15.09.2017
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Постанова ВГСУ від 30.08.2017 року у справі №915/682/16

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 915/682/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід11.04.2017у справі№915/682/16Господарського судуМиколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"простягнення суми

за участю

- позивача:Некрасов Д.А. (довіреність від 10.01.2017)- відповідача:Замкова М.О. (довіреність від 30.12.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач), уточнивши свої вимоги, просило стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - відповідач) 30 366 653,39 грн. боргу, 3 174 195,53 грн. пені, 1 641 152,21 грн. 7 % штрафу, 592 411,47 грн. інфляційних втрат, 277 644,36 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, на яку позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до умов договору, штраф згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України, а також три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2017 (суддя Мавродієва М.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 366 653,39 грн. основного боргу, 261 307,42 грн. пені, 237 179,10 грн. три відсотки річних, вирішено питання щодо розподілу судових витрат, в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 20 000 000,00 грн. провадження у справі припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), вказане рішення суду змінено, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 10 366 653,39 грн. основного боргу, 248 609,31 грн. пені, 23 408,68 грн. три відсотки річних та 60 997,17 грн. витрат по оплаті судового збору, в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні позову у цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.12.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу № 1512000711, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у договорі, зокрема послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, а відповідач зобов'язався оплатити позивачу встановлену у договорі вартість таких послуг.

Згідно з пунктом 7.1 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі-Кодекс).

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.4 договору у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс відповідача за відповідною формулою. Позивач до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру, а відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.

Пунктом 11.4 договору встановлено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу ІХ договору.

Згідно пункту 13.5 договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених договором, він оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору протягом лютого, травня, червня, липня, серпня 2016 року позивач надав відповідачу послуги балансування обсягів природного газу на загальну суму 30 366 653,39 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг, які разом з рахунками на оплату були направлені відповідачу, але відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим у відповідача на момент звернення позивача з позовом утворилася заборгованість у розмірі 30 366 653,39 грн.

Також встановлено, що відповідач вказану суму заборгованості оплатив частково у сумі 20 000 000,00 грн. згідно спільних протокольних рішень від 19.01.2017 № 10/УТГ, № 11/УТГ та платіжних доручень від 20.01.2017 № 1, № 2, однак після порушення судом провадження у справі, тобто залишок заборгованості складав 10 366 653,39 грн., який відповідач оплатив після винесення судом першої інстанції оскарженого рішення у справі згідно відповідних спільних протокольних рішень за лютий 2017 року та платіжних доручень.

Судами встановлено, що між сторонами зі справи, іншими державними установами було укладено низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, які датовані груднем 2016 року, якими було визначено порядок та умови цих розрахунків, які не стосуються погашення відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги балансування обсягів природного газу.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг належним чином не виконував, оскільки за них вчасно не розраховувався, позивачем нараховано 30 366 653,39 грн. боргу, 3 174 195,53 грн. пені, 1 641 152,21 грн. штрафу, 592 411,47 грн. інфляційних втрат, 277 644,36 грн. три відсотки річних.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд в частині заборгованості, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що заявленою до стягнення є сума заборгованості у розмірі 30 366 653,39 грн., яку відповідач оплатив частково у сумі 20 000 000,00 грн. під час розгляду справи у суді, то між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі підлягає припиненню на підставі частини першої пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Відтак сума заборгованості складає 10 366 653,39 грн., у зв'язку з чим вона підлягає стягненню. Також суд визнав частково обґрунтованими та стягнув з відповідача відповідні суми пені та трьох відсотків річних, а в частині інфляційних та штрафу суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх стягнення. Разом з тим, суд зменшив на 90 відсотків розмір пені у зв'язку з наявністю обставин, що є підставою для її зменшення відповідно до вимог законодавства.

Апеляційний суд змінив вказане рішення суду в частині пені та трьох відсотків річних, розподілу судових витрат, оскільки суд не врахував, що сторони уклавши спільні протокольні рішення від 19.01.2017 № 10/УТГ, № 11/УТГ змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані відповідно до договору послуги балансування за лютий 2016 року та частково за травень 2016 року, у зв'язку з чим позивач неправомірно нарахував відповідачу пеню, річні та інфляційні втрати на суми оплат за надані послуги балансування за дані місяці. При цьому апеляційний суд встановивши дати отримання відповідачем розрахунків вартості послуг та рахунків -фактур здійснив власний перерахунок пені та трьох відсотків річних, які стягнув у відповідному розмірі. Погоджуючись з рішенням суду щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу апеляційний суд послався на те, що він нарахований на грошові зобов'язання, які виникли між сторонами, що не узгоджується з приписами статті 231 Господарського кодексу України, оскільки таке нарахування можливе лише на негрошові зобов'язання.

У касаційному порядку позивачем оскаржено судові рішення лише в частині зменшення пені, а відповідачем у частині задоволення позовних вимог.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 551 частини 3-ї Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, зокрема, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами у розумінні наведеної норми можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

Судами враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що сума основного боргу є погашеною, та враховано майновий стан сторін.

Таким чином суди дійшли до правильного висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений.

Безпідставним є посилання позивача у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанову Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у справі № 914/1488/15, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена обов'язковість правових позицій вказаного суду касаційної інстанції при вирішенні спору в іншій справі, отже відсутні правові підстави для надання юридичної оцінки обставинам у кожній із таких справ.

Також у касаційному порядку відповідачем оскаржено судові рішення лише в частині стягнення основного боргу, пені та трьох відсотків річних.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами врегульовано договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1).

Згідно зі статтею 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 вказаного кодексу, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з пунктами 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу у тій же редакції, розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи 4-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Апеляційним судом встановлено, що частину грошових коштів відповідач перерахував позивачу після порушення провадження у справі за наслідками укладення спільних протокольних рішень на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20, а решту коштів після винесення судом першої інстанції рішення по суті.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач в порушення наведених вимог чинного законодавства та умов договору, вчасно негативний небаланс, який виник у нього в спірний період, не врегулював та вчасно не оплатив позивачу вартість наданих послуг з балансування обсягів природного газу, отже доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, тому стягнення з відповідача відповідних сум заборгованості, з урахуванням вказаних протокольних рішень, пені та трьох процентів річних, які відповідач оскаржує в касаційному порядку, було правомірним.

За таких обставин висновок апеляційного суду про стягнення з відповідача заборгованості, пені та трьох відсотків річних є законним та обґрунтованим.

Відповідач цих висновків суду не спростував.

Посилання відповідача на низку постанов Верховного Суду України, як на підставу для скасування оскаржених судових рішень є безпідставним, оскільки обставини справи за цими судовими рішеннями є відмінними від обставин, які переглядаються у даній справі.

Згідно наведених відповідачем у касаційній скарзі постанов Верховного Суду України предметом спору було стягнення пені, річних та інфляційних втрат на підставі договору купівлі-продажу природного газу, за наявності спільних протокольних рішень, тоді як у даній справ, що переглядається предметом спору є стягнення заборгованості, річних та пені за договором надання послуг з балансування обсягів природного газу, з урахуванням спільних протокольних рішень, які не в повному обсязі охоплювали спірний період.

Твердження відповідача про те, що судом апеляційної інстанції не були дослідженні спільні протокольні рішення за грудень 2016 року є помилковими, оскільки відповідно до встановлених апеляційним судом обставин за цими спільними протокольними рішеннями мав відбуватися розрахунок за інші послуги, які відображені у договорі від 17.12.2015 на транспортування природного газу № 1512000711, тоді як згідно спільних протокольних рішень від 19.01.2017 № 10/УТГ, № 11/УТГ був здійснений розрахунок саме за послуги з балансування обсягів природного газу за даним договором у розмірі 20 000 000,00 грн., а частина суми заборгованості була оплачена на підставі спільних протокольних рішень, які датовані лютим 2017 року.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі Господарського суду Миколаївської області №915/682/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: