Історія справи

Постанова ВССУ від 09.03.2026 року у справі №759/12238/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

м. Київ

справа № 759/12238/15

провадження № 61-9421св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) Бистрицька Тетяна Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Тригубом Андрієм Юрійовичем , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року у складі судді

Журибеди О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня

2025 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Верланова С. М.,

Соколової В. В.,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії державного виконавця.

Свою скаргу обґрунтовувала тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання

ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року, до досягнення донькою ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2016 року в справі № 367/897/16-ц ОСОБА_2 звільнено від сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили

22 березня 2016 року.

Таким чином, у період з 04 серпня 2015 року по 21 березня 2016 року включно розмір аліментів, вказаний у документах, наданих Національною поліцією України, включав аліменти на утримання ОСОБА_1 , про що було повідомлено орган Державної виконавчої служби в заяві про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

16 серпня 2024 року головним державним виконавцем Бистрицькою Т. В. було проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відповідно до якого станом на 01 серпня 2024 року заборгованість із сплати аліментів, начебто, відсутня.

Державним виконавцем повідомлено стягувачу, що роботодавцем боржника видано нову довідку про доходи, в якій зазначено, що додаткова винагорода, яка виплачується боржнику на період воєнного стану, вже була врахована під час сплати аліментів, тому в попередньому розрахунку суми додаткової винагороди були помилково враховані.

Вважає, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів

від 16 серпня 2024 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: державним виконавцем безпідставно зараховано до розрахунку заборгованості, аліменти на утримання ОСОБА_6 ; безпідставно не враховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану, що отримана боржником за період з березня по жовтень 2022 року включно; не враховано суму компенсації податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Святошинського ВДВС) Бистрицької Т. В. із складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 від 16 серпня 2024 року вих. № 148073, що полягають у неправильному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 04 серпня 2015 року по 31 липня 2024 року;

визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 від 16 серпня 2024 року вих. № 148073, складений головним державним виконавцем Святошинського ВДВС Бистрицькою Т. В.;

зобов`язати Святошинський ВДВС здійснити перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 04 серпня 2015 року по 31 липня 2024 року з виключенням сум аліментів, які були сплачені на утримання ОСОБА_4 , з урахуванням необхідності утримання аліментних платежів з додаткової винагороди боржника в період воєнного стану за період з березня по жовтень 2022 року включно та щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 04 серпня 2015 року по 31 липня 2024 року та в подальшому здійснювати розрахунок аліментних платежів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 шляхом їх утримання, в тому числі, з щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року вимоги скарги задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського ВДВС Бистрицької Т. В. із складання розрахунку заборгованості із сплати аліментів ВП НОМЕР_1 від 16 серпня 2024 року вих. № 148073, що полягають у неправильному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 04 серпня 2015 року по 31 липня 2024 року;

визнано незаконним та скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 від 16 серпня 2024 року вих. № 148073, складений головним державним виконавцем Святошинського ВДВС Бистрицькою Т. В.;

зобов`язано Святошинський ВДВС здійснити перерахунок заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з 04 серпня 2015 року по 31 липня 2024 року з виключенням сум аліментів, які були сплачені на утримання ОСОБА_4 , урахуванням необхідності утримання аліментних платежів з додаткової винагороди боржника в період воєнного стану за період з березня по жовтень 2022 року включно та щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за період з 04 серпня 2015 року по 31 липня 2024 року та в подальшому здійснювати розрахунок аліментних платежів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 шляхом їх утримання, в тому числі, з щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у період з 04 серпня 2015 року по 21 березня 2016 року включно розмір аліментів, вказаний в документах, наданих Національною поліцією України, включав аліменти на утримання ОСОБА_1 . За змістом відповіді Національної поліції України на адвокатський запит від 05 жовтня 2023 року №316аз/29/5/02-2023 у листопаді 2015 року надійшов рапорт від ОСОБА_2 щодо утримання аліментів на користь ОСОБА_4 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку та на утримання доньки ОСОБА_5 до досягнення повноліття. Таким чином, стягнення аліментів проводилось, у тому числі, на утримання ОСОБА_6 по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Натомість, із спірного розрахунку заборгованості вбачається, що вказана обставина під час проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем врахована не була.

Також суд зробив висновок, що додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які мають враховуватись при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Крім цього, суд вказав, що компенсація сум податку на доходи фізичних осіб, що відображено в наданих Національною поліцією України відомостях про суми нарахованих доходів, також є доходом, який має бути врахований під час розрахунку заборгованості із сплати аліментів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Тригубом А. Ю., залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що додаткова винагорода поліцейським в розмірі 30 000 гривень є грошовим забезпеченням, що не має постійного характеру.

Аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника. Тому фактично, навіть до прийняття постанови Кабінету Міністрів України

від 11 листопада 2022 року, виконавець мав би враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів. Фактично постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1264 лише підтверджено необхідність стягнення аліментів з урахуванням додаткової винагороди. Зауважує, що раніше законодавство просто не містило норми про отримання додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Тому з урахуванням змін у законодавстві, законодавець лише узгодив між собою всі нормативно-правові акти.

Доводи апеляційної скарги в частині строків звернення до суду зі скаргою, апеляційний суд відхилив, оскільки таку подано в межах визначеного законом 10-денного строку з моменту складення оспорюваного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не надав оцінку листу Департамента фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України № 99602025 від 21 січня 2025 року, апеляційний суд відхилив, оскільки, вирішуючи питання, суд керується вимогами закону, отже дані такого листа мають лише інформативний характер та не мають доказового навантаження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Тригубом А. Ю. , у якій просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що:

при перегляді справи апеляційний суд допустив суперечливий підхід до застосування правових висновків Верховного Суду;

суди допустили порушення вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, статті 81 Сімейного кодексу України та пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що заборгованість по аліментах у виконавчому провадженні слід визначати з урахуванням щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями;

висновок суду першої інстанції про віднесення суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, до доходу, з якого підлягали стягненню аліменти в період до 15 грудня 2020 року та після

03 вересня 2024 року суперечить нормам матеріального права, оскільки суди не врахували правил дії нормативно-правових актів у часі;

також суди не надали жодної оцінки листу Департамента фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України № 99602025 від 21 січня 2025, який містився у матеріалах справи та згідно якого обґрунтовано відсутність правових підстав для врахування додаткової винагороди ОСОБА_2 у період дії воєнного стану за період з березня по жовтень 2022 року включно; а також відшкодування податку на доходи фізичних осіб. Цим листом Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України також повідомив про відсутність у ОСОБА_2 заборгованості по відрахуваннях з доходів, які йому виплачує Національна поліція України;

суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, чим порушив вимоги статті 382 ЦПК України, а задовольняючи скаргу повністю також порушив вимоги статті 449 ЦПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 , подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має постійний характер та не входить до переліку виплат, з яких законом заборонено утримувати аліменти, передбачених пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів від 26 лютого 1993 року № 146, а, отже, за самою своєю суттю є доходом, який має бути врахований під час визначення розміру аліментів на утримання дитини.

Незалежно від суті правового механізму виплати коштів, компенсація податку на доходи фізичних осіб спрямована на збільшення розміру отриманого доходу особами, визначеними пунктом 168.5 статті 168 ПК України, та здійснюються на постійній основі.

Жодним нормативно-правовим актом, прийнятим Верховною Радою України, не передбачено те, що з компенсації податку на доходи фізичних осіб, виплачених відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України, не може бути здійснено утримання аліментів.

Оскільки компенсація податку на доходи фізичних осіб є іншими виплатами поліцейським, відповідно до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, жодним законом не передбачено заборону утримання аліментів із такої компенсації, а також те, що така компенсація має постійний характер (виплачується на постійній (щомісячній) основі), то суди законно та обгрунтовано зобов`язали орган державної виконавчої служби здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб.

Верховним Судом вже було наголошено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не була та не є одноразовими нерегулярними виплатами, входить до структури грошового забезпечення поліцейських, має постійний характер з моменту її введення з березня 2022 року, а тому враховується під час визначення розміру аліментів.

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції зі скаргою в межах строків, визначених статтею 449 ЦПК України, а посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм статті 449 ЦПК України є необгрунтованим.

Обсяг мотивування судових рішень є достатнім для їх прийняття, суди надали належну оцінку доводам боржника та його представника, що відображено у відповідних рішеннях.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/12238/15 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У жовтні 2025 року матеріали справи № 759/12238/15 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року виправлено описку, допущену у вступній частині ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2025 року, замість помилково зазначеного «на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року» зазначено правильно «на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року».

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2025 року додаткове пояснення у справі від 31 липня 2025 року до касаційної скарги ОСОБА_2 , яке підписане представником Тригубом А. Ю., на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року залишено без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2015 року в справі №759/12238/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання

ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 серпня 2015 року, до досягнення донькою ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 березня 2016 року в справі № 367/897/16-ц ОСОБА_2 звільнено від сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили

22 березня 2016 року.

Постановою державного виконавця від 28 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №759/12238/15-ц, виданого 06 лютого 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2015 року до досягнення донькою повноліття.

Згідно з даними архівної довідки виданої Департаментом з питань режимно-секретної діяльності від 12 січня 2024 року № 22, убачається, що

ОСОБА_2 з серпня 2015 року по жовтень 2015 року нараховувались наступні кошти: серпень 2015 року - 7 684,88 грн, вересень 2015 року -

15 369,76 грн, жовтень 2015 року - 10 296,38 грн.

З даних, наданих Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку відомостей від 05 жовтня 2023 року вбачається, що у листопаді 2015 року до Департаменту надійшов рапорт від ОСОБА_2 щодо утримання аліментів на користь ОСОБА_4 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку та на утримання доньки ОСОБА_5 до досягнення повноліття, на підставі якого з грудня 2015 року утримувались аліменти з грошового забезпечення ОСОБА_2 та перераховувались на користь ОСОБА_4 на банківські реквізити, вказані у рапорті.

Відповідно до додатку до вказаного листа убачається, що ОСОБА_2 нараховані такі суми грошового забезпечення та утримано аліменти:

за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року нараховано

212 721,06 гривень грошового забезпечення, утримано аліменти 68 305,54 грн;

за період із січня 2017 року по грудень 2017 року нараховано

212 721,06 грн, утримано аліменти 34 501,88 грн;

за період із січня 2018 року по грудень 2018 року нараховано

1 994 394,93 грн, утримано аліменти 38 936,75 грн;

за період із січня 2019 року по грудень 2019 року в загальній сумі нараховано 244 100,15 грн, утримано аліменти 48 939,94 грн;

за період із січня 2020 року по грудень 2020 року нараховано

322 942,27 грн, утримано аліменти 62 440,87 грн;

за період із січня 2021 року по грудень 2021 року нараховано

332 180,28 грн, утримано аліменти 66 851,29 грн;

за період із січня 2022 року по грудень 2022 року нараховано

425 475,50 грн, утримано аліменти 98 162,87 грн;

за період із січня 2023 року по вересень 2023 року нараховано

524 671,50 грн, утримано аліменти 105 590,16 грн.

08 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського ВДВС із заявою про надання розрахунку заборгованості із сплати аліментів.

05 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського з клопотанням про врахування усіх видів заробітку.

З даних розрахунку заборгованості із сплати аліментів ВП НОМЕР_1

від 16 серпня 2024 року № 148073 убачається, що станом на 01 серпня

2024 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

З даних довідки про доходи ОСОБА_2 №29/5-271 від 09 липня 2024 року убачається, що ОСОБА_2 нараховано :

за січень 2023 року заробітну плату 47 531,92 грн, додаткову винагороду 7 741,92 грн, сплачені аліменти 9 565,80 грн;

за лютий 2023 року заробітну плату 75 844,94 грн, додаткову винагороду 29 999,94 грн, сплачені аліменти 30 527,60 грн;

за вересень 2023 року заробітну плату 55 844,92 грн, додаткову винагороду 9 999,92 грн, сплачені аліменти 22 477,58 грн;

за квітень 2023 року заробітну плату 55 844,98 грн, додаткову винагороду 10 052,10 грн, сплачені аліменти 22 477,62 грн;

за травень 2023 року заробітну плату 55 844,90 грн, додаткову винагороду 9 999,90 грн, сплачені аліменти 22 477,58 грн;

за червень 2023 року заробітну плату 61 034,98 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 24 566,58 грн;

за липень 2023 року заробітну плату 61 034, 90 грн, додаткову винагороду 9 999,90 грн, сплачені аліменти 24 566,56 грн;

за серпень 2023 року заробітну плату 55 844,98 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 22 477,60 грн;

за вересень 2023 року заробітну плату 55 844,98 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 22 477,60 грн;

за жовтень 2023 року заробітну плату 47 314,87 грн, додаткову винагороду 0,00 грн, сплачені аліменти 19 044,24 грн;

за листопад 2023 року заробітну плату 67 222,88 грн, додаткову винагороду 19 999,88 грн, сплачені аліменти 27 057,22 грн;

за грудень 2023 року заробітну плату 71 478,90 грн, додаткову винагороду 9 999,90 грн, сплачені аліменти 28 770,26 грн;

за січень 2024 року заробітну плату 58 520,63 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 23 554,56 грн;

лютий 2024 року заробітну плату 58 971,98 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 23 736,22 грн;

за березень 2024 року заробітну плату 58 971,78 грн, додаткову винагороду 9 999,78 грн, сплачені аліменти 23 736,14 грн;

за квітень 2024 року заробітну плату 60 014,85 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 24 155,98 грн;

за травень 2024 року заробітну плату 59 257,54 грн, додаткову винагороду 9 999,90 грн, сплачені аліменти 23 851,16 грн;

за червень 2024 року заробітну плату 59 048,98 грн, додаткову винагороду 9 999,98 грн, сплачені аліменти 23 767,22 грн.

20 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського ВДВС з клопотанням про проведення перерахунку заборгованості із сплати аліментів.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (тут і надалі в редакції, чинній на час подання скарги).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).

Відповідно до вимог частин першої, третьої, четвертої, шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому сімейним законодавством. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у випадках, встановлених Законом.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (далі - Перелік) затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

Згідно з пунктом 8 Переліку, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року

№ 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження

№ 61-45100сво18) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що «крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) зроблено висновок, що «загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів».

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок, що додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які мають враховуватись при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.

Доводи касаційної скарги, про те, що суди не надали оцінку листу Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України № 99602025 від 21 січня 2025 року спростовуються змістом мотивувальної частини постанови апеляційного суду, у якій листу надана відповідна правова оцінка.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, які передбачені статтею 400 ЦПК України.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що:

«при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

… можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення».

Касаційний суд акцентує увагу, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності відповідного заперечення іншої сторони, яка вказує на неспівмірність витрат та наводить відповідне обґрунтування, за потреби - з наданням доказів невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17 та інших.

У справі, що переглядається:

у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді становить 20 000 грн;

у листопаді 2025 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання, яке підписане представником ОСОБА_7 , про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн;

на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до касаційного суду надані копія договору про надання правової допомоги № 29 від 09 травня 2023 року, копія додаткової угоди від 24 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 29 від 09 травня

2023 року, копія рахунку № 9-ГІВ від 24 жовтня 2025 року, платіжна інструкція № @2PL218731 від 28 жовтня 2025 року, копія акта наданих послуг

від 03 листопада 2025 року за договором про надання правової допомоги № 29 від 09 травня 2023 року. Згідно з актом вартість послуг адвоката становить

20 000 грн за складання відзиву на касаційну скаргу;

ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» отримав подане клопотання 19 листопада 2025 року;

заява від ОСОБА_2 чи його представника про неспівмірність розміру судових витрат до суду не надходила;

отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, в розмірі 20 000 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником Тригубом Андрієм Юрійовичем , залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 рокузалишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, в розмірі 20 000 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат