Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 922/322/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргуЗахідної ОДПІ міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року у справі господарського суду№ 922/322/15 Харківської областіза заявоюЗахідної ОДП міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областідо Публічного акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж"про визнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники:

Західної ОДПІ міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області: Демчан А.В. (довіреність №2366/9/20-33-10-10 від 29.05.2015 року),Публічного акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж": Слуцька Н.С. (довіреність від 07.02.2015 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву Західної ОДПІ міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" (далі - боржника) відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 2 - 3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року (суддя Кононова О.В.) відмовлено ініціюючому кредитору у порушенні провадження у справі про банкрутство боржника (том 2, а.с. 165 - 170).

Ухвала суду мотивована недодержанням заявником вимог Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, щодо надання до заяви про порушення щодо боржника-платника податків справи про банкрутство доказів вжиття заходів до отримання податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, що є підставою для відмови органу доходів і зборів у порушенні провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 7 статті 16 цього Закону.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.02.2015 року та прийняти постанову про відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою податкової інспекції, мотивуючи неналежною оцінкою місцевим господарським судом обставин справи на предмет доведення ініціюючим кредитором безспірності його вимог до боржника в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 247 - 255).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 01.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 11.02.2015 року, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 10, 11, 16 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, пункту 12.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, та неналежною оцінкою доказів, наданих ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності його вимог до боржника. При цьому, скаржник зазначив, що виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу належить до виключної компетенції контролюючих органів та здійснюється в порядку, передбаченому положеннями статті 95 ПК України, тому постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання таких судових рішень до заяви органу доходів і зборів про порушення щодо боржника-платника податків справи про банкрутство не додається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 01.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 11.02.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ініціюючого кредитора та боржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Також, абзацом 4 частини 7 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з частиною 41.2. статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків визначено положеннями статей 95 - 99 ПК України.

Відповідно до частин 95.1., 95.3., 95.4., 95.7., 95.22., 95.24. статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації. Контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків, податковий керуючий здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 цього Кодексу.

Отже, положеннями чинного податкового законодавства України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу, згідно з яким податкова інспекція, як контролюючий орган, здійснює виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків в банківських установах, а в разі їх недостатності - звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та щодо стягнення в рахунок погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, а у випадку, коли суми коштів, отриманої в результаті продажу обтяженого податковою заставою майна для погашення податкового боргу є недостатньо - здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку статті 89 ПК України.

Відтак, виходячи з положень статті 95 ПК України, частини 3 статті 10 та частини 7 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, доказами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів до боржника-платника податків, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання податкової заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України. При цьому, постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення податкової заборгованості до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника на погашення податкового боргу здійснюється в порядку, визначеному Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №15/081 від 29.04.2015 року у справі №920/629/14.

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 16 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Так, абзацами 2, 6 частини 7 статті 16 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а також якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною 3 статті 10 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою місцевого господарського суду від 20.01.2015 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву Західної ОДПІ міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" відповідно до статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року (том 1, а.с. 2 - 3).

Перевіряючи обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, а також з'ясовуючи наявність підстав для порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство у підготовчому судовому засіданні від 11.02.2015 року, судом першої інстанції встановлено обставини надання заявником на підтвердження безспірності грошових вимог до боржника постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі №820/1262/14 про стягнення з розрахункових рахунків підприємства-боржника, відкритих в установах банків, що його обслуговують, податкового боргу на суму 722 141, 76 грн., виконавчого листа №820/1262/14 від 08.07.2014 року, постанови державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 26.08.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №820/1262/14 від 08.07.2014 року, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі №820/7626/14 про надання податковій інспекції дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 431 386, 06 грн. за рахунок майна платника податків-боржника, яке перебуває у податковій заставі, а також податкових повідомлень-рішень та податкових вимог про встановлення підприємству суми податкового боргу в розмірі 777 204, 74 грн. станом на 06.11.2014 року (том 1, а.с. 4 - 299, том 2, а.с. 123 - 126).

Також, оцінивши подані докази апеляційний суд дійшов висновку, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів якими розрахунковими рахунками та в яких банках користується боржник, докази виставлення інкасових доручень стосуються єдиного рахунку в банку, який обслуговує боржника, внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про невжиття ініціюючим кредитором належних заходів до отримання податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку упродовж трьох місяців до моменту ініціювання процедури банкрутства. З огляду на встановлене та спираючись на власну оцінку доказів суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову в порушенні щодо боржника-платника податків справи про банкрутство з підстав недоведення належними та достатніми доказами наявності у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність в матеріалах справи відомостей про можливі рахунки боржника в банківських установах, що свідчить про недоведення контролюючим органом факту звернення ним, як стягувачем спірної суми податкового боргу, до всіх банків, в яких відкрито рахунки підприємства-боржника, а також обставин відсутності у боржника суми грошових коштів, достатньої для погашення заборгованості зі сплати податкових платежів без застосування щодо нього процедур банкрутства з огляду на невжиття належних заходів звернення стягнення на майно, передане в податкову заставу.

Так, апеляційним судом встановлено, що на підставі рішення про опис майна ПАТ ТБ "Трест Південтранстехмонтаж" у податкову заставу №4/20-33-15-01-19 від 18.09.2013 року, а також акта №10/20-33-15-01-33 опису майна від 03.12.2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження майна боржника податковою заставою, а саме: гаражу, 1991 року будівництва, 722,0 кв.м.; гаражу, 1960 року будівництва, 445,0 кв.м.; побутових приміщень, 1970 року будівництва, 769,0 кв.м. загальною вартістю 431 386, 06 грн. (том 1, а.с. 18, 36); постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року у справі №820/7626/14 податковій інспекції надано дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 431 386, 06 грн. за рахунок майна платника податків-боржника, яке перебуває у податковій заставі (том 2, а.с. 123 - 126).

При цьому, апеляційним судом встановлено, що до заяви про порушення провадження у даній справі про банкрутство контролюючим органом не додано доказів вжиття заходів щодо фактичної реалізації нерухомого майна підприємства-боржника, обтяженого податковою заставою, в порядку статті 95 ПК України шляхом його продажу на публічних торгах та/або через торгівельні організації та спрямування виручених від його продажу коштів на погашення податкового боргу, а також не вчинено дій щодо визначення дебіторської заборгованості боржника як додаткового джерела коштів для погашення податкової заборгованості згідно статті 87 ПК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність відмови органу доходів і зборів у порушенні щодо боржника справи про банкрутство у зв'язку з ненаданням суду, як обов'язкових додатків до зазначеної заяви згідно абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, доказів вжиття всіх можливих заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку, шляхом виставлення інкасових доручень про списання коштів з усіх рахунків боржника та шляхом реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

При цьому, доводи скаржника (контролюючого органу) про помилковість висновків судів щодо ненадання ініціюючим кредитором виконавчих документів на підтвердження невиконання боржником грошового зобов'язання з посиланням на положення статті 95 ПК України, колегія суддів касаційного суду не може взяти до уваги з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини неналежного вжиття податковою інспекцією заходів щодо фактичної реалізації майна платника податків-боржника, яке перебуває у податковій заставі та неповноти надання доказів списання коштів шляхом виставлення до оплати інкасових доручень на усі рахунки боржника.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно положень статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та ухвала господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року прийняті з дотриманням норм законодавства про банкрутство, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Західної ОДПІ міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року справі №922/322/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич