ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 904/3631/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Криворізької міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015у справі№ 904/3631/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКриворізької міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської радипровизнання договору укладеним

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.12.2015 №03-05/2350 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 24.12.2015 у справі було оголошено перерву до 29.12.2015 до 10 год. 30 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_5 (дов. від 14.05.2015),

відповідача: Романовський Д.С. (дов. від 30.12.2014),

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, в якому просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 0,2216 га, для розміщення господарського двору, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним 23.01.2015, з викладенням пункту 7 розділу "Орендна плата" в наступній редакції: "7. Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки, а саме, у розмірі 25 299,69 грн. (2 108,31 грн. у місяць).". Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010. № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", на підставі якого здійснено розрахунок орендної плати, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі №2а-423/10/0408 визнано нечинним. Також позивач зазначав про те, що договором оренди земельної ділянки від 23.01.2015 річна орендна плата передбачена у трикратному розмірі земельного податку, що суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, позивач посилався на приписи статей 632, 649 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 16, 18 Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015, ухваленим суддею Мартинюк С.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з невідповідності спірного пункту договору вимогам чинного законодавства, з огляду не те, що саме нормативна грошова оцінка земель, а не земельний податок, є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Водночас суд дійшов висновку про те, що після визнання нечинним рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010, автоматично поновило свою дію рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яким затверджено грошову оцінку земель міста Кривий Ріг станом на 01.01.2004. З огляду на що, суд дійшов висновку про правомірність визначеного позивачем розміру орендної плати. При цьому, суд керувався приписами статей 180, 181 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Величко Н.Л., Подобєд І.М., постановою від 19.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Криворізька міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо неможливості застосування ставки земельного податку при визначенні розміру орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку. Водночас, на думку скаржника, суди дійшли і помилкового висновку про можливість застосування до договірних відносин при визначенні розміру орендної плати рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яке втратило свою чинність на підставі рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 12, 14 Податкового кодексу України, статті 23 Закону України "Про оцінку земель".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Криворізької міської ради від 24.09.2014 № 2972 "Про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місці) меж земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них та надання їх у оренду" фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та надано в оренду без змін цільового призначення земельну ділянку. Судами також установлено, що згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки робочою комісією передано, а фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 прийнято в оренду земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,2216 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для розміщення господарського двору на АДРЕСА_1 на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна. 06.01.15 позивачем отримано від Криворізької міської ради редакцію договору оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 7 якого, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу". Орендна плата починаючи з 01.01.2015 вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 25.06.2014 № 2778 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" та затвердження додатка до нього в новій редакції". Надану Криворізькою міською радою редакцію договору оренди від 23.01.2015 підписано позивачем зі застереженням протоколу розбіжностей, відповідно до якого пункт 7 договору оренди викладено в редакції: "7. Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки, а саме, у розмірі 25 299,69 грн. (2 108,31 грн. у місяць)." Відсутність врегулювання розбіжностей між сторонами щодо редакції пункту 7 договору оренди в частині визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, запропонованої позивачем і стало підставою для звернення з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання пункту 7 договору оренди земельної ділянки укладеним 23.01.2015 в наступній редакції: "7. Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки, а саме, у розмірі 25 299,69 грн. (2 108,31 грн. у місяць).". За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі. Згідно з приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За приписами статті 21 названого Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди. Строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються Податковим кодексом України. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу орендна плата встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті. Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За приписами статті 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно зі статтею 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону). Приписами статті 23 цього Закону унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з пунктом 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає відповідно до покладених на нього завдань Держземагентство України. Отже, земельним законодавством передбачено, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з обставин невідповідності наведеним приписам законодавства запропонованого відповідачем у пункті 7 договору оренди порядку формування розміру орендної плати, в якому за основу розрахунку орендної плати прийнято земельний податок, що встановлюється Податковим кодексом України. Між тим, зазначаючи про наявність підстав для визнання укладеним спірного пункту 7 договору в редакції позивача, якою визначено орендну плату у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки (мінімальному розмірі), суди не дослідили належним чином розмір нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки. Як убачається із матеріалів справи, в обґрунтування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивачем було надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1517, складений станом на 21.07.2009 для Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕВЕРЕСТ". Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено доказів, які б підтверджували визначення розміру нормативної грошової оцінки саме для земельної ділянки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з кадастровим номером НОМЕР_1, проведеної при укладенні сторонами договору оренди. За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для визнання укладеним пункту 7 договору оренди земельної ділянки в редакції заявленого позивачем розміру річної орендної плати, визнається передчасним. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду, зокрема є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на те, що судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи є доведеними вимоги позивача, з яким він звернувся, оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 904/3631/15 Господарського суду Дніпропетровської області і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець