Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №461/8026/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 461/8026/24

провадження № 61-11868св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області,

треті особи: Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС України у Львівській області) про зняття арешту з майна.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її батькові ОСОБА_2 належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті відкрилася спадщина на це майно.

У встановлений законом строк, як спадкоємець першої черги, вона звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що спадкове майно знаходиться під арештом.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься інформація про арешти, накладені на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а саме - містяться записи про арешт:

згідно постанови державного виконавця Макарова Ю.Ю. Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП НОМЕР_1 від 18 червня 2013 року державного виконавця Макарова Ю.Ю. Галицького відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Львівського міського управління юстиції (далі - ЛМУЮ);

згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП НОМЕР_2 від 14 жовтня 2013 року;

згідно постанови державного виконавця Макарова Ю.Ю. Галицького ВДВС ЛМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП НОМЕР_3 від 31 липня 2014 року.

Наявність арешту нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_2 позбавляє її можливості прийняти та оформити спадщину та є перешкодою для здійснення нею права власності на спадкове майно, яке вона набула в порядку спадкування відповідно до законодавства України.

Посилаючись на наведене, просила заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада 2024 року у складі судді Юрків О. Р. у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що арешт накладений на майно ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням вироку суду, а тому вирішення питання про скасування арешту має вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Знято арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні від 18 червня 2013 року № НОМЕР_4 державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, та виключено записи про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_3 , із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер запису про обтяження 2749081.

Знято арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні від 14 жовтня 2013 року № НОМЕР_5 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, та виключено записи про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер запису про обтяження: 3180068.

Знято арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні від 31 липня 2014 року № НОМЕР_6 державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, та виключено записи про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер запису про обтяження: 6669300, 7562446.

Постанова апеляційного суду аргументована тим, що арешт на майно боржника ОСОБА_2 було накладено в процесі виконання державним виконавцем вироку суду в частині задоволеного цивільного позову, тобто в порядку цивільного судочинства на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки наявність арешту нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_2 позбавляє спадкоємицю ОСОБА_1 можливості оформити спадкові права та отримати свідоцтво про прийняття спадщини, що, відповідно, є перешкодою реалізувати своє право власності, набуте в порядку спадкування відповідно до законодавства України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 вересня 2025 року представник ГУ ДПС у Львівській області - Підгайний О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні позову.

Суд не врахував, що ГУ ДПС у Львівській області було накладено податкову заставу на майно ОСОБА_2 , оскільки за ним обліковувалась податкова заборгованість. Відтак, контролюючий орган повністю дотримався вимог, викладених у статті 89 ПК України, що, у свою чергу, стало підставою для опису майна платника податків у податкову заставу.

Крім того, арешт накладений на майно ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням вироку суду, а тому вирішення питання про скасування арешту має вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пащук А. І. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Галицького районного суду міста Львова цивільну справу № 461/8026/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, за участю третіх осіб: Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Матеріали справи № 461/8026/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2025 року справу № 461/8026/24 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, ОСОБА_2 при житті був засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року у справі № 1304/10809/12.

Також вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року у справі № 1304/10809/12 було задоволено цивільний позов, заявлений до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , на загальну суму 15 539 841 ,18 грн.

На виконання цивільного позову у вироку Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року у справі № 1304/10809/12 було видано виконавчі листи, які передані на виконання до Галицького ВДВС ЛМУЮ, а в подальшому - до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та виконання всіх виконавчих листів було об`єднано у зведене виконавче провадження ВП № НОМЕР_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, зокрема 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, відповідно до статті1261 ЦК України звернулася до приватного нотаріуса Романюк М. І. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй нотаріус відмовив у зв`язку з тим, що спадкове майно знаходиться під арештом.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 знаходиться під арештом:

згідно постанови державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ Макарова Ю. Ю. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № НОМЕР_4 від 18 червня 2013 року;

згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № НОМЕР_5 від 14 жовтня 2013 року;

згідно постанови державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ Макарова Ю. Ю. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № НОМЕР_6 від 31 липня 2014 року.

Інший спадкоємець першої черги - дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_8 (мати позивачки) відмовилася від прийняття спадщини. Інші спадкоємці відсутні.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження оскарженого судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22), від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22 (провадження № 61-2215св25).

У випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 299/2931/17, на яку, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 червня 2023 року у справі № 721/521/21.

У справі, яка переглядається, встановлено, що стягувачем у виконавчих провадженнях були ДПІ у різних районах міста Львова.

У зв`язку з реорганізацією ДПІ та утворенням Державної податкової служби Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039).

Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до реєстру внесено запис про Головне управління ДПС у Львівській області ( код за ЄДРПОУ ВП 43968090) як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код за ЄДРПОУ 43005393).

Водночас, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про початок процедури припинення ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039).

Тобто належним відповідачем у справі є ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 був засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року у справі № 1304/10809/12.

Цим же вироком у справі № 1304/10809/12 був задоволено цивільний позов, заявлений, тому числі й до ОСОБА_2 , на загальну суму 15 539 841,18 грн.

На виконання вказаного цивільного позову у справі № 1304/10809/12 були видано виконавчі листи, які передані на виконання до Галицького ВДВС ЛМУЮ, однак такі повернуті без виконання. В подальшому виконавчі листи були пред`явлені до належного органу виконавчої служби, а саме: відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та виконання всіх виконавчих листів було об`єднано в одне виконавче провадження ВП НОМЕР_5. В межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 , у тому числі квартиру АДРЕСА_1 , та зареєстровано відповідне обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 , яку у встановленому законом порядку прийняла спадкоємець ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачка є спадкоємцем усіх прав та обов`язків ОСОБА_2 , який за життя був боржником у виконавчому провадженні та на майно якого був накладений арешт на виконання цивільного позову, задоволеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2013 року у справі № 1304/10809/12, а також видані виконавчі листи в порядку примусового виконання судового рішення.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (стаття 24 ЦПК, стаття 12 ГПК ) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

За обставин цієї справи позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , який за життя був боржником у виконавчому провадженні та на майно якого був накладений арешт, тобто є спадкоємцем усіх прав та обов`язків останнього. Тому, з огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення її позовних вимог.

Апеляційний суд не зазначене уваги не звернув, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову про зняття арешту з майна, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Водночас суд першої інстанції правильно відмовив в позові, але з інших мотивів, а тому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції належить змінити.

Водночас у справі, що переглядається, питання зняття арешту зі спірного майна ставиться не у зв`язку з порушенням порядку його накладення виконавцем, а у зв`язку з порушенням прав позивача як власника майна (спадкоємця) та відсутністю підстав для збереження такого арешту. Позивач звернулася до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи підстави позову, те, що предметом позову є зняття арешту з майна (засудженої особи, який є спадкодавцем), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, беручи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження й не учасником виконавчого провадження, а правоволодільцем (спадкоємцем), який позбавлений можливості оформити належним чином спадщину, тому вказаний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19), який врахували суди попередніх інстанцій.

За наведених обставин Верховний Суд уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. Водночас суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але допустив помилку при мотивуванні судового рішення. Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду, зміну рішення суду першої інстанції й викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року скасувати, рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов