Історія справи

Постанова ВП ВС від 05.06.2019 року у справі №806/443/17
Ухвала КАС ВП від 09.01.2019 року у справі №806/443/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 806/443/17

Провадження № 11-93апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (суддя Семенюк М. М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (судді Шидловський В. Б., Мацький Є. М., Моніч Б. С.) у справі № 806/443/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Малинського районного управління юстиції Камаєвої Людмили Сергіївни (далі - Держреєстратор), приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича (далі - Нотаріус), Відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації (далі - Відділ держреєстрації), треті особи: Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Спілка власників майнових паїв колишнього КСП «Вереси», Вересівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентзем» (далі - ТОВ «Рентзем»), ОСОБА_2 , Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, Міністерство юстиції України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення й записів та

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держреєстратора, Нотаріуса, Відділу держреєстрації, у якому просив:

- визнати протиправними дії Держреєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 квітня 2016 року № 29346359;

- визнати протиправним і скасувати рішення Держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 квітня 2016 року № 29346359;

- визнати протиправними дії Держреєстратора щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) запису від 14 квітня 2016 року № 14253271 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 907169918220;

- визнати протиправним і скасувати запис у Реєстрі від 14 квітня 2016 року № 14253271 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 907169918220;

- визнати протиправними дії Нотаріуса щодо внесення до Реєстру запису від 11 травня 2016 року № 14500692 про право власності ТОВ «Рентзем» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 907169918220;

- визнати протиправним і скасувати запис у Реєстрі від 11 травня 2016 року № 14500692 про право власності ТОВ «Рентзем» на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 907169918220.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є співвласником майна реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства «Вереси» (далі - КСП «Вереси»). На підставі рішення зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП від 05 жовтня 2015 року ОСОБА_2 було виділено частину спільного майна - нежилі приміщення площею 8710,6 кв. м загальною вартістю 2 млн 183 тис. 714 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно). На думку позивача, реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно та подальшу перереєстрацію цього майна за ТОВ «Рентзем» здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями,позивач подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивач у позові не ставить питання законності оформлення ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на майновий пай, рішення зборів пайовиків та рішення про передачу майна ТОВ «Рентзем». Підставою звернення до суду стала здійснена з грубим порушенням норм законодавства державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 та подальша перереєстрація цього майна Нотаріусом за ТОВ «Рентзем». Також позивач указав, що цей спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки саме внаслідок незаконних дій Держреєстратора та Нотаріуса здійснено незаконну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за третіми особами. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Рентзем» зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, направленим на захист порушеного права власності на нерухоме майно, а тому в цій справі вбачається спір про право цивільне, в межах якого за наявності підстав можуть бути вирішені й питання, пов`язані з державною реєстрацією права власності на спірне майно.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 січня 2019 року прийняв справу до свого провадження, а ухвалою від 30 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Рентзем», посилаючись на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 826/17908/14, № 804/14296/15 та № 806/964/17, зазначило, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки випливають із оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних відносин, тобто мають приватноправовий характер. Ураховуючи наведене, товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 14 серпня 2009 року серії ЖИ-6 № 335042 ОСОБА_1 є співвласником майна реформованого КСП «Вереси».

20 квітня 2016 року Держреєстратор прийняв рішення з індексним номером 29346359 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна від 21 квітня 2016 року № 57822289 підставою виникнення права власності є акт приймання-передачі нерухомого майна від 12 жовтня 2015 року, протокол зборів майнової комісії КСП «Вереси» від 05 жовтня 2015 року, свідоцтво про право власності на майновий пай від 28 вересня 2015 року серії НОМЕР_1 .

Нотаріус здійснив державну реєстрацію переходу права власності на спірне нерухоме майно до ТОВ «Рентзем». Відповідний запис до Реєстру внесений згідно з рішенням від 13 травня 2016 року № 29595600. Підставою для реєстрації є внесення майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Рентзем».

Вважаючи, що ОСОБА_2 безпідставно оформила на себе право власності на спірне нерухоме майно колишнього КСП «Вереси», ОСОБА_1 як власник майнового паю звернувся до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що спірні правовідносини пов`язані з правом власності, тому спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. За висновком судів попередніх інстанцій, цей спір повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисуб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Держреєстратора про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, визнання протиправними дій Держреєстратора та Нотаріуса щодо внесення до Реєстру записів про право власності ОСОБА_2 і ТОВ «Рентзем» на спірне нерухоме майно, а також визнання протиправними та скасування вказаних записів у Реєстрі. При цьому позов подано на захист порушеного, на думку позивача, його права власності на частину спірного нерухомого майна як колишнього члена реформованого КСП «Вереси».

Отже, між позивачем і третіми особами у справі існує невирішений спір про право власності на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення судами першої та апеляційної інстанцій рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 на захист порушеного, на його думку, права власності на об`єкт нерухомого майна, натомість на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду, а отже, наведені в касаційній скарзі доводи про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня та 31 жовтня 2018 року у справах № 806/1641/17 (провадження № 11-696апп18), № 815/1737/17 (провадження № 11-811апп18) відповідно.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська