Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №200/14835/17
Постанова ВССУ від 10.12.2025 року у справі №200/14835/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 200/14835/17

провадження № 61-4561св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В. Сердюка В. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів Барильської А. П., Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: арбітражний керуючий Гришин Михайло Анатолійович, арбітражний керуючий Демчен Олександр Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металобази комекс», про стягнення вартості неповернутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), Державної казначейської служби України (далі -ДКС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: арбітражний керуючий Гришин М. А., арбітражний керуючий Демчен О. І., Nовариство з обмеженою відповідальністю «Металобази комекс» (далі - ТОВ «Металобази комекс»), про стягнення вартості неповернутого майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 грудня 2014 року слідчий відділом Верхньодніпровського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (далі - СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області) відкрив кримінальне провадження № 12014040430001706 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

25 грудня 2014 року співробітники СВ Верхньодніпровського ВП під час проведення обшуків на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у кримінальному провадженні

№ 12014040430001660 у м. Вільногірську Дніпропетровської області вилучили майно.

25 грудня 2014 року о 19 год 50 хв на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області № 173/2706/14-к за адресою: вул. Промислова, 20 у м. Вільногірську слідчий Верхньодніпровського ВП провів обшук, під час якого вилучено: 40 гральних автоматів, грошові кошти в сумі 30 780,00 грн, мобільний телефон «Nokia 1100», 84 ключі від гральних автоматів, 3 журнали із записами, 2 картонні листи із записами.

25 грудня 2014 року о 19 год 50 хв на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області № 173/2708/14-к за адресою: АДРЕСА_2 слідчий Верхньодніпровського ВП провів обшук, під час якого вилучено: 32 гральні автомати, 2 купюро-приймачі, грошові кошти в сумі 8,25 грн, 19 ключів від гральних автоматів, системний блок, монітор «Views Sonic», ноутбук «Asus».

25 грудня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, під час якого вилучено: 8 гральних автоматів, грошові кошти в сумі 100,00 грн, мобільний телефон «Nokia 105» з сім-картою «Київстар», 3 ключі від гральних автоматів, купюро-приймач «Cash Code», 2 зошити із записами, 4 паперові картонні таблички з написами, журнал обліку технічного обслуговування № 112, паперові листи з чорновими записами, системну плату з підписом «Адмірал 8», системну плату без підпису. Крім того, вилучено

12 гральних апаратів, грошові кошти в сумі 506,00 грн, 2 металеві сейфи, планшетний комп`ютер «Griffin», банківську картку «ПриватБанк»

№ НОМЕР_1 .

26 грудня 2014 року заступник начальника СВ Верхньодніпровського ВП прийняв постанову про визнання речовими доказами майна, вилученого

25 грудня 2014 року під час обшуку за адресою:

АДРЕСА_2 , а саме 40 одиниць гральних автоматів, яке передано на зберігання до камери схову Верхньодніпровського ВП згідно з квитанцією

№ 132.

26 грудня 2014 року заступник начальника СВ Верхньодніпровського ВП прийняв постанову про визнання речовими доказами майна, вилученого

25 грудня 2014 року під час обшуку за адресою:

АДРЕСА_2 , а саме 32 одиниці гральних автоматів, яке передано на зберігання до камери схову Верхньодніпровського ВП згідно з квитанцією

№ 117.

30 грудня 2014 року на вилучене під час вказаних обшуків майно ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/2722/14-к накладено арешт.

23 травня 2017 року ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/23/17-к скасовано арешт, накладений відповідно до ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року на майно, а саме з 32 одиниць гральних автоматів, вилучених 25 грудня 2014 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та 40 одиниць гральних автоматів, вилучених 25 грудня 2014 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

24 травня 2017 року позивач отримав від уповноважених осіб СВ Верхньодніпровського ВП гральні автомати марки «Videogame» у кількості семи штук з ідентифікуючими ознаками №№ 975793, 975917, 975811, 975765, 975970, 975777, 975784 та гральні автомати «MAXIMA PLUS» у кількості

19 одиниць з ідентифікуючими ознаками №№ 015126, 015107, 015109, 015114, 015127, 015125, 015116, 015110, 015106, 16, 17, 15, 6, 14, з яких 5 одиниць були без зазначення номерів. Таким чином, він отримав 26 штук гральних апаратів з належних йому 72 одиниць; 46 одиниць гральних апаратів він не отримав з підстав відсутності їх у камері схову Верньодніпровського ВП, доказом чого є лист від 04 серпня 2017 року № 47/8543 ГУНП в Дніпропетровській області.

На звернення до Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області позивач отримав лист-відповідь від 11 серпня 2017 року

№ 04/72-563-17, у якому зазначено, що вилучене майно під час обшуку 29 грудня 2014 року, а саме 46 гральних автоматів, не може бути повернуто у зв`язку з його втратою. За результатами проведеної службової перевірки встановлено, що службові особи всупереч вимогам статей 100 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, здійснили незаконні дії з тимчасово вилученим під час досудового розслідування майном, що призвело до його подальшої втрати.

Загальна вартість гральних автоматів, які було вилучено та втрачено, становить 1 955 723,00 грн.

Із урахуванням наведених обставин позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України за рахунок коштів Держаного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь вартість неповернутого майна у розмірі 1 955 723,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Суди розглядали справу неодноразово.

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання щодо судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що підстав для стягнення грошових коштів на суму 1 955 723,00 грн немає, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка ідентифікація гральних автоматів, які незаконно вилучені та підлягають поверненню позивачеві.

Верховний Суд постановою від 21 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасував. Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції керувався тим, що під час розгляду справи суди повно, всебічно й об`єктивно не дослідили докази у справі та не надали їм належної правової оцінки, обмежившись посиланням на те, що відсутня ідентифікація гральних автоматів, не перевірили доводи позивача стосовно неможливості отримати ним арештоване майно у зв`язку з його втратою органами досудового слідства, не з`ясували, чи перебуває майно, яке було вилучене у позивача, на відповідальному зберіганні, чи воно дійсно втрачено, чи є підстави для відшкодування його вартості, за чий рахунок повинна бути відшкодована його вартість.

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 10 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 вартість неповернутого майна у розмірі 1 955 723,00 грн. Судовий збір віднесено на рахунок держави.

Задовольняючи позов, суди керувалися тим, що згідно з матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами доведено розмір майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 квітня 2024 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року,ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанцій застосував норми матеріального права (статті 1173 1174 ЦК України) без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, у постановах Верховного Суду від 10 грудня

2018 року у справі № 902/320/17, від 17 лютого 2021 року у справі

№ 468/477/18.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка О. А. на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, витребував справу із суду першої інстанції.

У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04 вересня 2025 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи колегією у складі п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що в діях службових осіб Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровській області не встановлено порушень норм чинного законодавства.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що вилучені гральні автомати належали саме йому.

Позивач не довів факт заподіяння йому майнової шкоди. Зазначаючи майнову шкоду в розмірі 1 955 723,00 грн, позивач не надав доказів на її доведення, не провів належний розрахунок такої шкоди, не зазначив, з яких саме міркувань він виходив під час визначення майнової шкоди, що суперечить вимогам розумності та справедливості.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що СВ Верхньодніпровського ВП відкрив кримінальне провадження № 12014040430001706 від 26 грудня 2014 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою

статті 203-2 КК України, в межах якого 25 грудня 2014 року співробітники Верхньодніпровського РВ ГУМВС в Дніпропетровській області під час проведення обшуків на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 12014040430001660 у м. Вільногірську Дніпропетровської області вилучили майно.

25 грудня 2014 року о 19 год 50 хв на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/2706/14-к за адресою: вул. Промислова, 20 у м. Вільногірську слідчий Верхньодніпровського ВП провів обшук, під час якого вилучено: належні позивачу 40 гральних автоматів, грошові кошти в сумі 30 780,00 грн, мобільний телефон «Nokia 1100», 84 ключі від гральних автоматів, 3 журнали із записами, 2 картонні листи з записами.

25 грудня 2014 року о 19 год 50 хв на підставі ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/2708/14-к за адресою: АДРЕСА_2 слідчий Верхньодніпровського ВП провів обшук, під час якого вилучив: належні позивачу 32 гральні автомати, 2 купюро-приймачі, грошові кошти в сумі

8,25 грн, 19 ключів від гральних автоматів, системний блок, монітор «Views Sonic», ноутбук «Asus».

25 грудня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, під час якого вилучено: належні позивачу 8 гральних автоматів, грошові кошти в сумі 100,00 грн, мобільний телефон «Nokia 105» з сім-картою «Київстар», 3 ключі від гральних автоматів, купюро-приймач «Cash Code», 2 зошити із записами, 4 паперові картонні таблички з написами, журнал обліку технічного обслуговування № 112, паперові листи з чорновими записами, системна плата з підписом «Адмірал 8», системна плата без підпису. Крім того, вилучено 12 гральних апаратів, грошові кошти в сумі 506,00 грн, 2 металеві сейфи, планшетний комп`ютер «Griffin», банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .

26 грудня 2014 року заступник начальника СВ Верхньодніпровського ВП прийняв постанову про визнання речовими доказами майна, вилученого 25 грудня 2014 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме 40 штук гральних автоматів, які передано на зберігання до камери схову Верхньодніпровського ВП згідно з квитанцією № 132.

26 грудня 2014 року заступник начальника СВ Верхньодніпровського ВП прийняв постанову про визнання речовими доказами майна, вилученого 25 грудня 2014 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме 32 одиниці гральних автоматів, яке передано на зберігання до камери схову Верхньодніпровського ВП згідно з квитанцією № 117.

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою

від 30 грудня 2014 року № 173/2722/14-к наклав арешт на вилучене під час вказаних обшуків майно.

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою

від 23 травня 2017 року у справі № 173/23/17-к скасував арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року на арештоване майно:

- 40 гральних автоматів, грошові кошти в сумі 30 780,00 грн, мобільний телефон «Nokia 1100», 84 ключі, вилучені за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 32 гральні автомати, 2 купюроприймачі, 19 ключів, системний блок, монітор «Viev sonic», ноутбук «Asus» та грошові кошти в сумі 8,25 грн, вилучені за адресою: АДРЕСА_4 .

24 травня 2017 року позивачу передано від працівників поліції належні йому гральні автомати марки «Videogame» у кількості 7 одиниць з ідентифікуючими ознаками: №№ 975793, 975917, 975811, 975765, 975970, 975777, 975784, гральні автомати «MAXIMA PLUS» у кількості 19 одиниць з ідентифікуючими ознаками: №№ 015126, 015107, 015109, 015114, 015127, 015125, 015116, 015110, 015106, 16, 17, 15, 6, 14, з яких 5 одиниць були без зазначення номерів, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

46 одиниць гральних автоматів позивач не отримав з причин відсутності їх у камері схову Верхньодніпровського ВП, що підтверджується листом ГУНП в Дніпропетровській області від 04 серпня 2017 року № 47/8543.

Доказами наявності вини службових осіб СВ Верхньодніпровського ВП щодо незабезпечення збереження вилученого майна, що призвели до його втрати, є висновки Жовтоводської місцевої прокуратури, які містяться в матеріалах справи.

У листі Жовтоводської місцевої прокуратури від 11 серпня 2017 року № 04/72-563-17 зазначено, що за результатами проведеної перевірки фактів неправомірних дій з боку службових осіб СВ Верхньодніпровського ВП щодо незабезпечення збереження майна, вилученого 29 грудня 2014 року під час проведення обшуків, встановлено порушення службовими особами вимог статті 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, здійснено незаконні дії з тимчасово вилученим під час досудового розслідування майном, на яке в подальшому ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року накладено арешт та визнано як речові докази у кримінальному провадженні, що призвело до його подальшої втрати.

У діях службових осіб СВ Верхньодніпровського ВП встановлено наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 388 КК України, за ознаками незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, здійснених особою, якій це майно ввірено.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо вказаного факту за № 42017041220000054 із визначенням попередньої правової кваліфікації за частиною першою статті 388 КК України. Повідомленням т.в.о. начальника СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 04 серпня

2017 року № 47-1-8543 Харченка А. І. підтверджено, що 24 травня 2017 року ОСОБА_1 отримав у камері схову Верхньодніпровського ВП лише

26 гральних автоматів, з належних 72, оскільки інших гральних автоматів немає в наявності в камері схову Верхньодніпровського ВП.

Відповідно до листа Відділення поліції № 3 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області (нове найменування Верхньодніпровського ВП) від 09 березня 2021 року № 44.3-2аз, наданого на адвокатський запит представника позивача, гральні автомати в кількості

43 одиниці передані на відповідальне зберігання до ТОВ «Металобази комекс».

На час розгляду апеляційним судом цієї справи зазначені гральні автомати в кількості 43 одиниці на зберіганні в органах дізнання, досудового слідства і в суді у кримінальному провадженні № 12014040430001706 відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких' випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі приписів статей 15 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування майнової шкоди.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Дії (бездіяльність) службових осіб ГУНП в Дніпропетровській області щодо неповернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014040430001706 є основним предметом доказування у цій справі.

За таких обставин питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд загальної юрисдикції за правилами позовного провадження самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Приписами статті 7 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією України і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

У статті 8 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Засади кримінального провадження, передбачені главою 2 КПК України, встановлюють, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканність права власності. За змістом статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Згідно зі статтею 167 КПК Українитимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до статті 169 КПК Українитимчасово вилучене майно повертається особі у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

У частині першій статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України).

Отже, обов`язок належно зберігати та негайно повернути вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту прямо передбачено чинним законодавством.

У цій справі суди встановили, що Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 травня 2017 року у справі № 173/23/17-к скасував арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року на арештоване майно:

- 40 гральних автоматів, грошові кошти в сумі 30 780,00 грн, мобільний телефон «Nokia 1100» , 84 ключі, вилучені за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 32 гральні автомати, 2 купюроприймачі, 19 ключів, системний блок, монітор «Viev sonic», ноутбук «Asus» та грошові кошти в сумі 8,25 грн, вилучені за адресою: АДРЕСА_4 .

24 травня 2017 року позивачу передано від працівників поліції належні йому гральні автомати марки «Videogame» у кількості суми штук з ідентифікуючими ознаками: №№ 975793, 975917, 975811, 975765, 975970, 975777, 975784, гральні автомати «MAXIMA PLUS» у кількості 19 одиниць з ідентифікуючими ознаками: №№ 015126, 015107, 015109, 015114, 015127, 015125, 015116, 015110, 015106, 16, 17 ,15 ,6 ,14, з яких п`ять штук були без номерних знаків, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

Водночас 46 штук гральних автоматів позивач не отримав з причин відсутності їх у камері схову Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Доказами наявності вини службових осіб Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо незабезпечення збереження вилученого майна, що призвели до його втрати, є висновки Жовтоводської місцевої прокуратури, які містяться у листі від 11 серпня 2017 року № 04/72-563-17Ю, у якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки фактів неправомірних дій з боку службових осіб Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо незабезпечення збереження майна, вилученого 29 грудня 2014 року під час проведення обшуків, встановлено порушення службовими особами вимог статті 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, здійснено незаконні дії з тимчасово вилученим під час досудового розслідування майном, на яке в подальшому ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року накладено арешт та визнано як речові докази у кримінальному провадженні, що призвело до його подальшої втрати.

Також суди першої та апеляційної інстанцій установили, що гральні автомати в кількості 43 одиниці передані на відповідальне зберігання до ТОВ «Металобази комекс». На момент розгляду апеляційним судом цієї справи зазначені гральні автомати в кількості 43 одиниці на зберіганні в органах дізнання, досудового слідства і в суді у кримінальному провадженні № 12014040430001706 відсутні.

Із урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази, обґрунтовано керувалися тим, що посадові особи Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВПГУНП в Дніпропетровській області не дотримали вимог щодо процедури і місця зберігання речових доказів, передбачених статтею 100 КПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», якою затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. Речові докази, всупереч зазначеним нормам, уповноважені особи безпідставно передали на зберігання третім особам, з якими не укладено договору про зберігання майна та оплату цих послуг, не складено акта приймання-передавання вказаних речових доказів, не виконано процедуру щодо обов`язкового попередження про кримінальну відповідальність відповідальної за збереження особи у разі розтрати майна та неналежного документального оформлення зберігання речових доказів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУ НП в Дніпропетровській області як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Доказів повернення позивачу всього вилученого майна та відновлення його порушеного права матеріали справи не містять.

Таким чином, установивши, що внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) службових осіб Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВПГУНП у Дніпропетровській області позивачу було завдано збитків, які полягають у втраті майна, вилученого під час обшуку та необґрунтовано неповернутого позивачу після скасування судом накладеного на таке майно арешту, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що позовні вимоги щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі

1 955 723,00 грн підлягають задоволенню.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що в діях службових осіб Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровській області не встановлено порушень норм чинного законодавства, є помилковими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно взяли до уваги відповідне судове рішення про скасування арешту спірного майна та повідомлення відповідача про неможливість повернути майно позивачу, а також лист прокуратури про встановлення неправомірності у діях працівників поліції, як належні та допустимі докази протиправності позбавлення позивача належного йому майна.

Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу під час здійснення кримінального провадження як підставу для відшкодування шкоди, заявник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що вилучені гральні автомати належали саме йому, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку. Так, суди попередніх інстанцій установили, що право власності позивача на спірне майно (гральні автомати) підтверджується договорами поставки від 28 травня 2009 року № 8 з додатком № 1 до договору (в якому зазначена сертифікація майна) та від 30 червня 2009 року № 9 з додатком № 1 до договору (в якому зазначена сертифікація майна), за умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно із специфікацією, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цими договорами. Також у матеріалах справи містяться рахунки-фактури, які підтверджують факт оплати позивачем зазначеного товару.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів на підтвердження розміру завданої йому шкоди у сумі 1 955 723,00 грн, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку. Так, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідно до договору поставки від 28 травня 2009 року № 8 позивач придбав 74 гральні автомати «ВИ-«2» за ціною 24 529,00 грн за одиницю, 8 одиниць з цієї партії автоматів було вилучено, арештовано та втрачено органами досудового слідства. Відповідно до договору поставки від 30 червня 2009 року № 9 позивач придбав 55 гральних автоматів «MultiGaminator» за ціною 46 300,00 грн за одиницю, 38 одиниць з них було вилучено, арештовано та

втрачено органами досудового слідства. Загальна вартість гральних автоматів, які було вилучено та не повернуто, становить 1 955 723,00 грн. Отже, позивач надав суду належні докази на підтвердження розміру завданих йому збитків, тоді як відповідач не надав доказів на спростування розміру таких збитків.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Доводи заявника про те, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, а також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 468/477/18, Верховний Суд до уваги не бере з огляду на таке.

Так, у справі № 920/715/17 позивач як на підставу позову посилався на те, що у зв`язку з бездіяльністю ГУНП в Сумській області, яке не повернуло вилучений на підставі ухвали суду товар після скасування арешту на цей товар у повному обсязі та своєчасно, позивачу були завдані збитки. Суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про те, що визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

У справі № 916/1423/17 позивач як на підставу позову посилався на те, що правоохоронні органи більше 6 років розшукують викрадене майно і своєю бездіяльністю - непроведенням досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні завдали йому матеріальної шкоди. Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів і шкодою, завданою викраденням майна, про яке заявляє позивач.

У справі № 902/320/17 позивач як на підставу позову посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів щодо збереження переданого для перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки. Суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про недоведення позивачем наявності елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення договору перевезення та його виконання відповідачем.

У справі № 468/477/18 позивач як на підставу позову посилався на те, що у результаті ДТП, яке сталося через неналежне дорожнє покриття на місці цієї пригоди, його автомобіль отримав пошкодження, у зв`язку з чим він має право на відшкодування заподіяних йому збитків за рахунок власника доріг або уповноваженого ним органу. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився із висновками судів про те, що саме служба автомобільних доріг має нести відповідальність за шкоду, спричинену ДТП.

Посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не вказує на різне застосування чи тлумачення норм права.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивач довів і суди першої та апеляційної інстанцій установили складові цивільно-правової відповідальності відповідача.

Посилаючись у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, а також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 468/477/18, заявник лише цитує окремі норми ЦК України.

Водночас саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах, тому не оцінюється судом.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК Українине належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк