ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 903/549/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, м. Луцькна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 рокуу справі господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся-ЛТД", м. ЛуцькдоПриватного підприємства "ІСІС ПЛЮС", м. Луцькза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, м. Луцькпростягнення 11 559, 03 грн.

за участю представників

позивача: Чернота В.Л.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Кушнір Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Узлісся-ЛТД" (далі за текстом - ТОВ "Узлісся-ЛТД") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до приватного підприємства "ІСІС ПЛЮС" (далі за текстом - ПП "ІСІС ПЛЮС") про стягнення заборгованості зі штрафу за Договором поставки в сумі 11 559, 03 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.09.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі за текстом - Луцька ОДПІ).

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.09.2016 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з ПП "ІСІС ПЛЮС" на користь ТОВ "Узлісся-ЛТД" 11 559, 03 грн. штрафу та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ПП "ІСІС ПЛЮС" не виконало зобов'язання, передбачене п. 4.3 Договору, та протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної не зареєструвало податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого покупець - ТОВ "Узлісся-ЛТД" не зміг отримати податковий кредит.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Луцька ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.09.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник третьої особи просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 21.09.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 Господарського кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.2016 року ПП "ІСІС ПЛЮС" (постачальник) і ТОВ "Узлісся-ЛТД" (покупець) укладено Договір поставки № 01/30-П (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору постачальник поставляє покупцю дистиляційне обладнання для виробництва альтернативних рідких видів біопалива в кількості 1 шт. за ціною 457 795, 17 грн. та ПДВ в сумі 91 559, 03 грн. Загальна сума Договору складає 549 354, 20 грн., в тому числі ПДВ.

В п. 3.1 Договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником покупцю протягом 3-х днів з дня укладення Договору.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що товар не транспортується до покупця, продовжує зберігатися на складі постачальника на підставі цього Договору та акта прийому-передачі на відповідальне зберігання. Товар зберігається на складі постачальника до моменту видачі покупцю на його вимогу (в т.ч. усну), але не більше терміну дії Договору. Покупець має право вільного доступу до товару та його переміщення, в т.ч. особам, на які він вкаже.

В п. 4.1 Договору сторони визначили строк та порядок розрахунку за товар, а саме розрахунки за товар здійснюється в національній валюті (гривні), в сумі, вказаній в п. п. 2.1, 2.2 Договору шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний ним, платіжним дорученням або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, не пізніше 3-х років з моменту укладення Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної (п. 3.1 та п. 3.4), що оформляється відповідно до чинного законодавства України.

В п. 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі податку на додану вартість, що включено в ціну товару, в сумі 91 559, 03 грн.

Як вбачається із видаткової накладної №РН-0000001 від 30.06.2016 року ПП "ІСІС ПЛЮС" на підставі Договору №01/30-П від 30.06.2016 року передало ТОВ "Узлісся-ЛТД" дистиляційне обладнання для виробництва рідких видів біопалива на загальну суму 549 354, 20 грн., в тому числі ПДВ 91 559, 03 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до Договору поставки № 01/30 від 30.06.2016 року № 1 З від 03.06.2016 року ТОВ "Узлісся-ЛТД" передало, а ПП "ІСІС ПЛЮС" прийняло на відповідальне зберігання покупцю дистиляційне обладнання для виробництва альтернативних рідких видів біопалива в кількості 1 шт. за ціною 457 795, 17 грн. та ПДВ в сумі 91 559, 03 грн.

Проте, всупереч п. 4.3 Договору ПП "ІСІС ПЛЮС" не зареєструвало податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Листом № 04/01-Ю від 15.07.2016 року ТОВ "Узлісся-ЛТД" повідомило ПП "ІСІС ПЛЮС" про необхідність сплати штрафних санкцій у термін не пізніше 22.07.2016 року.

Відповідно до платіжних доручень № 2 від 26.07.2016 року, № 3 від 28.07.2016 року відповідачем добровільно перераховано позивачу 80 000 грн. штрафу.

Згідно зі ст. ст. 525 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611, ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з ст. 201.10 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Як визначено в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України лише зареєстрована податкова накладна дає право на податковий кредит покупцю. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну № 1129 від 14.11.2014 pоку, теж вимагає складання податкових накладних виключно в електронному вигляді та їх обов'язкову реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як було вищезазначено, згідно платіжних доручень № 2 від 26.07.2016 року, № 3 від 28.07.2016 року відповідачем добровільно перераховано позивачу 80 000 грн. штрафу.

Враховуючи вищенаведені правові приписи та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що ПП "ІСІС ПЛЮС" не виконало зобов'язання, передбачене п. 4.3 Договору, та протягом 15 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної не зареєструвало податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого покупець - ТОВ "Узлісся-ЛТД" не зміг отримати податковий кредит.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що правовідносини між ПП "ІСІС ПЛЮС" та Луцької ОДПІ з приводу підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у т.ч. укладання примірного договору про визнання електронних документів, складання податкової накладної є публічно-правовими правовідносинами, які не відносяться до предмету спору у даній справі, а скаржником не доведено, яким чином рішення у даній справі порушує його права чи обов'язки, як учасника господарських правовідносин.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи Луцької ОДПІ, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 903/549/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець