Історія справи

Постанова ВССУ від 21.01.2026 року у справі №757/20008/24-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 757/20008/24-ц

провадження № 61-5497св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Офіс Генерального прокурора,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Київського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

від 26 березня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства, прокуратури.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він з березня 2010 року працював на різних посадах в органах прокуратури. Однак із листопада 2015 року до серпня 2021 року протиправно був притягнутий до кримінальної відповідальності за нібито вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України.

3. 12 листопада 2015 року за місцем проживання позивача та його сім`ї, а також у службовому кабінеті були проведені обшуки за участю понятих з числа його сусідів та підлеглих.

4. 29 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, за фактом недбалого ставлення до служби в умовах особливого періоду військовим прокурором Дарницького гарнізону ОСОБА_1 , що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у матеріальних збитках в результаті заволодіння підпорядкованим

працівником - прокурором військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі

38 800 доларів США та 60 500 грн. Цього ж дня позивачу повідомлено про підозру.

5. 11 березня 2016 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзд в Україну.

6. 15 березня 2016 року його було відсторонено від посади та вилучено службове посвідчення.

7. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня

2019 року, у справі № 753/22602/16 ОСОБА_1 визнано винним в інкримінованому злочині та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

8. 20 серпня 2019 року в зв`язку зі вступом в законну силу обвинувального вироку суду, наказом військового прокурора Центрального регіону України

№ 106о/с позивача звільнено з посади, виключено зі списків особового складу військової прокуратури та направлено у розпорядження МОУ для подальшого проходження служби.

9. 29 січня 2020 року постановою Верховного Суду вирок Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року та ухвалу Київським апеляційним судом від 12 серпня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

10. 27 квітня 2020 року Дарницький районний суд м. Києва повернув прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні

№ 42016000000000616 від 29 лютого 2016 року за звинуваченням

ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою

статті 425 КК України.

11. 03 серпня 2021 року прокурором відділу Офісу Генерального прокурора кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності в інкримінованому діянні складу кримінального правопорушення.

12. Позивач вказує, що незаконно перебував під слідством і судом у період з 12 листопада 2015 року по 03 серпня 2021 року.

13. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання спричинену йому майнову шкоду у вигляді оплати за надану юридичну допомогу у кримінальній справі в сумі 305 100 грн та моральну шкоду у сумі 1 500 000 грн.

14. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Печерського районного суду м. Києва, у складі судді

Бусик О. Л., від 22 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

700 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 305 100 грн витрат на юридичну допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16. Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва

від 17 вересня 2024 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 36 192 грн.

17. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час незаконно перебував під слідством та судом, а постановою прокурора від 03 серпня

2021 року кримінальне провадження № 42016000000000616 від 29 лютого

2016 року за підозрою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.

18. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував, що позивач незаконно перебував під слідством та судом впродовж фактично

57 місяців та за обставин цієї справи має право на відшкодування моральної шкоди в більшому, ніж мінімально гарантований розмір (456 000 грн).

19. Також суд вказав, що вимоги про відшкодування сум, сплачених у зв`язку з наданням правничої допомоги у кримінальній справі, підлягають задоволенню, оскільки сукупність наявних доказів підтверджує надання адвокатом позивачу правничої допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи в заявленому розмірі.

20. Щодо судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу під час розгляду цивільної справи, суд вирішив їх стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

21. Постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу Офісу генерального прокурора на рішення Печерського районного суду

м. Києва від 22 серпня 2024 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Офісу генерального прокурора на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва

від 17 вересня 2024 року залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частину в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення Печерського районного суду

м. Києва від 22 серпня 2024 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року залишено без змін.

22. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 700 000 грн.

23. Водночас апеляційний суд вказав на необхідність враховувати не лише час після повідомлення позивачу про підозру, а й проведення незаконних обшуків, які були здійснені до повідомлення позивачу про підозру, а також рахувати закінчення строку перебування під слідством та судом по день остаточного закриття кримінального провадження, без врахування попередніх постанов про закриття кримінального провадження, які були скасовані.

24. За розрахунками апеляційного суду загальний період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становив з 11 листопада 2015 року по 03 серпня 2021 року, тобто 68 місяців 22 дні, а гарантована державою виплата за заподіяну моральну шкоду - 549 866,67 грн.

25. Також колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про відшкодування позивачу 305 100 грн, сплачених ним у зв`язку з наданням правничої допомоги в кримінальному провадженні, яке тривало майже 5 років, та відшкодування витрат на правничу допомогу, під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, пропорційно до розміру задоволених вимог, в розмірі 36 192 грн.

26. Щодо наданої Офісом Генерального прокурора постанови

від 22 листопада 2024 року про скасування постанови від 03 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42016000000000616 щодо ОСОБА_1 , то апеляційний суд, з посиланням на положення статті 367 ЦПК України, вказав на неможливість прийняття нового доказу, який був відсутнім на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. 28 квітня 2025 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року.

29. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 757/20008/24, які у липні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31. Підставою касаційного оскарження судового рішення Офіс Генерального прокурора зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 18 травня 2022 року у справі

№ 522/2493/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

32. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 ЦПК України).

33. Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

34. Звертає увагу, що під час апеляційного перегляду справи було скасовано постанову про закриття кримінального провадження, тому у позивача відпали підстави для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Обставини, що обґрунтовували права позивача на відшкодування шкоди істотно змінилися. Наразі ОСОБА_1 перебуває у статусі обвинуваченого у тому ж кримінальному провадженні, в межах якого йому присуджено відшкодування моральної шкоди.

35. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не врахував постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження.

36. Наголошує, що постанова про скасування постанови про закриття провадження не є новим доказом, а лише підтверджує нову обставину та істотну зміну правової ситуації, яка відбулась після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

37. Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002464, відомості про яке внесено до ЄРДР 10 листопада 2015 року, за фактом вчинення старшим прокурором військової прокуратури Дарницького гарнізону ОСОБА_2 та іншими невстановленими працівниками цієї прокуратури кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

38. Під час досудового розслідування вказаного кримінального на підставі ухвал слідчого судді у справах № 757/42518/15-к та № 757/42519/15-к

від 11 листопада 2015 року було проведено обшуки за місцем проживання ОСОБА_1 та за місцем його роботи у приміщенні військової прокуратури.

39. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва

від 01 грудня 2015 року у справі № 757/44640/15-к надано дозвіл слідчому на тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, що перебувають у володінні оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», а саме щодо телефонних номерів абонента ОСОБА_1 , у період з 01 квітня по 26 листопада 2015 року.

40. 29 лютого 2016 року в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження

№ 42016000000000616 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України.

Цього ж дня позивачу повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

41. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва

від 15 березня 2016 року у справі № 757/10773/16-к відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України до 15 травня 2016 року і вилучено службове посвідчення працівника прокуратури України на час відсторонення від посади.

42. 16 березня 2016 року згідно з наказом військової прокуратури Центрального регіону України від 16 березня 2016 року № 132к відсторонено ОСОБА_3 від посади прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України до 15 травня 2016 року та вилучено у ОСОБА_1 посвідчення працівника прокуратури, про що складено акт.

43. 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 допитаний як підозрюваний.

44. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва

від 26 квітня 2016 року продовжено строк відсторонення ОСОБА_1 від посади прокурора у межах строку досудового розслідування, до 29 травня

2016 року, на час відсторонення від посади, у разі наявності, вилучено у ОСОБА_1 службове посвідчення.

45. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва

від 11 березня 2016 року у справі № 757/10758/16-к до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000616 свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Визначено строк дії ухвали слідчого судді до 11 травня 2016 року.

46. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у справі № 753/8095/16-к обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 повернуто прокурору.

47. Ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року, 28 вересня 2017 року у справі № 753/22602/16-к застосовано запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання, покладено на обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

48. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня

2019 року, у справі № 753/22602/16 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним строком 3 роки.

49. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 753/22602/16 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року у справі № 753/22602/16 обвинувальний акт у кримінальному провадженні

№ 42016000000000616 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, повернуто прокурору.

51. Постановами прокурорів Офісу Генерального прокурора від 06 липня 2020 року та 25 листопада 2020 року кримінальне провадження

№ 42016000000000616 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Ухвалами слідчих суддів від 04 листопада 2020 року та 16 березня 2021 року зазначені постанови про закриття кримінального провадження скасовані.

52. Постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора від 03 серпня 2021 року кримінальне провадження

№ 42016000000000616 за підозрою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.

53. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року зі змінами, внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2022 року, у справі № 640/20260/20 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , поновлено його на посаді прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України з 13 липня 2020 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

54. Офіс Генерального прокурора надав Київському апеляційному суду копію постанови заступника Генерального прокурора В. Літвінової

від 22 листопада 2024 року про скасування постанови прокурора від 03 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42016000000000616.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

55. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

56. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

58. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

59. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

60. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

61. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

62. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

63. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

65. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

66. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню: суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

67. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

68. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

69. Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі

№ 127/27354/17 зауважив, що встановлення обставин щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження вказує на неможливість відшкодування шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

70. У справі, що переглядається, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для відшкодування позивачу шкоди, у зв`язку із наявністю постанови прокурора від 03 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42016000000000616 за відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

71. Верховний Суд не може погодитись із цими висновками апеляційного суду, оскільки скасування постанови про закриття кримінального провадження, продовження досудового слідства та подальша передача кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 до суду свідчить про відсутність наразі передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для задоволення позову.

72. Апеляційний суд не перевірив стан кримінального провадження, за наслідками якого ОСОБА_1 просив відшкодувати йому шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

73. Колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на те, що копія постанови Офісу Генерального прокурора від 22 листопада 2024 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути прийнята з огляду на положення статті 367 ЦПК України.

74. Вказана постанова від 22 листопада 2024 року не була надана суду першої інстанції, оскільки на час розгляду справи районним судом її не існувало. Водночас ця постанова містить відомості про обставини, які мають виняткове значення для правильного вирішення розглядуваної справи.

75. Інший підхід передбачає необхідність звернення відповідача до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Водночас такий підхід, за умови, що апеляційному суду вже відомо про зміну істотних для справи обставин (скасування постанови про закриття кримінального провадження), не буде відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статтею 2 ЦПК України.

76. Щодо прав позивача, то Верховний Суд враховує, що залежно від остаточного результату кримінального провадження № 42016000000000616 ОСОБА_1 не буде позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування завданої йому шкоди (див. постанову Верховного Суду

від 17 липня 2024 року у справі № 185/7899/23).

77. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

78. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

79. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки прокурор не оскаржує рішення суду першої інстанції.

80. При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

81. Оскільки розгляд справи по суті не закінчено, питання розподілу судових витрат Верховний Суд не вирішує.

Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович