ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 922/5009/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаНежельська О.С. - довіреність від 28.11.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Термоізоляція"на постановувід 06.09.2016 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/5009/15 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Термоізоляція"прозобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Термоізоляція" про зобов'язання відповідача протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0326 га по провулку Університетському, 1 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з посиланням на приписи статей 12, 79-1, 93 Земельного кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель" та статей 11, 15, 16, 509, 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи позовні вимоги безпідставним невиконанням відповідачем рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13, від 03.07.2013 р. № 1209/13.

ПАТ "Термоізоляція" заперечуючи проти позову у відзиві зазначало, що між ним та Харківською міською радою 26.05.1997 р. було укладено договір на право тимчасового користування землею, який не є договором оренди земельної ділянки, звертаючи увагу на те, що жодним нормативним документом України не зазначено про обов'язок користувача земельної ділянки зареєструвати таку ділянку у державному земельному кадастрі внаслідок зміни законодавчої бази України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 р. позов було задоволено, зобов'язано ПАТ "Термоізоляція" протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з посиланням на чинність рішення Харківської міської ради, яке підлягає виконанню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, з огляду на недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує можливість примусового вчинення дій з виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, а також приймаючи до уваги невідповідність предмету позову встановленим законом способам захисту порушеного права.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 р. рішення та постанова скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд зазначав, зокрема, що встановивши обставини стосовно необхідності внесення змін до укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею в частині розміру орендної плати відповідно до рішень органу місцевого самоврядування та згідно розрахунку, виконаного Департаментом земельних відносин, на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який надається Управлінням Держземагенства у м. Харкові, судам необхідно було з'ясувати питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться за вказаним позовом й чи виконує функції захисту прав позивача такий позов, як примусове виконання обов'язку в натурі у даних правовідносинах.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. (судді: Макаренко О.В., Байбак О.І., Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю, зобов'язано ПАТ "Термоізоляція" протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0326 га по провулку Університетському, 1 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що договір на право тимчасового користування землею № 1074 був укладений 26.05.1997 р. відповідно до норм чинного законодавства, які діяли на момент його укладення, при цьому, на час розгляду справи відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, а відтак сплата орендарем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір на право тимчасового користування землею, за своїм змістом та з урахуванням норм чинного на теперішній час законодавства, фактично має ознаки договору оренди землі та потребує приведення його умов у відповідність до вимог чинного законодавства, а відтак, вимога про зобов'язання землекористувача вчинити дії щодо державної реєстрації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідає закону та способам захисту прав позивача.

За апеляційною скаргою ПАТ "Термоізоляція" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Івакіна В.О., Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 06.09.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Термоізоляція" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позову, обґрунтовуючи доводи касаційної карги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою, що укладений між сторонами договір тимчасового користування земельною ділянкою не є договором оренди землі, а отже на нього не поширюється законодавство про оренду землі. Оскільки право тимчасового користування та право оренди земельної ділянки є різними юридичними титулами, висновки судів про необхідність приведення договору на тимчасове користування землею у відповідність до чинного законодавства шляхом зміни форми плати за землю з земельного податку на орендну плату, є фактично висновком про необхідність зміни юридичного титулу з права тимчасового користування на право оренди, що суперечить пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України щодо збереження права на земельні ділянки, отримані, зокрема, у тимчасове користування у розмірах, передбачених раніше діючим законодавством.

Крім того, як зазначає скаржник, оскільки відповідач є тимчасовим користувачем земельної ділянки, а не орендарем, то рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р" не розповсюджується на відповідача, а отже у підприємства відсутній обов'язок виконувати вказане рішення органу місцевого самоврядування.

Заявник касаційної скарги також вважає, що в порушення приписів статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, судами не виконані вказівки суду касаційної інстанції щодо встановлення обставин стосовно того, яке саме право позивача є порушеним та чи виконує функції захисту прав позивача такий спосіб захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі у даних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 26.05.1997 р., на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 23.04.1997 р. № 327, між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ПАТ "Термоізоляція" було укладено договір на право тимчасового користування землею № 1074, відповідно до пункту 1.1 якого виконавчий комітет Харківської міської ради надає, а ПАТ "Термоізоляція" приймає в тимчасове користування земельну ділянку, площею 0,0326 га розташовану за адресою: м. Харків, пров. Університетський, 1.

Земельна ділянка надається в тимчасове користування строком на двадцять п'ять років для експлуатації адміністративної будівлі (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 2.1 договору, плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку в розмірі 34, 23 грн.

Судами також встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., відповідно до пункту 1.1 якого затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у сумі 291, 18 грн.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (пункти 2, 3 рішення).

Згідно пункту 2.2 вказаного Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 року вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання вказаних вимог рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 Департаментом земельних відносин на адресу відповідача був направлений лист-попередження № 2054/0/225-13, в якому повідомлено про необхідність в строк до 01.12.2013 року забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в строк не пізніше 31.12.2013 року подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру, в строк до 01.01.2014 року повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки та в строк до 01.02.2014 року привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач залишив вказаний лист-попередження без відповіді.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договір на право тимчасового користування землею № 1074 був укладений 26.05.1997 р. відповідно до норм законодавства, які діяли на момент його укладення.

Статтею 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору на право тимчасового користування землею № 1074 від 26.05.1997 р.) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

Відповідно до частини 1 статті 24 Земельного кодексу України (1991 року) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Статтею 36 Земельного кодексу України (1991 року) передбачено, що використання землі на Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюються Верховною Радою України.

Пунктом 2.1 договору на право тимчасового користування землею № 1074 від 26.05.1997 р. передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Натомість, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, ПАТ "Термоізоляція" не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, а відтак сплата орендарем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договір на право тимчасового користування землею, за своїм змістом та з урахуванням норм чинного на теперішній час законодавства, фактично має ознаки договору оренди землі та потребує приведення його умов у відповідність до вимог чинного законодавства.

При цьому, як встановлено судами під час розгляду справи, сторонами не заперечується факт використання відповідачем земельної ділянки не внесеної до Державного реєстру земель.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.

Статтею 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим (стаття 20 Закону).

Згідно зі статтею 21 зазначеного Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Положеннями статті 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі) є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Конституцією України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, а пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 р." встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. вводиться в дію з 01.01.2014 р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 4 вказаного рішення Харківської міської ради покладено на орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, вчинити певні дії щодо забезпечення складання, прийняття та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, за наявності чинного рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.", письмове звернення позивача про необхідність вчинення відповідних дій з метою приведення умов договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 26.05.1997 р. № 1074 до вимог чинного законодавства, відповідачем залишено без задоволення.

Посилання скаржника на пункт 7 Перехідних положень Земельного кодексу України стосовно того, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідача, як землекористувача не позбавляють права на земельну ділянку, а спір виник у зв'язку із необхідністю приведення укладеного між сторонами 26.05.1997 р. договору на тимчасове користування земельною ділянкою до вимог чинного законодавства.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що оскільки відповідач є тимчасовим користувачем земельної ділянки, а не орендарем, то рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р" не розповсюджується на відповідача, а отже у підприємства відсутній обов'язок виконувати вказане рішення органу місцевого самоврядування також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки за приписами пункту 14.1.73 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди, тобто всі особи, у користуванні яких знаходиться земля. Крім того, в силу статті 144 Конституції України прийняті в межах повноважень, визначених законом, рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території всіма суб'єктами.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 р. у справі № 922/5009/15 та рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач