Постанова ВГСУ від 27.04.2017 року у справі №916/3733/15

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 916/3733/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай"на рішення та постанову Господарського суду Одеської області від 21.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017у справі№ 916/3733/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"доПублічного акціонерного товариства "Одеський коровай"прозвернення стягнення на предмет іпотеки та визнання власності на майноза участю представників сторін:

позивача: Ягодка О.О., Чекалов А.В.

відповідача: Косицька В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" про:

1) звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 12.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 8470, а саме на:

- нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 139,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр. Глушка, 22;

- нежитлове приміщення магазину загальною площею 137,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 38/1;

- нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 90,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 3;

- будівлі та споруди загальною площею 8733,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, які складаються з: літ. "АА1" - будівля головного виробничого корпусу загальною площею 7316,6 кв.м; літ. "Б" - будівля котельної загальною площею 213,2 кв.м; літ. "В" - будівля прохідної та відділу кадрів загальною площею 60,5 кв.м; літ. "Д" - будівля трансформаторної підстанції загальною площею 99,5 кв.м; літ. "Ж" - будівля газорегуляторного пункту; літ. "И" - будівля ремонтних майстерень загальною площею 361,9 кв.м; літ. "К" - будівля компресорної станції загальною площею 105,6 кв.м; літ. "Л" - будівля матеріального складу загальною площею 43,6 кв.м; літ. "М" - будівля матеріального складу загальною площею 28,5 кв.м; літ. "О" - будівля столярних майстерень загальною площею 110,5 кв.м; літ. "П" - будівля для зберігання запасів води, загальною площею 108,6 кв.м; літ. "Р" - споруда складу БЗБ загальною площею 136,4 кв.м; літ. "Н" - будівля для солі та матеріалів загальною площею 148,4 кв.м; літ. "С" - рампа з навісом; № 1, 3 - огородження; літ. "І" - мостіння; що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству "Одеський коровай", в рахунок часткового погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії":

- за договором № 17-В/10 від 24.06.2010 в сумі 266932680,72 руб. та 27159723,57 грн., у т.ч.: 226333682,00 руб. заборгованості за кредитною лінією, 40598998,72 руб. процентів за користування кредитною лінією, 24326102,51 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 2833621,06 грн. пені за прострочення сплати процентів по кредиту;

- за договором № 18-В/10 від 24.06.2010 в сумі 69723056,34 грн., у т.ч.: 45972672,90 грн. заборгованості за кредитом, 9273876,52 грн. процентів за користування кредитом, 12641753,50 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1834753,42 грн. пені за прострочення сплати процентів по кредиту;

2) про визнання за Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" права власності на:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2016 у справі № 916/3733/15 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ярош А.І., суддів Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на майно задоволено частково; звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 12.06.2014, укладеного між ПАТ "Одеський коровай" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №8470, а саме на:

- по договору № 17-В/10 від 24.06.2010 в сумі 226333682,00 руб. заборгованості за кредитною лінією, 40598998,37 руб. процентів за користування кредитною лінією, 24318144,04 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 2572375,23 грн. пені за прострочення сплати процентів по кредиту;

- по договору № 18-В/10 від 24.06.2010 в сумі 45972672,90 грн. заборгованості за кредитом, 9273875,95 грн. процентів за користування кредитом, 12637085,12 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1642353,11 грн. пені за прострочення сплати процентів по кредиту;

шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" (іпотекодержателем) права власності на вищезазначене майно, загальна ринкова вартість якого складає в сумі 57925414,00 грн. без урахування ПДВ, що визначена на підставі висновку судового експерта від 21.09.2016.

Визнано за Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" право власності на:

У задоволенні решти частини вимог Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2016 у справі № 916/3733/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку не передбачений ані умовами іпотечного договору, ані нормами Закону України "Про іпоетку"; висновки судів про належне повідомлення відповідач про намір здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах; судами не надано оцінки наявності/відсутності обтяжень на спірне іпотечне майно за межами спірних правовідносин; висновки судів про відсутність у позивача можливості реалізувати своє право на прийняття предмету іпотеки у власність у позасудовому порядку з посиланням на судові рішення справах № 520/543/15-ц та 911/1154/15 є хибними; судами допущені порушення норм ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та необґрунтовано відмовлено у призначенні додаткової судової економічної експертизи.

03.04.2017 Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай" подані додаткові пояснення до касаційної скарги.

11.04.2017 до Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" надійшов відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" та додаткові пояснення щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, в яких позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 24.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк), найменування якого в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", та Відкритим акціонерним товариством "Одеський коровай" (позичальник), яким у подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай", було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 17-В/10, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в російських рублях, та на підставі додаткових угод до цього договору, окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором. позичальник, у свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором або додатковими угодами до цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору визначено ліміт кредитної лінії, а саме: починаючи з червня 2010 по грудень 2010 в розмірі 327908186,00 рос. руб.; починаючи з січня 2011 року по 05.06.2016 ліміт кредитної лінії щомісячно зменшується згідно графіку.

Згідно із п. 1.3 договору розмір процентів за користування кредитом визначається в порядку, передбаченому в додатках цього договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що останній день дії кредитної лінії - 05.06.2015. У цьому договорі терміном "останній день дії кредитної лінії" позначається термін, з настанням якого зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються.

Кредит надається для рефінансування кредитів в АТ "Укрексімбанк" № 6308К11 від 07.08.2008, № 6308К18 від 03.06.2008, № 6309К5 від 27.04.2009 в розмірі не більше 83751030,00 грн. (п. 1.5 договору).

Розділом 2 та 3 договору передбачені основні умови забезпечення зобов'язань позичальника та його гарантії на момент укладання цього договору.

За умовами п. 4.1 договору в день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору укладеної між позичальником і банком у строк не пізніше 3 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за відкриття та ведення позичкового рахунку згідно п. 4.1 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію за відкриття та ведення позичкового рахунку в розмірі 0,5% від суми ліміту кредитної лінії, зазначеної в п. 1.2 цього договору (без ПДВ) одноразово.

Згідно п. 6.1 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Відповідно до п. 6.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році; нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно); нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі, День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

У пункті 6.3 договору сторони узгодили, що проценти, нараховані відповідно до п.п. 6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

Пунктом 8.1 договору встановлено обов'язок позичальника повернути банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у п. 1.2 договору.

Позичальник має право достроково повернути закрити ліміт кредитної лінії або повернути частину загальної заборгованості за кредитною лінією за умови, що не пізніше, ніж за 3 робочих дні до дострокового закриття ліміту кредитної лінії або повернення частини загальної заборгованості за кредитною лінією, він повідомив про це банк (п. 8.2. договору).

Відповідно до п.п. "д" п. 8.3 договору банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договорами, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цими договорами та або договором/ами забезпечення у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цими договорами.

За умовами п. 8.4 договору у разі, якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника. В такому повідомленні банк зазначає повну суму заборгованості. В зазначеній вимозі банк може вимагати дострокового розірвання цього договору після повернення повної суми заборгованості за цим договором. У такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим договором.

Згідно п.8.5 договору позичальник, у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов'язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії,: тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

Як передбачено п. 9.1 договору, повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті, в якій надається кредит. Передбачена цим договором комісія за відкриття та ведення позичкового рахунку сплачується в гривневому еквіваленті по офіційному курсу Національного України на день її сплати - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в іноземній валюті. Пеня за прострочення виконання зобов'язань за цим договором розраховується банком щоденно за кожен день прострочення: в національній валюті - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в національній валюті; в гривневому еквіваленті по офіційному курсу Національного банку України на день розрахунку - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в іноземній валюті, та сплачується в гривнях відповідно до розрахованої банком суми. Штрафи, передбачені цим договором, сплачуються в гривнях в еквіваленті по офіційному курсу Національного Банку України на день їх сплати.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені відповідно до договору; в) за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені ст.5 цього договору. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році.

В силу п. 10.3 договору сплата пені та/або штрафів, передбачених п.п.10.1-10.2 цього договору, не звільняє позичальника від виконання зобов'язань, за порушення яких вони передбачені, і так само не звільняє його від обов'язку понад суму пені та/або штрафів відшкодувати банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань по цьому договору.

За умовами пункту 10.4 договору у разі несвоєчасного повернення кредиту або процентів за користування кредитом банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.

До вказаного кредитного договору № 17-В/10 між банком та позичальником були укладені додаткові угоди, а саме: № 1 від 04.08.2010, № 2 від 13.08.2010, № 3 від 30.08.2010 з додатком № 1, та договори про внесення змін № 4 від 20.12.2010, № 5 від 08.02.2011 з додатками № 1 і № 2, № 6 від 12.09.2011, № 7 від 05.01.2012, № 8 від 21.03.2012, № 9 від 22.05.2012, № 10 від 17.08.2012, № 11 від 15.11.2012, № 12 від 21.06.2013 з додатком № 1 (додаток №2 до договору 17), № 13 від 03.12.2013, № 14 від 19.02.2014, якими до договору № 17-В/10 вносились відповідні зміни.

При цьому, в договорі про внесення змін від 03.12.2013 року № 13 в остаточній редакції викладено п. 1.2. кредитного договору №17-В/10.

Договором про внесення змін № 8 від 21.03.2012 визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим відповідно до кредитного договору. Так, процентна ставка за користування кредитом в іноземній валюті (російський рубль) до 30.09.2012 складає 14,0 % річних. Процентна ставка за користування кредитом в національній валюті (гривні) до 30.09.2012 складає 18,0% річних. Починаючи з 01.10.2012 тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка. Розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом в іноземній валюті (російський рубль) визначається як сума погодженого сторонами індексу (надалі - "Базова процентна ставка") і маржі Банку та розраховується за наступною формулою: R = МOSРRIМЕ RАТЕ 6М + М (п. 1.3.1 кредитного договору). Максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки від розміру змінюваної процентної ставки, складає 16% річних. Таким чином, у разі максимального збільшення змінюваної процентної ставки, максимальний розмір змінюваної процентної ставки за цим Договором буде дорівнювати 30% річних (п. 1.3.1.1 кредитного договору).

24.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Відкритим акціонерним товариством "Одеський коровай"був укладений ще один договір про відкриття кредитної лінії № 18-В/10, згідно із п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в російських рублях та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором. позичальник, у свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені договором та/або додатковими угодами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, ліміт кредитної лінії складає 20551153,05 рос. руб.

Розмір процентів за користування кредитом визначається в порядку, передбаченому в додатку № 1 до цього договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що останній день дії кредитної лінії - 23.06.2015. Під терміном "останній день дії кредитної лінії" в договорі позначається термін, з настанням якого зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються.

Пунктом 1.5 договору визначено, що кредит надається для поповнення обігових коштів позичальника.

Розділом 2 та 3 договору передбачені основні умови забезпечення виконання зобов'язань позичальника та його гарантії на момент і впродовж дії даного договору. Так, згідно із пп. "а" п. 3.2 договору позичальник гарантує, що під час дії цього договору він використовуватиме всі кошти, отримані за цим договором, на цілі, що вказані в п. 1.5 договору, а згідно із пп. "а" п. 3.3 договору позичальник гарантує, що підписання та виконання умов цього договору не призведе до порушень зобов'язань позичальника перед третіми особами і не створить зобов'язань позичальника, виконання яких призведе до неплатоспроможності позичальника.

Згідно п. 4.1 договору в день підписання договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту.

Відповідно до п. 4.2 договору банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору укладеної між позичальником і банком у строк не пізніше 3 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити: розмір траншу кредиту у межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення траншу кредиту; реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п. 9.2 цього договору.

За умовами п. 4.5 договору після укладення додаткової угоди згідно з п. 4.2 цього договору банк здійснює кредитування позичальника за умови, що: заява позичальника про надання кредиту оформлена відповідно до вимог цього договору; виконані умови, передбачені п. 4.4 та відсутні обставини, які відповідно до п. 8.3 цього договору надають право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договором/ами забезпечення; укладені всі договори забезпечення, щодо поруки фізичної/юридичної особі застави/іпотеки майна/майнових прав вказаних у п. 2.1 даного договору. Банк зобов'язаний надавати позичальнику кредитні кошти на підставі його заяви не пізніше 3 робочих днів з дня її отримання або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві, яка подається в банк в письмовому вигляді або передається в письмовому вигляді засобами системи "Клієнт-Банк" з використанням електронних підписів в порядку та на умовах, передбачених відповідним договором, укладеним позичальником з банком.

Як визначено п. 5.1 договору, за відкриття та ведення позичкового рахунку згідно з п. 4.1 договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію за відкриття та введення позичкового рахунку в розмірі 0,5% від суми ліміту кредитної лінії, зазначеної в п. 1.2 цього договору (без ПДВ) одноразово.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Відповідно до п. 6.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році; нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно); нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі; день повернення - не враховується при нарахуванні процентів.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що проценти, нараховані відповідно до п.п.6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

Згідно із п. 6.6 договору у випадку (а) зміни облікової ставки Національного банку України (НБУ), а також у випадку (б) порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором, - процентна ставка за користування Кредитом в першому випадку (а) збільшується прямо пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ, а в другому випадку (б) збільшується на 2% (два відсотки) річних. Зазначеним пунктом позичальник погоджує зміну процентної ставки, що не потребує укладення додаткової угоди між сторонами даного договору. Про настання подій, наслідком яких стало збільшення процентної ставки за користування кредитом, банк повідомляє позичальника письмово із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 10 днів до застосування нової процентної ставки за користування кредитом.

Позичальник зобов'язується повернути банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору (п. 8.1 договору).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що позичальник має право достроково повернути закрити ліміт кредитної лінії або повернути частину загальної заборгованості за кредитною лінією за умови, що не пізніше, ніж за 3 робочих дні до дострокового закриття ліміту кредитної лінії або повернення частини загальної заборгованості за кредитною лінією, він повідомив про це банк.

У п. 8.5 договору сторони обумовили, що позичальник у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості зобов'язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії,: тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

Згідно із п 9.1 договору повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті, в якій надається кредит. Передбачена цим договором комісія за відкриття та ведення позичкового рахунку сплачується в гривневому еквіваленті по офіційному курсу Національного України на день її сплати - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в іноземній валюті. Пеня за прострочення виконання зобов'язань за цим договором розраховується банком щоденно за кожен день прострочення: в національній валюті - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в національній валюті; в гривневому еквіваленті по офіційному курсу Національного банку України на день розрахунку - у випадку, якщо кредит за цим договором надавався в іноземній валюті, та сплачується в гривнях відповідно до розрахованої банком суми. Штрафи передбачені цим договором сплачуються в гривнях в еквіваленті по офіційному курсу Національного Банку України на день їх сплати.

За умовами п. 10.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за цим договором банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені відповідно до договору; в) за прострочення строку/ів сплати комісій, які визначені ст.5 цього договору. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році.

Сплата пені та/або штрафів, передбачених п.п.10.1-10.2 цього договору, не звільняє позичальника від виконання зобов'язань, за порушення яких вони передбачені, і так само не звільняє його від обов'язку понад суму пені та/або штрафів відшкодувати банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань по цьому договору (п. 10.3 договору).

Згідно із п. 10.4 договору у разі несвоєчасного повернення кредиту або процентів за користування кредитом банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання.

До вказаного договору кредитної лінії № 18-В/10 від 24.06.2010 протягом періоду з 04.08.2010 по 03.12.2013 сторонами вносились відповідні зміни, про що свідчать укладені між ними додаткові угоди № 1 від 04.08.2010 і № 2 від 30.08.2010 з додатком № 1, а також договори про внесення змін № 3 від 20.12.2010, № 4 від 08.02.2011 з додатком № 1, № 5 від 12.09.2011, № 5 від 14.06.2011; № 6 від 16.06.2011, № 7 від 03.10.2011, № 8 від 05.01.2012, № 9 від 21.03.2012, № 10 від 28.04.2012, № 11 від 22.05.2012, № 12 від 17.08.2012, № 13 від 15.11.2012, № 14 від 21.06.2013 з додатком № 2, № 15 від 03.12.2013.

Остаточний розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим відповідно до кредитного договору № 18-В/10 від 24.06.2010, визначено в п. 1.3. договору в редакції договору про внесення змін № 9 від 21.03.2012. Так, процентна ставка за користування кредитом в іноземній валюті (російський рубль) до 30.09.2012 складає 14,0% річних. Процентна ставка за користування кредитом в національній валюті (гривні) до 30.09.2012 складає 18,0% річних. Починаючи з 01.10.2012 тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка. Розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом в іноземній валюті (російський рубль) визначається як сума погодженого сторонами індексу (надалі - "Базова процентна ставка") і маржі Банку та розраховується за наступною формулою: R = МOSРRIМЕ RАТЕ 6М + М (п. 1.3.1 кредитного договору). Максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки від розміру змінюваної процентної ставки, складає 16% річних. Таким чином, у разі максимального збільшення змінюваної процентної ставки, максимальний розмір змінюваної процентної ставки за цим Договором буде дорівнювати 30% річних (п. 1.3.1.1 кредитного договору).

12.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк СберБанку Росії" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3007, в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають із:

- договору про відкриття кредитної лінії № 17-В/10, укладеного між боржником і іпотекодержателем 24.06.2010, з додатковою угодою № 1 від 04.08.2010, з додатковою угодою № 2 від 13.08.2010, з додатковою угодою № 3 від 30.08.2010, з договором про внесення змін № 4 від 20.12.2010, з договором про внесення змін № 5 від 08.02.2011, з договором про внесення змін № 6 від 12.09.2011, з договором про внесення змін № 7 від 05.01.2012, з договором про внесення змін № 8 від 21.03.2012, з договором про внесення змін № 9 від 22.05.2012, з договором про внесення змін № 10 від 17.08.2012, з договором про внесення змін № 11 від 15.11.2012, з договором про внесення змін № 12 від 21.06.2013, з договором про внесення змін № 13 від 03.12.2013, з усіма змінами і доповненнями, що укладені наданий момент ( надалі - основний договір 1)

- договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/10 від 24.06.2010 з додатковою угодою № 1 від 04.08.2010, з додатковою угодою № 2 від 30.08.2010, з договором про внесення змін № 3 від 20.12.2010, з договором про внесення змій № 4 від 08.02.2011, з договором про внесення змін № 5 від 14.06.2011, з договором про внесення змін №5 від 12.09.2011, з додатковою угодою №6 від 16.06.2011, з додатковою угодою № 7 від 03.10.2011, з договором про внесенім змін № 8 від 05.01.2012, з договором про внесення змін № 9 від 21.03.2012, з договором про внесення змін № 10 від 28.04.2012, з договором про внесенім змін № 11 від 22.05.2012, з договором про внесення змін № 12 від 17.08.2012 з договором про внесення змін № 13 від 15.11.2012, з договором про внесення змін № 14 від 21.06.2013, з договором про внесення змін № 15 від 03.12.2013 (надалі основний договір 2).

Відповідно до п. 3.1. - 3.1.4. іпотечного договору предметом іпотеки є:

- нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 139,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пр. Глушка (проспект Димитрова), буд. 22;

- нежитлове приміщення магазину загальною площею 137,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 38/1;

- нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 90,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 3;

Згідно із п. 4.2.3 та п. 4.2.7 іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність або продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, забезпечених предметом іпотеки у випадках, передбачених чинним законодавством України та/або цим договором.

Положеннями п. 6.1 вказаного договору встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою, згідно ст. 2 цього договору у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення). Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання Боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Боржником будь-якого із зобов'язань за основним договором 1,2, а також з інших підстав, передбачених основним договором 1,2, які дають право іпотекодержателю на дострокове стягнення заборгованості боржника за основним договором 1,2.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2-6.3 договору, іпотекодержатель реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса. Також у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2-6.3 договору, іпотекодержатель може звернути стягнення шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом:

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, за умови, що до цього терміну іпотекодержателю не буде повернено (сплачено) заборгованість за усіма зобов'язаннями, зазначеними в ст. 2 цього договору в повному обсязі на дату повернення (сплати) заборгованості. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого призначає іпотекодержатель. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених даною іпотекою вимог іпотекодержателя. При цьому розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя на момент набуття права власності на предмет іпотеки (п. 6.4.1 договору).

Згідно п. 6.4.2 договору ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого призначає іпотекодержатель, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що на виконання умов вказаних кредитних договорів банк перерахував відповідачу за заявами останнього кредитні кошти у сумах 343344843,00 рос. рублів/88967515,72 грн. (за договором № 17-В/10 від 24.06.2010) та 49564367,14 грн. (за договором № 18-В/10 від 24.06.2010), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та меморіальними ордерами.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов укладених договорів щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків за його користування, банком на адресу відповідача 24.02.2015 було направлено вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості (вих. №277/28 та вих. №278/28), які були отримані останнім 04.03.2015, проте залишені без задоволення.

Також у зв'язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай" зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами, банком на адресу іпотекодавця було надіслано вимоги від 11.04.2015 за вих. № 3473/5/28-2, № 3474/5/28-2, № 3475/5/28-2, № 3476/5/28-2, № 3477/5/28-2, № 3478/5/28-2, № 3479/5/28-2 та № 3483/5/28-2 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитними договорами від 24.06.2010, в яких позивач наголосив, що у випадку непогашення заборгованості він залишить за собою право звернення на вищезазначене іпотечне майно. Вказані вимоги були отримані іпотекодержателем, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак залишені без задоволення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами, місцевий та апеляційний господарський суди на підставі наявних в матеріалах справи доказів та висновку судової економічної експертизи від 10.10.2016 № 6590/6591 встановили, що розмір заборгованості відповідача за кредитом та процентами за користування кредитом, становить: 226333682,00 рос. руб. - заборгованість відповідача за основною сумою кредиту, 40598998,37 рос. руб. - заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за користування кредитом (за кредитним договором № 17-В/10 від 24.06.2010); 45972672,90 грн. - заборгованість відповідача за основною сумою кредиту, 9273875,95 грн. - заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за користування кредитом (за кредитним договором № 18-В/10 від 24.06.2010).

Крім цього, врахувавши умови укладених між сторонами договорів про відкриття кредитних ліній та направлених на адресу відповідача вимог про дострокове повернення всієї заборгованості за договорами, виходячи з вимог ст. 232 Господарського кодексу України стосовно припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та взявши до уваги висновки судової експертизи, суди дійшли висновку про те, що розмір пені за порушення відповідачем грошових зобов'язань становить: за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010 складає 26890519,27 грн., з яких: пеня за простроченим основним боргом за період з 02.12.2014 по 28.08.2015 - 24318144,04 грн., а пеня за простроченими нарахованими процентами за період з 19.12.2014 по 28.08.2015 - 2572375,23 грн.; за договором про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010 - 14279438,23 грн., у т.ч. пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 07.01.2015 по 28.08.2015 - 12637085,12 грн., а пеня за несвоєчасне повернення суми нарахованих процентів за період з 19.12.2014 по 28.08.2015 - 1642353,11 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2015 у справі № 911/11554/15 вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі, й відносно майна, яке є предметом за договором іпотеки.

Крім того, Київським районним судом міста Одеси у справі № 520/543/15-ц було прийнято рішення, яким припинено іпотеку за іпотечним договором від 12.06.2014, виключено з Державних реєстрів записи про обтяження об'єктів нерухомого майна, які є предметом іпотеки за договором іпотеки від 12.06.2014.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 02.06.2015 у справі № 520/543/15-ц вказане рішення було скасовано, провадження у справі закрито.

Також на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.09.2016 № 69437572, судами встановлено, що все нерухоме майно ПАТ "Одеський коровай", до якого відносяться спірні об'єкти нерухомого майна, перебуває під арештом згідно постанови про арешт майна Малиновського ВДВС м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані дії позичальника (відповідача у даній справі) щодо ініціювання судових процесів, в рамках розгляду яких накладаються арешти на майно, або ж виключаються з Державних реєстрів записи відносно заборон щодо відчуження цього майна або ж наявності відносно майна обтяжень (іпотеки) за іпотечним договором від 12.06.2014, укладеним між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання останнім кредитних договорів № 17-В/10 та № 18-В/10, безпосередньо вказують на намагання відповідача уникнути відповідальності та роблять неможливим реалізацію позивачем свого права на реєстрацію в позасудовому порядку права власності на майно, що й спричинило звернення до суду із даним позовом.

Встановивши обставини, що свідчать про вчинення відповідачем перешкод у реалізації позивачем свого права на реєстрацію в позасудовому порядку права власності на предмети іпотеки, врахувавши невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитними договорами № 17-В/10 та № 18-В/10, керуючись ст.ст. 1, 33, 35, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 589 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Господарські суди, з висновками яких погодився касаційний суд, обґрунтовано зазначили, що звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду може застосовуватися, якщо це передбачено договором (вказаної правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 26.12.2011 у справі № 3-139гс11).

Відповідно до ст. 111-23 ГПК України якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.

В постановах Верховного Суду України, прийнятих цивільною та господарською палатою останнього, від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16 та від 11.12.2013 у справі № 6-124цс13, викладено позицію про те, що визнання права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем є можливим у судовому порядку за встановлення судами невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, за наявності в іпотечному договорі застереження про право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки; при цьому, у вказаних постановах зазначено про те, що в такому випадку, застосування судами норм статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку" є неправильним, водночас, за встановлення наведених обставин (невиконання боржником грошових зобов'язань, наявності у договорі відповідного застереження), є правомірним захист порушених прав кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Крім того, колегія суддів враховує також правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13, згідно із якою законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, то порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням

Отже, у разі наявності узгодженого сторонами у договорі іпотеки застереження відносно права кредитора задовольнити свої вимоги до боржника шляхом набуття права власності на нерухоме майно, передане йому в забезпечення виконання основного зобов'язання, звернення кредитора до суду із відповідним позовом про звернення стягнення на це майно шляхом набуття на нього права власності, у разі якщо такий спосіб захисту є єдиним ефективним і можливим, а також відповідає змісту порушеного права, враховуючи характер такого порушення та наслідки, спричинені цим порушенням, є допустимим та узгоджується із нормами Конституції, які мають найвищу юридичну силу.

Виходячи з наведених норм та положень, ураховуючи позиції Верховного Суду України, викладені в зазначених постановах, приймаючи до уваги наявні в іпотечному договорі положення відносно права банку (позивача) набути право власності на іпотечне майно за відповідних підстав, наявність яких встановлена судами попередніх інстанцій, зокрема, порушення виконання відповідачем кредитних договорів № 17-В/10 та № 18-В/10, а також враховуючи неможливість позивача задовольнити свої вимоги в позасудовому порядку, у зв'язку з арештом спірного нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 12.06.2014, в рамках розгляду цивільних та господарських справ, про які вказувалося вище, оспорюванням відповідачем договору іпотеки від 12.06.2014, колегія суддів погоджується із правомірними висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Стосовно посилань скаржника як на підставу для скасування прийнятих судових рішень у цій справі на постанову цивільної палати Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 6-2967цс16, в якій викладено правову позицію про те, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), та є позасудовим способом захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора, а не підставою для звернення до суду із позовом про визнання за іпотекодержателем права власності на це нерухоме майно (адже це вже є судовим способом захисту), колегія суддів зазначає що правовідносини, які склалися між сторонами у справі № 6-2967цс16, та у даній справі, не є ідентичними; так, як вбачається із описової частини постанови Верховного Суду України у справі №6-2967цс16, майно, навколо якого виник спір і яке в свій час було передано в іпотеку, в забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту, по-перше, було єдиним місцем проживання позичальниці та її доньки, по-друге, скаржник не доводить, а із мотивувальної частини вказаної постанови не вбачається, чи містив договір іпотеки, укладений в забезпечення договору про надання споживчого кредиту відповідне застереження відносно можливості банку (кредитора) звертати стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на нього. У справі, що переглядається, як вказувалося вище, іпотечний договір містив застереження щодо задоволення вимог кредитора шляхом набуття права власності на майна, до того ж, майно, передане в іпотеку за договором іпотеки від 12.06.2014 у даній справі, не є житловим, на яке б розповсюджувалися дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 42 Господарського процесуального кодексу України не призначили додаткову експертизу відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, заявником не обґрунтовано які саме недоліки судової експертизи впливають на достовірність її висновків, а також на можливість усунення вказаних ним спірних питань шляхом проведення ще однієї експертизи.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 3-304гс16).

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 916/3733/15 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2016 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 916/3733/15.

Головуючий суддя: Л. Іванова

Т. Барицька

Т. Козир

Юридические оговорки

О проекте

Партнёры