Історія справи

Постанова ВССУ від 16.03.2026 року у справі №308/10639/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року

м. Київ

справа № 308/10639/24

провадження № 61-12634св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня

2025 року у складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г.,

Мацунич М. В., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним окремих умов договору.

Короткий зміст судових рішень

2. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду

від 19 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду

з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

3. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивач та його представник повторно не з`явилися у судове засідання, у зв`язку із чим дійшов висновку про втрату позивачем інтересу до підтримання позовних вимог та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

4. У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року у вказаній справі.

5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з урахуванням наявності двох обґрунтованих заяв про неможливість з`явитися в судові засідання через перебування позивача на лікарняному, а також зайнятості його представника

у слідчих діях в межах кримінального провадження.

9. Також позивач вважає необґрунтованим висновок районного суду, щодо втрати позивачем інтересу до ініційованого спору без наведення жодних мотивів можливості або неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача та його представника.

Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, просив визнати недійсними окремі умови договору, укладеного із

АТ КБ «ПриватБанк».

11. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 09 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позиція Верховного Суду

12. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

13. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

16. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

17. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

18. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

19. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

20. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Предметом касаційного оскарження у справі є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду такої ухвали.

22. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

23. Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

24. У відповідності до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

25. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

26. Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.

У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

27. Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час

і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

28. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

29. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

30. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду

від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року

у справі № 369/3184/19).

31. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

32. Залишення позову без розгляду належить до дискреційних повноважень суду, застосування яких залежить від обставин кожної конкретної справи та поведінки учасників справи, з урахуванням вимог добросовісності та заборони зловживання процесуальними правами.

33. Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20 повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причини такої неявки.

34. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

35. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

36. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

37. Аналогічні правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у змісті постанов від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 03 квітня 2025 року у справі

№ 203/4777/20.

38. Відтак, з матеріалів справи, яка переглядається у касаційному порядку, вбачається, що у червні 2024 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с.1-7)

39. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 26 червня 2024 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін (а.с.15-16).

40. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 27 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2024 року об

15:00 год (а.с.62).

41. Відповідно до розписки про явку до суду адвокат Лазаренко О. В. особистим підписом підтвердив, що повідомлений про судове засіданняу справі, призначене на 12грудня 2024 року об 15:00 год (а.с.61).

42. Матеріали справи містять заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лазаренка Олексія Вікторовича, у змісті якої останній повідомив, що на

12 грудня 2024 року об 15:00 год. призначено розгляд справи № 308/10639/24, водночас просив перенести розгляд справи на інший термін у зв`язку із зайнятістю у невідкладних слідчих діях по кримінальній справі, призначених на 12 грудня об 14:30 год в смт. Вилок, та повідомив про перебування свого довірителя - ОСОБА_1 , на лікарняному. Доказів на підтвердження вищезгаданих обставин до заяви додано не було (а.с.64).

43. Відповідно до довідки, складеної секретарем судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку із неявкою учасників справи (а.с.65).

44. Відповідно до конвертів із судовими повістками про виклик у судове засідання, призначене на 09 січня 2025 року об 11:10 год, направлених на адреси

ОСОБА_1 та адвоката Лазаренка О. В., вбачається, що останні повернулися на адресу суду із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.66-67).

45. Матеріали справи містять заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лазаренка Олексія Вікторовича, у змісті якої останній повідомив, що на

09 січня 2025 року об 11:10 год призначено розгляд справи № 308/10639/24, водночас просив перенести розгляд справи на інший термін у зв`язку із зайнятістю у невідкладних слідчих діях по кримінальній справі, призначених на 09 січня об 11:00 год, та повідомив про перебування свого довірителя -

ОСОБА_1. на лікуванні поза межами області. Доказів на підтвердження вищезгаданих обставин до заяви додано не було (а.с.68).

46. Відповідно до довідки, складеної секретарем судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку із неявкою учасників справи (а.с.69).

47. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача, більше того, у змісті заяв про перенесення розгляду справи, датованих 12 грудня 2024 року та 09 січня

2025 року адвокат Лазаренко О. В. просив суд не розглядати справу та не приймати рішення без його участі та участі його довірителя.

48. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що матеріали справи не містять клопотань щодо розгляду справи за відсутності сторони позивача. Більше того, розгляд справи перший раз відкладався, зокрема, за клопотаннями адвоката

Лазаренка О. В., якому було відомо про дату та час судових засідань.

У подальшому ним було подане клопотання про відкладення наступного судового засідання, що свідчить як про його обізнаність про час та місце його проведення, так і про повторність неявки. За таких обставин міськрайонний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно залишив позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача у судове засідання.

49. Колегія суддів зауважує, що право суду залишити позовну заяву без розгляду виникає за наявності дворазового належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, двократної, послідовної неявки позивача безпосередньо в судове засідання та відсутності його заяви про розгляд справи за його відсутності.

50. Вищезазначені критерії у справі, яка переглядається у касаційному порядку судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано.

51. Водночас колегія суддів вважає неспроможними посилання касаційної скарги на поважність підстав відкладення розгляду справи, оскільки, не зважаючи на те, що адвокат Лазаренко О. В. обґрунтовував неможливість з`явитися у судові засідання, призначені на 12 грудня 2024 року та 09 січня

2025 року, участю у невідкладних слідчих діях та хворобою свого довірителя, вищевказані обставини не були підтверджені належними доказами.

52. Крім того, колегія суддів вкотре зауважує, що згідно з вимогами ЦПК України, суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

53. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

54. Аналогічні висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 24 жовтня 2018 року у справі

№ 569/347/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц (провадження № 61-31053св18), від 22 травня 2019 року

у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), від 06 червня

2019 року у справі № 760/3301/13-ц (провадження № 61-2630св19), від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15 (провадження № 61-31861св18),

від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц (провадження

№ 61-27370св18), від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц (провадження № 61-7473св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц (провадження № 61-20847св19), від 21 вересня 2020 року у справі

№ 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19).

55. Відтак, з огляду на те, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, повторно не з`явилися у судове засідання, а причини їх неявки судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано неповажними, а також, врахувавши, що позивач не скористався правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.

56. Посилання скарги на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин та не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

57. Підсумовуючи, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

58. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

59. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ

у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain», серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

60. ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236)).

61. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року

у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

62. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

63. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

64. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 09 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 19 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Ступак