Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 658/1141/18

провадження № 61-3617св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юність",

третя особа - ОСОБА_2,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року у складі судді Подіновської Г. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів:

Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" (далі - ТОВ "Юність"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 12 серпня 2016 року її було прийнято на посаду перукаря у ТОВ "Юність". 13 березня 2018 року її було ознайомлено з наказом від 12 березня 2018 року № 12 про звільнення з роботи згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в якому вона зазначила, що з наказом не погоджується, тому що її не попередили про перепрофілювання діяльності товариства, та не запропонували іншої посади. З огляду на наведне її звільнили з порушенням трудового законодавства, а саме положень частини 1 статті 492 КЗпП України. Крім того, ТОВ "Юність" взагалі не приймало рішень про перепрофілювання своєї діяльності. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним наказ ТОВ "Юність" від 12 березня 2018 року № 12 про звільнення її з посади перукаря; поновити її на посаді перукаря у ТОВ "Юність" з 13 березня 2018 року; стягнути з ТОВ "Юність" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 487,80 грн.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в судові засідання, призначені на 24 вересня 2018 року та 23 жовтня 2018 року не з'явилася представник позивача, яка подала заяви про відкладення розгляду справи. У вказаних заявах не наведено поважних причин для такого відкладення, тому суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з моменту відкриття провадження у справі до постановлення оскаржуваної ухвали місцевого суду минуло більше трьох місяців, а з часу пред'явлення позову - більше шести місяців, у жодне з призначених судових засідань позивач та її представник не з'явилися.

Представник позивача з часу укладення договору про надання правничої допомоги (10 серпня 2018 року) і до судового засідання місцевого суду 24 вересня 2018 року завчасно не ознайомилася з матеріалами справи. Документи, які позивач просила витребувати у ТОВ "Юність", були долучені товариством до відзиву на позовну заяву, який надійшов до місцевого суду 13 серпня 2018 року. Того ж дня відзив на позовну заяву було направлено позивачу. Адвокат Горяшко Л. В. підтвердила, що вона була повідомлена про судове засідання місцевого суду, призначене на 23 жовтня 2018 року, тому і позивач була повідомлена належним чином про місце і час розгляду справи. За таких обставин оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, передбачені законом підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, в якій, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 15 серпня 2018 року вона виїхала за межі України, тому уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Горяшко Л. В. Перше судове засідання у справі було призначене на 24 вересня 2018 року на 10 год. 30 хв. Оскільки відзив на її позовну заяву не надходив, то її представник звернулася до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, призначеного на 24 вересня 2018 року, у зв'язку з необхідністю ознайомитися з наданими відповідачем доказами. Місцевий суд враховував це клопотання і відклав розгляд справи на 23 жовтня 2018 року. Тому неявка її представника в судове засідання 24 вересня 2018 року не є такою, що сталася без поважних причин. 19 жовтня 2018 року її представник звернулася з адвокатським запитом до ТОВ "Юність" про витребування у товариства доказів, однак відповіді на цей запит не отримала, у зв'язку з чим 23 жовтня 2018 року подала до місцевого суду клопотання про відкладення розгляду справи. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди не звернули уваги на те, що вона як позивач не була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, оскільки з 15 серпня 2018 року по 15 січня 2019 року перебувала за межами України і жодних повідомлень від суду не отримувала. При цьому за змістом пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач (а не представник позивача) повторно не з'явився в судове засідання. Залишаючи позов без розгляду, суди проявили надмірний формалізм, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

19 березня 2019 року ТОВ "Юність" подало засобами поштового зв'язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи є безпідставними, позивач та її представник мали змогу та час повною мірою реалізувати свої процесуальні права, однак представник позивача не скористалася своїм правом на участь у судових засіданнях, призначених на 24 вересня 2018 року та 23 жовтня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

26 березня 2019 року справа № 658/1141/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 11 квітня 2018 року до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Юність", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 24 вересня 2018 року о 10 год. 30 хв.

13 серпня 2018 року до місцевого суду надійшов відзив ТОВ "Юність" на позовну заяву ОСОБА_1. Згідно з фіскальним чеком Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" від 13 серпня 2018 року та описом поштового вкладення на ім'я ОСОБА_1 відзив на позовну заяву з додатками 13 серпня 2018 року було направлено на адресу, вказану ОСОБА_1 у позові.

Про судове засідання місцевого суду 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 була повідомлена 08 липня 2018 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та SMS-повідомленням за вказаним нею у заявці на отримання судових повісток в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення номером мобільного телефону.

В судове засідання 24 вересня 2018 року позивач та її представник ОСОБА_3 не з'явилися. Цього ж дня адвокат Горяшко Л. В. подала безпосередньо до Каховського міськрайонного суду Херсонської області заяву про відкладення розгляду справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. З матеріалами справи адвокат Горяшко Л. В. ознайомилася 28 вересня 2018 року.

Згідно з протоколом судового засідання Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 вересня 2018 року розгляд справи було відкладено на 23 жовтня 2018 року у зв'язку з неявкою позивача та її представника і клопотанням адвоката Горяшко Л. В. про таке відкладення.

Про судове засідання Каховського міськрайонного суду Херсонської області, призначене на 23 жовтня 2018 року, позивач та її представник були належним чином повідомлені шляхом направлення SMS-повідомлень на вказаний ними номер мобільного телефону.

23 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горяшко Л. В. через канцелярію місцевого суду подала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що на її адвокатський запит про витребування доказів відповідачем не було надано відповіді.

ОСОБА_1 та її представник не подавали до місцевого суду заяв про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

З 15 серпня 2018 року позивач перебувала за межами України та з метою представництва своїх інтересів у суді 10 серпня 2018 року уклала з адвокатом Горяшко Л. В. договір про надання правничої допомоги № 34 з делегуванням адвокату всіх прав, наЗакон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" позивачу.

З моменту відкриття провадження у справі та до постановлення оскаржуваної ухвали місцевого суду (13 липня 2018 року - 23 жовтня 2018 року) минуло більше трьох місяців, а з часу пред'явлення позову - більше шести місяців. У жодне з призначених судових засідань місцевого суду позивач та її представник не з'явилися.

Документи, які позивач просила витребувати у ТОВ "Юність", були долучені товариством до відзиву на позовну заяву, що надійшов до суду 13 серпня 2018 року. Того ж дня відзив було направлено позивачу.

Згідно з частиною 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частинами 1 , 2 , 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого Частинами 1 , 2 , 5 статті 223 ЦПК України строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до Частинами 1 , 2 , 5 статті 223 ЦПК України судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що позивач та її представник - адвокат Горяшко Л. В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилися в судове засідання місцевого суду, призначене на 23 жовтня 2018 року, і від них не надходило заяв про розгляд справи за їх відсутності, суди дійшли правильного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про поважність причин неявки позивача та її представника в судові засідання місцевого суду не заслуговують на увагу, оскільки в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду незалежно від поважності причин повторної неявки позивача чи її представникав судове засідання.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що вона не була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, оскільки з 15 серпня 2018 року по 15 січня 2019 року перебувала за межами України і жодних повідомлень від суду не отримувала, є неспроможними, оскільки, як встановлено судами, 10 серпня 2018 року між нею та адвокатом Горяшко Л. В. було укладено договір про надання правничої допомоги, за яким адвокат представляє клієнта з усіма правами, наЗакон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" позивачу.

Згідно з частинами 2 , 4 , 13 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

В матеріалах справи наявна заявка позивача на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина 5 статті 130 ЦПК України).

Представник позивача - адвокат Горяшко Л. В. підтвердила, що вона була повідомлена про судове засідання місцевого суду, призначене на 23 жовтня 2018 року, відтак і позивач була повідомлена належним чином про розгляд справи.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов