ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 922/430/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід04.04.2017у справі№922/430/16Господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської областіпростягнення сумиза участю

- позивача:Безпалюк О.Л. (довіреність від 14.04.2017)- відповідача:Закаблуков А.С. (довіреність від 01.01.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (далі - відповідач) 1 088 497,84 грн. основного боргу, 372 069,78 грн. пені, 46 530,39 грн. три відсотки річних, 626 029,34 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу розрахувався за придбаний газ не вчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на яку позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами договору, три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 (суддя Шарко Л.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 37 206,97 грн. пені, 46 530,39 грн. три відсотки річних, 536 626,42 грн. інфляційних втрат, розподілено судові витрати, в частині стягнення пені у сумі 334 862,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 89402,92 грн. у позові відмовлено, припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 088 497,84 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Камишева Л.М., судді Бородіна Л.І., Лакіза В.В.), вказане рішення суду змінено та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, а саме - позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 37 206,97 грн., три відсотки річних у сумі 46 530,39 грн., інфляційні втрати у сумі 626 029,34 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 31996,91 грн., припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 088 497,84 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору, в частині стягнення пені у сумі 334862,81 грн. у позові відмовлено. Також відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 у справі № 922/430/16 до 01 липня 2017 року.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у стягненні пені на суму 334 862,81 грн. та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2193/14-КП-32 згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 842,043 тис.куб.м.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору, у редакції низки додаткових угоди до договору, ціна за 1000 куб. м газу неодноразово змінювалась та визначалась у кожній додатковій угоді, які укладалися між сторонами у певний період часу.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Згідно пункту 11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, за період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 798 780,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, позивачем нараховано 1 088 497,84 грн. основного боргу, 372 069,78 грн. пені, 46 530,39 грн. три відсотки річних, 626 029,34 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд в частині пені та трьох відсотків річних, а також припинення провадження у справі своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що оскільки відповідач під час розгляду справи у суді оплатив суму основного боргу, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню, а нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат на заборгованість, що сплачувалась відповідачем з прострочкою є правомірним, проте перевіривши ці розрахунки, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення, зокрема в частині стягнення інфляційних втрат частково відмовив, разом з тим, суд зменшив на 90 відсотків розмір пені у зв'язку з наявністю обставин, що є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до вимог законодавства.

Змінюючи вказане рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції під час здійснення перевірки розрахунку інфляційних втрат не врахував рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997, у зв'язку з чим припустився помилки у розрахунку інфляційних втрат, відтак апеляційний суд визнав правильною сумою інфляційних втрат, яка заявлена позивачем до стягнення.

У касаційному порядку позивачем оскаржено судові рішення лише в частині відмови у стягненні пені.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 551 частини 3-ї Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу, так як відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2193/14-КП-32, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, отже розрахунки відповідача з позивачем безпосередньо залежать від належного виконання своїх зобов'язань споживачами покупця. Тобто фактичний дохід від виробничої діяльності відповідач отримує лише після 100 % оплати споживачів за отримані послуги, і тільки після цього у відповідача з'являються обігові кошти якими можливо провести своєчасний розрахунок з позивачем за спожитий природний газ.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення, з теплопостачання, а відтак відповідач не вправі самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, а тому до прийняття нових тарифів у травні 2015 року тарифи на теплопостачання покривали лише частину витрат на їх виробництво.

Також встановлено, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані та є збитковим, оскільки фінансові документи відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання) свідчать про наявність значних збитків у відповідача та наявності значної заборгованості перед кредиторами.

При цьому судами взяті до уваги чинники, які відображені у висновку Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.12.2016 № 35 та згідно яких у відповідача виникла збитковість.

Таким чином відповідач з об'єктивних причин не має можливості у повній мірі уникнути обставин, які зумовлюють виникнення у нього збитковості.

Вказані обставин, мають істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру пені у відповідності до приписів статті 551 ч.3 Цивільного кодексу України.

Крім того, судами враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що сума основного боргу є погашеною.

Таким чином суди дійшли до правильного висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі Господарського суду Харківської області №922/430/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук