Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.01.2021 року у справі №0907/2-1864/2011
Постанова ВССУ від 08.01.2025 року у справі №0907/2-1864/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2025 року

м. Київ

справа № 0907/2-1864/2011

провадження № 61-18223св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Петрова Є. В.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк», в інтересах якого діє Васильченко Світлана Олександрівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 30 вересня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2021 року Акціонерне товариство (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування заяви зазначало, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 серпня 2012 року задоволено частково позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2007 року № 11222786000, укладеним

Акціонерним комерційним інноваційним банком (далі - АКІБ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 174 303,56 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на дату розрахунку становило 1 379 943,82 грн, звернено стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки за договором іпотеки

від 25 вересня 2007 року, укладеним цими ж сторонами, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р. М.

за № 4680), а саме на нежитлові приміщення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 загальною площею 214 кв. м, розташовані у підвалі будинку

АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На виконання вказаного рішення суду 6 червня 2013 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області видав виконавчий

лист № 0907/2-1864/2011.

Звернувшись до відділу державної виконавчої служби із заявою про надання інформації щодо виконавчого провадження, представник банку довідався, що

13 грудня 2018 року державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - відділ ДВС) виніс постанову про повернення вказаного виконавчого листа стягувачу. Проте виконавчий лист на адресу банку не надходив і відомості про його місцезнаходження відсутні.

Посилаючись на те, що виконавчий лист втрачений під час пересилання, представник заявника просив видати дублікат виконавчого листа № 0907/2-1864/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 6 червня 2013 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 21 липня 2021 року, постановленою у складі судді Антоняка Т. М., відмовлено у задоволенні заяви.

Суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа в цій справі та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Встановивши, що питання про видачу дубліката виконавчого листа в цій справі вже вирішено ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2021 року та провадження у справі за вказаною заявою закрито.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що подання заяв з тих самих підстав до тих самих сторін не допускається на будь-яких стадіях процесу та у будь-яких видах судового провадження, якщо є судове рішення, що набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду таких заяв. Встановивши, що стягувач повторно звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа щодо одного й того ж боржника і з тих самих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2021 року представник АТ «УкрСиббанк» - адвокат Васильченко С. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року у справі № 381/3638/17 (провадження № 61-36517св18) та від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц

(провадження № 61-14268св18), щодо помилковості закриття провадження за заявами з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судового рішення, на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Також заявник зазначає про неврахування апеляційним судом висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня

2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) та Верховним

Судом у постановах від 6 квітня 2020 року у справі № 643/10968/13-ц (провадження № 61-6581св19), від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10,

від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12 (провадження № 61-40193св19), щодо застосування норм процесуального права, якими врегульовано питання видачі дубліката виконавчого документа.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої

Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у постановах Верховного Суду від 28 травня

2020 року у справі № 1003/6035/12 (провадження № 61-40193св19), від 26 грудня 2019 року у справі № 10/339/10, від 6 квітня 2020 року у справі № 643/10968/13-ц (провадження № 61-6581св19), від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц (провадження № 61-14268св18), від 21 листопада 2018 року

у справі № 381/3638/17 (провадження № 61-36517св18) (пункт 1 частини другої статті 389 цього Кодексу);

- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, та недослідження цим судом зібраних у справі доказів (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи

Суди встановили, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 серпня 2012 року задоволено частково позов

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2007 року № 11222786000, укладеним

АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 174 303,56 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на дату розрахунку становило 1 379 943,82 грн, звернено стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 вересня 2007 року, укладеним цими ж сторонами, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р. М. за № 4680), а саме на нежитлові приміщення № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 загальною площею 214 кв. м, розташовані у підвалі будинку АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На виконання вказаного рішення суду 6 червня 2013 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області видав виконавчий

лист № 0907/2-1864/2011.

Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката вказаного виконавчого листа, представник заявника вказував на те, що виконавчий лист втрачений під час пересилання з відділу ДВС до банку. Вважав, що втрата виконавчого документа за обставин, які не залежать від волі стягувача, є підставою для видачі дубліката такого документа.

Суди встановили, що у липні 2020 року представник АТ «УкрСиббанк» звертався із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 0907/2-1864/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 6 червня 2013 року, обґрунтовуючи заяву втратою виконавчого документа під час пересилання його з відділу ДВС до банку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 30 вересня 2020 року у справі № 0907/2-1864/2011, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні вказаної заяви АТ «УкрСиббанк».

Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним.

Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовано однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року

в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року

в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року

у справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) викладено висновок про те, що «розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України) врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) [розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах]. Розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав. Видача дубліката виконавчого документа є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень (стаття 370 розділу VI ЦПК України в редакції

до 15 грудня 2017 року), яке Законом від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII винесено в розділ ХІІІ «Перехідні положення» чинної редакції ЦПК України у зв`язку із запровадженням порядку видачі судом виконавчого документа в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Стаття 258 ЦПК України визначає, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17

(провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Отже, ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили, в розумінні статей 186 255 ЦПК України.

Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України

Наявність ухвали про відмову у задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, є підставою застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин).

Розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України), яким врегульовано вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття/відмови у відкритті/закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.

Заява з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, у тому числі і про видачу дубліката виконавчого документа, підлягає розгляду без відкриття провадження у справі.

Таким чином, розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.

Тому заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24), що узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена за наслідками вирішення процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є рішенням, яке набрало законної сили, в розумінні

статті 255 ЦПК України і така ухвала не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, тому колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Оскільки справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк», в інтересах якого діє Васильченко Світлана Олександрівна, задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко Є. В. Петров В. В. Сердюк