Історія справи

Постанова ВССУ від 04.03.2026 року у справі №183/3474/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

04 березня 2026 року

м. Київ

справа № 183/3474/14

провадження № 61-7366св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»),

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони у цивільній справі

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити сторону кредитора (стягувача) у цивільній справі № 183/3474/14 з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») як вибулої сторони, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 03 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовив.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задовольнив. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву задовольнив. Замінив сторону позивача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у справі № 183/3474/14 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 11 лютого 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трайдука А. С. залишив без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року залишив без змін.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «Дніпрофінансгруп») про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, понесені в суді касаційної інстанції. Також просив поновити строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, заявник просив замінити найменування юридичної особи ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп», посилаючись на те, що 27 грудня 2025 року юридична особа змінила найменування, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних - підприємців та громадських формувань.

Оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» змінило найменування на ТОВ «Дніпрофінансгруп», клопотання про зміну найменування юридичної особи слід задовольнити.

Перевіривши доводи заяви ТОВ «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про її задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас згідно з частиною четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Про наявність понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначило у відзиві на касаційну скаргу, у якій повідомило про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн, та надало такі докази:

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Чміль Ю. В.

- договір про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01-24;

- додаток від 02 січня 2024 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01-24;

- акт про надання правничої допомоги від 11 липня 2025 року № 23 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01-24;

- копію ордера на надання правничої допомоги від 07 липня 2025 року;

- докази направлення відзиву та заяви з додатками учасникам справи.

Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 11 лютого 2026 року, не вирішував питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1 не скористався правом на заперечення розміру визначених витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Дніпрофінансгруп», а тому немає підстав для їх зменшення.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» підлягають стягненню витрати в розмірі 12 000,00 грн, понесені на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

З огляду на наведене заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов