 16.01.2023 № 18 у розмірі 5,688 грн/кВт.год з ПДВ, Управлінням освіти та спорту за 208 290,8 кВт.год мало бути сплачено 1 184 758,00 грн, тобто переплата становить 43 735,80 грн, яка підлягає стягненню.

4.10. Як вже зазначалося, ТОВ "Укр Газ Ресурс", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі навело перелік постанов Верховного Суду, зазначивши, що суди неправильно застосували норм права та без урахування висновків, викладених у наведених постановах, зокрема, щодо застосування норм статей 203 215 216 Цивільного кодексу України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі учасники (сторони) цього правочину); застосування Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178; неправильного застосування норму матеріального права, а саме пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" до спірних правовідносин, який не підлягає застосуванню до правовідносин сторін у даному спорі, натомість не застосовано пункт 7 частини 5 статті 41 цього Закону, який підлягає застосуванню до правовідносин сторін у даному спорі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що норми матеріального права застосовуються судами з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування. При цьому цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних ним постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судами на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, щодо недотримання сторонами спірних додаткових угод вимог закону про можливість збільшення ціни одиниці товару лише на 10% і виключно у зв`язку із доведенням коливанням цін на ринку та укладення таких угод всупереч пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та принципу максимальної економії бюджетних коштів, який передбачений пунктом 2 частини 1, що зумовило задоволення позовних вимог, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження й оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

При цьому переглядаючи оскаржувані судові рішення колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

4.11. Щодо доводів скаржника про застосування судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій установили дотримання передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедуру для здійснення представництва інтересів держави у цьому випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 за результатами перегляду судових рішень у справі за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів вказала на те, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Управління освіти Конотопської міської ради позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки останнє є розпорядником бюджетних коштів та стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права й нести обов`язки та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України. Такий висновок цілком узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 927/188/22, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Крім того у справі, яка розглядається, позов пред`явлений прокурором в інтересах держави в особі Управління освіти та спорту, яке є стороною оспорюваних правочинів та розпорядником бюджетних коштів у спірних правовідносинах, а тому набуває статусу позивача відповідно до вимог абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

4.12. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укра Газ Ресурс" на судові рішення у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

4.13. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Укр Газ Ресурс" вказує на відсутності однозначного правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для задоволення позовних вимог, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.14. Щодо клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду оскільки вирішення у цій справі питання щодо застосування норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю належного обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 302 господарського процесуального кодексу України.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виклала висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника щодо оскаржень судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - судові рішення залишити без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/7876/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/7876/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак