Історія справи

Постанова ВП ВС від 15.10.2019 року у справі №9901/314/19
Ухвала КАС ВП від 09.06.2019 року у справі №9901/314/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/314/19

Провадження № 11-631заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування указів Президента України, визнання дій протиправними

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 липня 2019 року (судді Загороднюк А. Г., Білак М. В., Губська О. А., Калашнікова О. В., Соколов В. М. ),

УСТАНОВИЛА:

4 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними і скасувати укази Президента України від 13 травня 2019 року № 217/2019 та № 218/2019, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено членами Вищої ради правосуддя (далі - ВРП);

- визнати протиправними дії Президента України щодо підписання указів від 13 травня 2019 року № 217/2019, № 218/2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на таке: конкурс з добору кандидатів для здійснення призначення Президентом України членів ВРП проводився з порушеннями законодавства України; члени Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (далі - Конкурсна комісія) були упередженими; Указ Президента України від 8 травня 2019 року № 203/2019, яким було внесено зміни до Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення призначення Президентом України членів ВРП, не був опублікований та не мав юридичної сили на момент його застосування відповідачем. До того ж, на переконання позивача, Президент України не мав повноважень видавати укази про призначення членів ВРП, оскільки конкурс не відбувся.

Також позивач послався на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі № 640/6722/19 про забезпечення позову, якою було заборонено Конкурсній комісії приймати рішення про визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів ВРП, заборонено голові Конкурсної комісії чи іншій особі, яка виконує його обов'язки, подавати на розгляд Президента України список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів ВРП.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 червня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив справу до розгляду на 1 липня 2019 року.

1 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою провадження у справі зупинив до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/6722/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1, у якому перед судом порушено питання про:

- визнання протиправним і скасування рішення Конкурсної комісії від 9 квітня 2019 року про визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону;

- визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Президента України щодо нерозміщення на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України рішень Конкурсної комісії;

- визнання протиправною бездіяльності Конкурсної комісії з незабезпечення дотримання принципів верховенства права, публічності, політичної нейтральності під час проведення конкурсу з відбору кандидатів на посаду члена ВРП;

- зобов'язання Конкурсної комісії повторно провести конкурс з відбору кандидатів на посаду члена ВРП з дотриманням Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП.

Наявність підстав для зупинення провадження у справі суд першої інстанції мотивував тим, що предметом перевірки у справі № 640/6722/19 є рішення Конкурсної комісії від 9 червня 2019 року, на яке посилається позивач у цій справі і яке рішення було однією з підстав для прийняття указів Президента України від 13 травня 2019 року № 217/2019, № 218/2019, які є предметом розгляду у цій справі ( № 9901/314/19). Тому суд дійшов висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/6722/19 стосується як предмета спору у цій справі ( № 9901/314/19), так і вирішення питання щодо наявності порушеного права або законного інтересу позивача, отже, існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення судом в іншій адміністративній справі, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є підставою для зупинення провадження у справі.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2. подали апеляційні скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 липня 2019 року.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_2 вказує на порушення судом першої інстанціїпункту 3 частини 1 статті 236 КАС, за правилами якого суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому суд першої інстанції у цій справі, маючи у своєму розпорядженні ті ж докази, на які позивач посилається у справі № 640/6722/19, не мав жодних перешкод установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У зв'язку із цим, на переконання ОСОБА_2, суд першої інстанції безпідставно послався на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що оскаржувані укази відповідача, які є актами індивідуальної дії, не порушують прав ОСОБА_1 і суд першої інстанції у цій справі мав можливість самостійно встановити відсутність порушеного права позивача ще під час вирішення питання про відкриття провадження. Тому зупинення провадження у справі з підстав необхідності дочекатися вирішення Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 640/6722/19 питання щодо наявності порушеного права або законного інтересу позивача є безпідставним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 у скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та закрити в ній провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі також порушує питання про скасування ухвали суду про зупинення провадження з огляду на відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 640/6722/19, адже позивач та інші її учасники не обмежені у наданні доказів суду, а вже наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, на які посилається позивач і які є предметом судового розгляду, тому суд не міг посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_3 наголошує на тому, що ОСОБА_1 не є особою, щодо якої прийнято оскаржувані укази або щодо прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються, внаслідок чого в нього немає права на оскарження цих указів, а його позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Однак суд першої інстанції не закрив провадження у справі, як того вимагають приписи пункту 1 частини 1 статті 238 КАС.

Позивач та відповідач відзивів на апеляційні скарги суду не надали.

Дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційних скаргах доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:

- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі;

- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, не зазначив, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Так, суд підставою для зупинення провадження у цій справі вважав посилання ОСОБА_1 у позові на рішення Конкурсної комісії від 9 червня 2019 року, що є предметом перевірки у справі № 640/6722/19, а саме рішенняпро визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка.

Однак, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведене не свідчить про неможливість суду першої інстанції самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі, щодо незаконності указів, як і вирішити питання щодо наявності порушеного права або законного інтересу позивача у зв'язку з їх виданням.

Отже, у цій справі не встановлено необхідних умов для зупинення провадження, які передбачені пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Велика Палата звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 312 КАС у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал, зокрема, про зупинення провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За правилами статті 319 КАС повноваження суду апеляційної інстанції на закриття провадження у справі з підстав, визначених статтею 238 КАС, пов'язані зі скасуванням за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи.

Тому вимоги скаржників про закриття провадження у справі не можуть бути задоволені за наслідками апеляційного перегляду ухвали про зупинення провадження у справі.

Таким чином, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 липня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 243, 250, 266, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 таОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 липня 2019 року скасувати, справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. ГудимаВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С.

Золотніков