Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 990/92/24

Провадження № 11-193заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Проценко Р. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Петренко Ю. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 990/92/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.02.2024 № 119/дс-24, зобов`язання вчинити дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 (судді Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О. П., Чиркін С. М.),

УСТАНОВИЛА:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. 29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 08.02.2024 № 119/дс-24(далі також - оскаржуване рішення);

- зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 - переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад місцевих судів, оголошеного рішенням ВККС від 14.09.2023 № 95/зп-23.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовує протиправністю оскаржуваного рішення з тих підстав, що, по-перше, рішенням ВККС від 01.12.2023 № 27/дс-23 про допуск до участі у конкурсі на посаду судді визнано позивача таким, що відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, визначеним статтею 69 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), що свідчить про те, що позивач відповідає і критерію доброчесності; по-друге, подавши для участі в оголошеному конкурсі всі необхідні документи та не отримавши від Комісії та Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) жодних зауважень щодо вказаних у них даних, він обґрунтовано та передбачувано розраховував на правильність їх відображення, що вони не викликають у ВККС сумніву в доброчесності позивача як кандидата на посаду судді місцевого суду; по-третє, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВККС не врахувала пояснення позивача щодо допущених ним помилок у заповненні поданих останнім деклараціях, тим більше, що жодна із цих помилок не приховує недостовірні відомості про позивача та членів його родини, не ставить під сумнів законність джерел походження його майна, відповідність рівня його життя або членів його сім`ї задекларованим доходам або відповідність способу життя позивача його попередньому статусу адвоката; по-четверте, оскаржуване ним рішення є дискримінаційним і таким, що не містить достатніх обґрунтувань невідповідності позивача критеріям доброчесності.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 17.07.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю.

2.2. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що позивач не заперечує факти, які покладено в основу висновку про наявність обґрунтованого сумніву в його відповідності критерію доброчесності та професійної етики. Водночас ні під час проведення ВККС співбесіди, ні під час судового засідання позивач не надав інформацію або докази на підтвердження отриманих доходів членів сім`ї, неможливості зазначення в деклараціях відомостей, які повинні бути зазначені, чим перешкодив Комісії у встановленні законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу, як того вимагають приписи частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII.

2.3. При цьому, на думку суду першої інстанції, викладені в оспорюваному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, ВККС дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

2.4. Стосовно доводів позивача про застосування ВККС до нього під час проведення співбесіди дискримінаційного підходу суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вказує та, відповідно, не обґрунтовує, наявність у нього певної ознаки (через що саме), яка б могла вплинути на інший, у порівнянні з іншими учасниками конкурсу, підхід Комісії під час його кваліфікаційного оцінювання.

2.5. Не прийнято судом першої інстанції й доводів позивача про відповідність його критеріям доброчесності, що встановлено рішенням ВККС від 01.12.2023 № 27/дс-23, позаяк у зазначеному позивачем рішенні Комісія розглядала лише питання про допуск до участі в оголошеному рішенням ВККС від 14.09.2023 № 95/зп-23 конкурсі, питання відповідності критерію доброчесності кандидата на посаду судді Комісія не вирішувала, констатувавши лише факт подачі позивачем всіх необхідних документів (не досліджуючи їх зміст) для участі у конкурсі на підтвердження вимог до кандидатів на посаду судді, визначених статтею 69 Закону № 1402-VIII.

3. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

3.1. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 17.07.2024, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення його позову повністю.

3.2. Мотивує апеляційну скаргу позивач фактично тими ж підставами, які було покладено в обґрунтування позовних вимог, акцентуючи при цьому увагу на тому, що суд першої інстанції насправді ототожнює процедуру кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) із процедурою проведення співбесіди з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів. До спірних же правовідносин, на думку позивача, мають застосовуватися виключно положення статті 79-5 Закону № 1402-VIII, а не стаття 88 цього Закону.

3.3. Щодо суті та характеру допущених помилок позивач зазначає, що під час співбесіди та в суді він визнав, що ненавмисно допустив три помилки у заповненні відповідних декларацій. По суті, дві помилки мали технічний характер [щодо заповнення розділу 13 «Фінансові зобов`язання» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (мала місце помилка при підрахунку виплаченого позивачем кредиту) та щодо недекларування інформації про доходи батька, вказаного як члена сім`ї, його майна та тієї обставини, що він є засновником юридичної особи (позивач помилково не виключив з розділу 2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» декларації інформацію про члена сім`ї - батька, ОСОБА_2 , з яким він спільно почав проживати з 15.01.2020, але вони не були пов`язані спільним побутом)], а третя помилка була допущена через його необізнаність про статус батька як адвоката у декларації родинних зв`язків (ця помилка була допущена позивачем без мети приховати вказані відомості, зазначена неточність була допущена внаслідок необізнаності, адже він не проживав до 15.01.2020 разом із батьком, тому йому нічого не було відомо про його статус як адвоката; з 2009 року після звільнення батька з посади судді позивач сприймав його як суддю у відставці і не знав, що він відновив свій статус адвоката, тим більше батько не провадив жодної адвокатської діяльності).

3.4. При цьому позивач наголошує, що в оскаржуваному рішенні відсутні докази навмисного подання позивачем недостовірних / неповних відомостей, зокрема, у декларації родинних зв`язків, у зв`язку із чим допущення ним такої помилки не мало б породжувати у Комісії жодного сумніву в його доброчесності як кандидата на посаду судді.

4. Рух апеляційної скарги

4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21.08.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 17.07.2024, ухвалою від 19.09.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження, а ухвалою від 24.10.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача

5.1. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

5.2. Обґрунтовує відзив на апеляційну скаргу тими ж підставами, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

6. Обставини справи

6.1. Рішенням ВККС від 14.09.2023 № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Визначено, що питання допуску до участі у конкурсі вирішується ВККС у складі колегій.

6.2. ОСОБА_1 10.10.2023 звернувся до ВККС із заявою про допуск до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону № 1402-VIII, перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.

6.3. Рішенням ВККС від 01.12.2023 № 27/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 95/зп-23 конкурсі.

6.4. Рішенням ВККС від 19.12.2023 № 177/зп-23 затверджено і оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області, в якому ОСОБА_1 зайняв переможну позицію.

6.5. ВККС проведено співбесіду з ОСОБА_1 , за результатами якої було прийнято рішення від 08.02.2024 № 119/дс-24 про відмову в наданні рекомендації Вищий раді правосуддя про його призначення на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області з тієї підстави, що є обставини, які викликають сумнів у його відповідності критеріям доброчесності.

6.6. Цей висновок ВККС обґрунтувала вказівкою на такі обставини, встановлені за результатами дослідження досьє ОСОБА_1 та співбесіди.

6.6.1. Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022 рік у розділі 2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» ОСОБА_1 зазначив дружину ОСОБА_3 , водночас у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» не вказав доходи дружини. У розділі 13 цієї ж декларації «Фінансові зобов`язання» задекларував кредит, оформлений на дружину у 2021 році, та сплачені кошти за кредитом у сумі 232 448 грн (основна сума кредиту - 149 424 грн; проценти - 83 024 грн), а також зазначив неправильну інформацію про юридичну особу, на користь якої виникло зобов`язання, та розмір зобов`язання на кінець звітного періоду. Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що останні два роки дружина з їхньою спільною дитиною проживають за кордоном, дружина отримує допомогу, однак документально це підтвердити не може, у зв`язку з чим не задекларував її доходи. Кредит сплачує він, маючи для цього достатні доходи; 10 відсотків кредиту було сплачено за рахунок продажу попереднього автомобіля, який вони з дружиною продали за 8 700 доларів США, але документів щодо продажу автомобіля у нього немає. Неправильну інформацію в декларації щодо кредитора та розміру кредитного зобов`язання пояснив як помилку.

Оцінюючи ці пояснення ОСОБА_1 , Комісія поставила їх під сумнів, зазначивши, що задекларований ним дохід за 2022 рік у розмірі 153 400 грн є значно меншим від виплаченої суми кредиту (232 448 грн), а кошти від продажу автомобіля (про що повідомив позивач) не приймали участь у сплаті за кредит за звітний період.

6.6.2. Комісією встановлено, що у тій же декларації у розділі 2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» ОСОБА_1 зазначив батька ОСОБА_2 , який проживав разом із ним за однією адресою, проте не вказав відомостей про доходи, отримані батьком (розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»), а в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» - про об`єкти нерухомості, які належать батькові на праві власності. Також у розділі 9 «Юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї» він не зазначив відомостей про батька, який є засновником юридичної особи.

Водночас згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок загальною площею 263,7 кв. м у селі Барашівка Житомирського району Житомирської області, а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є одним із засновників Адвокатського об`єднання «Васинчук і Партнери».

Комісія не знайшла слушними пояснення ОСОБА_1 , що декларацію за 2022 рік він подавав на основі декларації за 2016 рік і, оскільки до цього не був суб`єктом декларування, не розібравшись, вказав батька членом сім`ї, тоді як він не веде з ним спільне господарство; що його батько є суддею у відставці, пенсіонер, адвокатською діяльністю не займався, зупинив право на зайняття адвокатською діяльністю в 2021 (2022) році і що відомості про його будинок і корпоративні права як засновника юридичної особи не задекларував помилково.

6.6.3. Зазначивши, що ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію родинних зв`язків кандидата на посаду судді, яка повинна відповідати вимогам підпункту 3.5.1 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02.11.2016 № 141/зп-16, Комісія встановила, що вказані ним у декларації родинних зв`язків за 2018-2022 роки відомості не відповідають дійсності, оскільки він не зазначив про свого батька, який був адвокатом (право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 зупинив 09.04.2021).

Комісія взяла до уваги пояснення ОСОБА_1 під час співбесіди, що правила заповнення декларації родинних зв`язків йому відомі, однак не зважила на його твердження, що він помилково не зазначив відомості про батька.

6.6.4. Крім цього, ВККС встановлено, що ОСОБА_1 зазначив в анкеті на посаду судді неповну інформацію: у розділі 4 анкети не відобразив, що він з 19.04.2004 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. Цю обставину Комісія визнала суттєвою для оцінки особи кандидата, а його пояснення, що він мав вказати ці відомості у розділі 5 анкети, що і зробив, до уваги не взяла.

Оцінивши вказані вище порушення ОСОБА_1 вимог нормативних актів при заповненні декларацій та його пояснення під час співбесіди, ВККС дійшла висновку, що його поведінка свідчить про несумлінне виконання обов`язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції», а велика кількість допущених ним помилок при заповненні декларацій ставить під сумнів його відповідність як кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

7. Позиція Великої Палати Верховного Суду

7.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

7.2. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.3. За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

7.4. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

7.5. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон № 1402-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).

7.6. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

7.7. Повноваження ВККС визначені, зокрема, статтею 93 цього Закону, серед яких проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

7.8. Частиною першою статті 79-2 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад: суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону.

7.9. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом (частина перша статті 79-4 цього Закону).

6.

7.

7.6.

7.7.

7.8.

7.9.

7.10. Частиною першою статті 79-5 Закону № 1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.

За результатами співбесіди Комісія ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).

Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частини друга, третя цієї ж статті).

7.11. Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).

7.12. Пунктом 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що рішення ВККС оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону. Згідно із частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС. Відповідно до частини третьої цієї статті рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

7.13. Як вже зазначено, ОСОБА_1 обґрунтовує позов доводами, що підстав для визнання його таким, що не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, у Комісії не було.

7.14. Відповідно до частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

7.15. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

7.16. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

7.17. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

7.18. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

7.19. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

7.20. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

7.21. Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013.

7.22. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття в контексті мови про суддю.

7.23. Велика Палата Верховного Суду так само, як і в інших справах з таким предметом і підставами позову, підтверджує, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

7.24. Разом з тим наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

7.25. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

7.26. У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17)) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

7.27. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.

7.28. Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору [рішення у справі «Сігма радіо телевіжнлтд. проти Кіпру» (Sigma RadioTelevisionltd. v. Cyprus)заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. theUnitedKingdom)заява № 19178/91, пункт 44].

7.29. Висновок про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики Комісія зробила внаслідок оцінювання конкретних обставин, а саме: 1) він не зазначив у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022 рік інформацію про доходи членів родини (дружини та батька); 2) задекларований ним (у цій же декларації) дохід значно менший, ніж сплачені ним кошти на виконання кредиту; 3) у зазначеній декларації він не відобразив інформацію про житловий будинок, який належить його батьку на праві власності, та відомостей, що батько є засновником юридичної особи; 4) в декларації родинних зв`язків за 2018-2022 роки не вказав батька як адвоката. Ці обставини були оцінені Комісією в сукупності, без виділення важливості якоїсь із них. Саме сукупність зазначених обставин і була підставою для відповідної оцінки ОСОБА_1 .

7.30. Разом з тим у цій сукупності обставин, які Комісія поклала в основу свого рішення, вагоме значення мав її висновок щодо невідповідності задекларованих ним за 2022 рік сум отриманого доходу та сплаченого кредиту (дохід значно менший), який Велика Палата Верховного Суду вважає передчасним. Так, наданими ОСОБА_1 доказами: копіями кредитного договору від 28.12.2021 № 47317/2021, укладеного між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_3 , додатка до цього договору (таблиця обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та орієнтовної реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит); квитанцій Акціонерного товариства «Універсалбанк» (виписані за період з 26.01.2022 по 28.12.2022) підтверджується його довід про помилкове зазначення в декларації суми сплачених коштів за кредит як 232 448,00 грн при фактичній сплаті 149 424,00 грн (66 400,00 грн - власне кредит, 83 024,00 грн - проценти). Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що цих документів не було у розпорядженні Комісії на час ухвалення оскаржуваного рішення ( ОСОБА_1 направив їх до ВККС 06.03.2024), але це пов`язано, насамперед, із тим, що Комісія перед співбесідою або під час неї не запропонувала кандидату надати додаткові пояснення чи документи стосовно цих обставин. Відтак і довід ОСОБА_1 про помилку в декларації та про достатність його доходу (зокрема, й довід про наявність певних грошових збережень та про розумний рівень витрат, які нічим не спростовані) для сплати кредиту не можна відхилити як необґрунтований і непідтверджений.

7.31. За змістом норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03.11.2016 № 143/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 13.02.2018 № 20/зп-18) (пункти 19, 20, 22, 23 розділу ІІІ) [Положення про порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням ВККС від 02.11.2016 №141/зп-16, було доповнено близькими за змістом нормами рішенням ВККС від 29.02.2024 № 72/зп-24], співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню з суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє. Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.

7.32. Ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідні заходи задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів.

7.33. Велика Палата Верховного Суду визнає, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується уважність щодо розкриття інформації про себе під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція в дотриманні правових норм при заповненні документів, які передбачені процедурою конкурсу. Не менш важливе значення має характер допущених кандидатом на посаду судді помилок в оформленні поданих ним документів.

Отже, беручи до уваги те, що Комісія не надала кандидату можливості надати додаткові пояснення чи документи щодо питань, які викликали у членів Комісії серйозні сумніви, що призвело до передчасного висновку про невідповідність витрат кандидата його доходам. За обставин цієї справи наведене істотно впливає на загальну оцінку Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення, як такого, що відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС, а тому є підстави для його скасування. Не може вплинути на такий висновок те, що в оскаржуваному рішенні Комісія навела й інші обставини, крім невідповідності задекларованих позивачем сум сплаченого кредиту і отриманого доходу, оскільки останнє могло мати істотне значення для формування внутрішнього переконання членів Комісії.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (пункт 1 частини першої статті 317 КАС).

8.2. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо фактичних підстав для прийняття ВККС оскаржуваного рішення, що призвело до неправильних висновків про права і обов`язки сторін у справі.

Керуючись статтями 266 308 310 315 317 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити: визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.02.2024 № 119/дс-24. Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 щодо надання рекомендації для призначення на посаду судді за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад місцевих судів, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 95/зп-23.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 239,20 грн (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоО. В. Кривенда О. Л. БулейкоМ. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков М. І. ГрицівС. О. Погрібний Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук В. В. КорольН. В. Шевцова