Історія справи

Постанова ВССУ від 17.04.2026 року у справі №456/3060/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 456/3060/19

провадження № 61-14935св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Стрийська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду

від 23 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Добрянська сільська рада Стрийського району Львівської області, правонаступником якої є Стрийська міська рада Львівської області, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І. Я., про визнання договору недійсним.

Позов мотивований тим, що 19 липня 2019 року в Добрянську сільську раду звернувся ОСОБА_1 із заявою про отримання дозволу на розроблення детального плану території для обслуговування та реконструкції контрольно-технічного пункту з будівництвом нових будівель під об`єкт «Багатофункціональний тренінгів центр учасників АТО», що на

АДРЕСА_1. До заяви ОСОБА_1 додав договір купівлі-продажу від 01 липня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 1797, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, викопіювання по земельній ділянці та копію рішення по детальному плану території.

Згідно з договором купівлі-продажу від 01 липня 2019 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 нежитлову будівлю контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Кулиняком І. Я. за реєстровим номером 1797. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі прав 01 липня 2019 року за номером запису 32197190. Згадана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, площею 0,0300 га, кадастровий номер 4625381000:01:022:0061, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка перебуває у комунальній власності Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області.

Позивач уважав, що вказаний договір підлягав визнанню недійсним з таких підстав.

24 вересня 2014 року контрольно-технічний пункт за адресою:

АДРЕСА_1 , був зруйнований і за даним фактом за заявою ОСОБА_5 внесено відомості до ЄРДР за № 12014140130001776 від 25 вересня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України.

Згідно з висновком експерта за наслідками проведеної експертизи в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що станом на листопад 2015 року нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , демонтована, тобто відсутня, на її місці знаходження наявні залишки будівельних матеріалів.

11 лютого 2015 року згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужив 1/2 частину нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту літ. «А-1», загальною площею 11,7 кв. м, що за вказаною адресою, ОСОБА_2 , а іншу 1/2 частину вказаної будівлі ОСОБА_2 набув у власність 18 вересня 2015 року на підставі свідоцтва про придбання конфіскованого майна.

Позивач вказував, що з огляду на наведене ОСОБА_2 по суті придбав неіснуючу будівлю.

В подальшому ОСОБА_2 біля залишків розваленої будівлі здійснив самочинне будівництво та збудував нежитлову будівлю розміром 5,5 м х 5,22 м, а також самовільно захопив земельну ділянку, орієнтованою площею 0,1716 га, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обгородження дерев`яною огорожею. При цьому зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт, а саме про реконструкцію контрольно-пропускного пункту під об`єкт, пов`язаний

з торгівлею та наданням побутових послуг. Натомість під час перевірки Департаментом ДАБІ у Львівській області було встановлено, що роботи

з реконструкції не розпочато, а проведено самочинне будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , на самовільно захопленій земельній ділянці і, як наслідок, наказом департаменту ДАБІ у Львівській області скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт (замовник ОСОБА_2 ).

Добрянська сільська рада звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та з позовом про знесення самочинно збудованої будівлі, справи за якими об`єднані в одне провадження.

Позивач зазначав, що за правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу та в силу статті 203 ЦК України його зміст повинен відповідати вимогам глави 54 ЦК України. Відповідно до статті 655 ЦК України договір купівлі-продажу є предметним, за таким договором може бути продано тільки реально існуюче майно, або майно, яке буде створене продавцем

у майбутньому. Однак перевіркою ДАБІ у Львівській області та висновком експерта було встановлено, що нежитлова будівля, загальною площею

11,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом договору, була повністю демонтована, тобто не існувала. Оскільки предметом договору визнана неіснуюча будівля контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кв. м, яка була зруйнована 24 вересня 2014 року, то таким договором фактично відчужено об`єкт самочинного будівництва, зведений на самовільно зайнятій земельній ділянці, тому такий договір суперечить статтям 655 656 ЦК України та в силу статей 215 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення у зв`язку з недодержанням у момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України.

Позивач вказував, що оспорюваним договором купівлі-продажу створено перешкоди для реалізації наданих йому законом прав щодо повернення самовільно зайнятої належної на праві комунальної власності земельної ділянки, а також повернення її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно зведених будівель та споруд. Без визнання зазначеного договору недійсним буде неможливим у подальшому реально і без перешкод виконати рішення суду в іншій справі, за позовом до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі.

Посилаючись на викладене, Добрянська сільська рада Стрийського району Львівської області, правонаступником якої є Стрийська міська рада Львівської області, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту, укладений 01 липня 2019 року між

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом

Кулиняком І. Я., зареєстрований за реєстровим № 1797, та скасувати

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 01 липня

2019 року № 32197190 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлову будівлю контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 464559546253, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Кулиняком І. Я. на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту укладений 01 липня 2019 року між ОСОБА_2

і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кулиняком І. Я., зареєстрований за реєстровим № 1797.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки предметом нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 01 липня 2019 року між ОСОБА_1

і ОСОБА_2 , був об`єкт речового права - нежитлова будівля контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка була знищена, тобто відсутня, і доказів протилежного стороною відповідачів не надано та у судовому засіданні суд не здобув, то, відповідно, немає

і відносин купівлі-продажу, у зв`язку з чим вказаний договір є таким, що суперечить вимогам закону, а саме нормам статей 203 205 655 656 658 ЦК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись із рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки справу вирішено без участі ОСОБА_3 , незважаючи на те, що вона

є співвласником спірного майна в силу положень статті 60 СК України.

Зазначала, що 01 липня 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту, за яким ОСОБА_2 відчужив вказану будівлю, вона ж ( ОСОБА_3 ) надала письмову заяву-згоду на продаж будівлі, яку засвідчено приватним нотаріусом

Кулиняком І. Я. 01 липня 2019 року, однак до участі в розгляді справи, як співвідповідача її залучено не було, дізналася про справу лише у травні

2025 року, після залучення її як співвідповідача у справі № 456/5970/24 за позовом Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави до Стрийської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, в якому прокуратура посилалась на судове рішення, яке нею оскаржується.

За позицією ОСОБА_3 , вона до 01 липня 2019 року (дата вчинення оспорюваного правочину між її чоловіком ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) була співвласником будівлі і, відповідно до статті 120 ЗК України, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, мала право користування земельною ділянкою, площею 0,0638 га, кадастровий номер 4625381000:01:022:0061, на якій розміщена будівля.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2025 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 червня 2025 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено, справу призначено до розгляду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року у справі за позовом Стрийської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кулиняк І. Я., про визнання договору недійсним закрито.

Ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано особою, питання про права, свободи, інтереси та обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, оскільки, ураховуючи наслідки недійсності правочину, які визначені частиною першою статті 216 ЦК України, повернення у натурі всього, що одержали сторони на виконання цього правочину, й те, що оскаржуваним рішенням суду лише визнано недійсним вказаний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, продавцем за яким був чоловік заявника

ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , віндикаційної або негаторної вимоги позивач Стрийська міська рада у цій справі не заявляла і суд першої інстанції таких позовних вимог оскаржуваним рішенням не вирішував, тому підстав для висновку, що внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу порушено права та/або законні інтереси ОСОБА_3 , як дружини продавця, до якого, за наслідками недійсності правочину повертається предмет купівлі-продажу, немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 листопада 2025 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа вирішена без її участі, хоча відповідно до статті 60 СК України ОСОБА_3 була і є таким же співвласником майна, як і ОСОБА_2 . Заявник вказує, що в силу статті 60 СК України і частин першої та другої статті 120 ЗК України вона такою ж мірою як

і ОСОБА_2 , на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, мала право користування земельною ділянкою, площею 0,0638 га, кадастровий номер 4625381000:01:022:0061, на якій розміщена будівля. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 права ОСОБА_3 у цій справі не захищав.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

02 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 2013 року.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу ідеальної частки нежитлової будівлі від 11 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Забродською О. С., зареєстровано у реєстрі № 50, ОСОБА_2 придбав 1/2 ідеальну частку цегляної нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту літ. «А-1», що розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 11,7 кв. м.

Право власності на вказану 1/2 частку нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту зареєстровано за ОСОБА_2 11 лютого 2015 року.

ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва, виданого державним нотаріусом

Костур У. Т., від 18 вересня 2015 року на підставі акта державного виконавця про реалізацію конфіскованого майна належало право власності на іншу 1/2 частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 18 вересня 2015 року.

Згідно з копією висновку № 1904 судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 1214140130001776 від 25 вересня 2014 року, складеного 28 грудня 2015 року, предметом дослідження якої була нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , відомо, що станом на час проведення дослідження нежитловае приміщення демонтоване, тобто відсутнє, тому встановити його функціональне призначення не видається можливим.

За даними інвентаризаційної справи № 583 складеним 12 серпня 2004 року

і 02 березня 2014 року, функціональне призначення об`єкта дослідження КТП (контрольно-технічний пункт).

Станом на час проведення огляду експертним шляхом встановити технічну причину руйнування об`єкта дослідження не видається можливим. Технічною причиною руйнування об`єкта дослідження міг бути механічний вплив на будівлю шляхом руйнування екскаватором марки «Атлас 1304».

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кулиняком І. Я., зареєстрований у реєстрі за № 1797, ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кв. м, що на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 464559546253.

Ринкова вартість нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту згідно

з висновком про вартість об`єкта оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Галтекс Плюс», дата оцінки та дата завершення складання звіту 21 червня 2019 року, становить 10 814,00 грн.

Відповідно до пункту 5 договору продавець ( ОСОБА_2 ) свідчить, що земельна ділянка, на якій розташована вказана нежитлова будівля, не належить йому на праві власності, право користування земельною ділянкою ним не оформлено, покупцю відомі вказані вище обставини. Нежитлова будівля контрольно-технічного пункту знаходиться у спільній власності подружжя ОСОБА_2

і ОСОБА_3 ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 свою згоду на продаж цієї нежитлової будівлі, справжність підпису на такій заяві засвідчено приватним нотаріусом Кулиняком І. Я. 01 липня 2019 року в реєстрі за № 1796.

Право власності на вказану нежитлову будівлю контрольно-технічного пункту зареєстровано за ОСОБА_1 .

19 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Добрянської сільської ради

з заявою про надання йому дозволу на розроблення детального плану території для обслуговування та реконструкції контрольно-технічного пункту

з будівництвом нових будівель під об`єкт «Багатофункціональний тренінговий центр учасників АТО» на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,13 га.

11 березня 2016 року Департамент ДАБІ у Львівській області зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт Реконструкція контрольно-пропускного пункту під об`єкт, пов`язаний з торгівлею та наданням побутових послуг, на АДРЕСА_1 , замовник будівництва ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю Департаменту ДАБІ у Львівській області від 21 квітня

2017 року № 1013-6/2357-17 перевіркою було встановлено факт надання недостовірних даних до зазначеної декларації про початок виконання будівельних робіт, за результатом чого складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 27/537, протоколи про адміністративне правопорушення № 27/537, № 27/537/1, № 7/537/2, видано припис № 27/537 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Наказом Департаменту ДАБІ у Львівській області від 26 квітня 2017 року

№ 04/26 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 11 березня 2016 року № ЛВ083160711736, замовник ОСОБА_2 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 813/1775/17 за позовом ОСОБА_2 визнано протиправним та скасовано припис Департаменту ДАБІ у Львівській області від 20 квітня

2017 року № 27/537 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 10 березня 2017 року на АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі сільського голови Добрянської сільської ради, землевпорядника, депутата Добрянської сільської ради, члена виконкому, земельна ділянка обгороджена дерев`яною огорожею, висотою 3 м, шириною 20 м, довжиною 77 м. Площа самовільно захопленої ОСОБА_2 земельної ділянки становить 0,15 га. Цей факт встановлено також під час обстеження земельної ділянки спеціалістами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи від

02 лютого 2022 року № 3088 за відсутності доступу експерта до приміщень існуючої нежитлової будівлі встановити, чи відповідають параметри існуючої нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 параметрам нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту, зазначеної у договорі купівлі-продажу від

01 липня 2019 року, не видається можливим.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.

Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається

у визначених законом випадках.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду,

а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказані норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок

і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції

є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи

у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 910/2795/20, від 31 січня 2024 року у справі

№ 199/7376/16-ц (провадження № 61-11401св23) і ухвалі Верховного Суду від

25 вересня 2024 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-4029св23).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Чинний ЦПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом наявності правового зв`язку між заявником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на судове рішення, не була учасником цієї цивільної справи, оскаржуваним рішенням суду питання про її права, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося. ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не зазначила з посиланням на юридичні факти (обставини), викладені в рішенні, чим саме та у якій спосіб порушено її право оскаржуваним судовим рішенням.

Урахувавши наслідки недійсності правочину, визначені частиною першою статті 216 ЦК України, й те, що оскаржуваним рішенням суду лише визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, продавцем за яким був чоловік заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , віндикаційної або негаторної вимоги Стрийська міська рада у цій справі не заявляла і суд першої інстанції таких позовних вимог оскаржуваним рішенням не вирішував, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність порушеного права та/або законних інтересів ОСОБА_3 як дружини продавця ОСОБА_2 внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що 01 липня 2019 року між ОСОБА_2

і ОСОБА_1 було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згоду на відчуження якої вона надала, а тому має бути залучена до участі у справі як співвідповідач, є безпідставними з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20), на яку заявник посилається у касаційній скарзі, зроблено висновок, що «Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір,

і є відповідачем у справі».

У цій справі права ОСОБА_3 захищаються її чоловіком ОСОБА_2 , який

є відповідачем у справі.

Та обставина, що ОСОБА_2 не з`являвся на судові засідання не свідчить про порушення прав ОСОБА_3 .

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53).

Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету, і має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine»), заява № 23436/03, § 22).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який обґрунтовано закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційної скаргою ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2022 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки

ОСОБА_3 .

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська