Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 815/6468/15

Провадження № 11-812апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Южненської міської ради Одеської області (далі - Міськрада) до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Рогачка Павла Олександровича (далі - Державний реєстратор, Управління юстиції відповідно), Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (далі - Реєстраційна служба), треті особи: фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, Управління юстиції, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та про відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна

за касаційними скаргами Міськради та ФОП ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року (судді Домусчі С. Д., Коваль М. П., Кравець О. О.),

УСТАНОВИЛА:

Міськрада звернулася до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень, до Державного реєстратора, треті особи: ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, Управління юстиції, про скасування рішення Державного реєстратора від 19 серпня 2015 року, індексний номер 23784630, про державну реєстрацію права власності на торговельний майдан з реалізації квіткової продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 та про відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Міськрада зазначила, що Державний реєстратор на порушення вимог абзацу сьомого пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (чинного на час виникнення спірних відносин), відповідно до якого не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, зареєстрував за ОСОБА_4 право власності на вісім квіткових павільйонів та вісімнадцять торговельних лотків.

Крім того, позивач вважає, що Державний реєстратор порушив законні права та інтереси Міськради, яка є власником земельної ділянки, на якій без правовстановлюючих документів було розташовано комплекс тимчасових споруд.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 березня 2017 року апеляційні скарги Міськради та ФОП ОСОБА_5 задовольнив частково: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року скасував, а провадження у справі закрив, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції роз'яснив позивачу про можливість звернення з таким позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

За правовим висновком суду апеляційної інстанції, оскільки спірні правовідносини пов'язані із фактичним виконанням судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, на підставі якого виникло право власності, а в основу доводів позову та апеляційних скарг покладені доводи, які не пов'язані з діями та рішенням Державного реєстратора та які стосуються правомірності використання земельної ділянки, правомірності будівництва та правомірності набуття права власності, цей суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з правовідносин, які стосуються цивільного права, і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

При цьому суд послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 21-1559а16, в якій Верховний Суд України зазначив, що оскільки оскарженим реєстраційним діям передує спір між особами, які беруть участь у справі, про цивільне право, зокрема, про право на конкретну земельну ділянку, збудований об'єкт нерухомості на цій земельній ділянці, яка для цього не відведена, то справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права, Міськрада та ФОП ОСОБА_5 звернулись із касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня2017 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі Міськрада стверджує, що у справі відсутній спір про право, оскільки позивач не заперечує належність ФОП ОСОБА_4 торговельного майдану з реалізації квіткової продукції загальною площею 53,6 кв. м, що складається з восьми квіткових павільйонів, вісімнадцяти торговельних лотків у АДРЕСА_1. Водночас позивач вважає, що торговельний павільйон (кіоск), який є предметом реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, не містить характеристик будівлі або споруди, тому Державний реєстратор не мав права реєструвати тимчасовий об'єкт як об'єкт нерухомості відповідно до чинного на час виникнення спірних відносин законодавства.

Міськрада стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що підставою для виникнення права ОСОБА_4 на майно, щодо якого Державним реєстратором вчинено реєстраційні дії, було рішення Южненського міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки цим рішенням не було віднесено спірний об'єкт до об'єкта нерухомості, який підлягав би державній реєстрації, а предметом розгляду у цій справі був спір про поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4

У касаційній скарзі з урахуванням її уточнень ФОП ОСОБА_5, у свою чергу, стверджує, що держана реєстрація спірного об'єкта не пов'язана із виконанням рішення у цивільній справі про поділ спільного майна подружжя. Також стверджує, що позов у цій справі стосується виключно неправомірних, на його думку, рішень Державного реєстратора, який вчинив реєстраційні дії на порушення вимог чинного на той час законодавства. ФОП ОСОБА_5 зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24 січня 2017 року, оскільки це рішення було ухвалене після винесення рішення судом першої інстанції, яке апеляційний суд переглядав.

У запереченні (поясненні) на касаційну скаргу представник Управління юстиції наводить доводи про те, що немає підстав для скасування рішень Державного реєстратора, тому касаційна скарга ОСОБА_5 в цій частині задоволенню не підлягає.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 25 квітня та 17 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ФОП ОСОБА_5 та Міськради відповідно, копії цих скарг надіслав учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.

26 червня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки в касаційних скаргах позивач і третя особапорушують питання про скасування судового рішення, у тому числі й у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційних скаргах та запереченні на касаційну скаргу доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2015 року до Управління юстиції ОСОБА_4 подала заяву про державну реєстрацію права власності на об'єкт: «торговельний майдан з реалізації квіткової продукції», розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаної заяви та доданих до неї, зокрема, рішення Южненського міського суду Одеської області від 26 вересня 2013 року у справі № 2-25/11, що набрало законної сили 20 січня 2014 року, акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 29 жовтня 2000 року, затвердженого розпорядженням Виконавчого комітету Южненської міської ради від 14 грудня 2000 року № 02-02-541р, договорів оренди земельних ділянок: від 11 лютого 2000 року загальною площею 45 кв. м під розміщення торговельної площадки для реалізації квіткової продукції та від 10 квітня 2012 року загальною площею 49 кв. м під розміщення торговельних лотків під квіткову продукцію, Державний реєстратор прийняв рішення від 19 серпня 2015 року № 23784630 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказаний об'єкт.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на тимчасову споруду та із самовільним зайняттям земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на захист своїх прав на земельні ділянки, на яких розміщені спірні об'єкти, щодо яких Державним реєстратором вчинено реєстраційні дії.

Оскільки оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на конкретну земельну ділянку, торговельний майдан з реалізації квіткової продукції, що складається з восьми квіткових павільйонів, вісімнадцяти торговельних лотків та знаходиться на земельній ділянці, що, за твердженням позивача, не була відведена для цієї мети, і право власності на які може бути визнане судом, якщо це не порушуватиме прав інших осіб, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір не є публічно-правовим, а випливає з правовідносин, які стосуються цивільного права, і має вирішуватися за правилами ЦПК.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у справі не є публічно-правовим, тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржники не спростували, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційні скарги Южненської міської ради Одеської області та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. Гудима В.І. ДанішевськаІ.В. Саприкіна О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.Р. КібенкоО.С. Ткачук В.Ю. Уркевич В.С. КнязєвО.Г. Яновська