Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 905/293/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМіщенко П.К., суддівКатеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"на постановугосподарського суду Донецької області від 17.01.2013 рокута на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013 рокуу справі№905/293/13-г господарського суду Донецької області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Медстайл"до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4про банкрутство За участю представників: ФОП ОСОБА_4.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк за ст.ст.47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року у справі №905/293/13-г (ОСОБА_5) фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, строком на шість місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Орлова Віталія Олександровича, якого зобов'язано у десятиденний строк з дня прийняття постанови опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах. Встановлено строк пред'явлення вимог кредиторами вимог до боржника - два місяці з дати визнання боржника банкрутом.

Не погодившись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальність "ОТП Факторинг Україна", оскаржило її у апеляційному порядку з проханням її скасувати та припинити провадження у справі № 905/293/13-г.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року (суді: Мартюхіна Н.О. - головуючий, Агапов О.Л., Кододова О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "ОТП Факторинг Україна" залишено без задоволення. Постанову господарського Донецької області від 17.01.2013 року у справі №905/293/13-г залишено без змін.

Не погодившись із винесеними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити, як незаконно порушене.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 47, 49 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) (далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 33-36, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заслухавши пояснення ОСОБА_4, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Відповідно, встановлений ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік саме з моменту відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медстайл" є законним держателем простого векселю серії АА №2301512 від 03.09.2012 року, виданого Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на суму 400 000,00грн. зі строком платежу "за пред'явленням", що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД82/0309/020 від 03.09.2012 року, актом приймання-передачі цінних паперів від 03.09.2012 року, які містяться в матеріалах справи.

24.10.2012 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинений виконавчий напис за №8403 про стягнення з векселедавця - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь ініціюючого кредитора суми в розмірі 400 000,00грн., а також витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 1700,00грн.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції від 22.11.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8403 від 24.10.2012 року.

03.01.2013 року Відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що надійшла письмова заява стягувача щодо повернення виконавчого документа без виконання.

Визнаючи підприємця-боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника, у даному випадку, сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції із відзиву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на заяву про порушення справи про банкрутство зробив висновки про те, що грошові кошти та інше майно для погашення заборгованості у боржника відсутнє.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 банкрутом, дійшла висновків про те, що спеціальний Закон про банкрутство в редакції, що була чинною на момент порушення провадження у даній справі, імперативно не пов'язував можливість порушення справи про банкрутство з встановленням факту закінчення трьохмісячного строку, про який йдеться в ч.3 ст. 6 Закон про банкрутство, перебіг якого має починатися виключно з моменту відкриття виконавчого провадження.

Суд апеляційної погодився із підставністю визнання боржника банкрутом, з огляду на те, що боржником не було надано доказів погашення боргу або укладення мирової угоди.

Колегією суддів апеляційної інстанції не прийнято до уваги заперечення ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стосовно того, що за наявності у боржника майна відсутні підстави для визначення його банкрутом, оскільки таких підстав припинення справи про банкрутство закон не містить, а виходячи із приписів ст. 47 ст. 48 Закону про банкрутство, неплатоспроможність боржника погасити грошові вимоги кредитора не слід пов'язувати з наявністю чи відсутністю у громадянина - підприємця будь-якого майна.

Колегія суддів вищого господарського суду України не може погодитись із наведеними висновками, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, зокрема, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

По-перше, у даному випадку, на момент порушення провадження у даній справі про банкрутство, були відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, встановлені ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, оскільки, виконавче провадження щодо боржника було відкрито 22.11.2012 року, а ініціюючий кредитор звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство 11.01.2013 року, тобто до закінчення тримісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження.

По-друге, судами попередніх інстанцій не встановлено чи належить боржнику майно, яке вільне від будь-якого обтяження та не надано правової оцінки тому, що вимоги ініціюючого кредитора не були задоволені у виконавчому провадженні саме з ініціативи самого ініціюючого кредитора, відповідно до письмової заяви стягувача щодо повернення виконавчого документа без виконання.

У п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" визначено, що відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

У п. 36 наведеної Постанови зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а безпідставно порушене провадження у даній справі - припиненню, відповідно до п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яка підлягає застосуванню з урахуванням вимог ст. 41 ГПК України, тобто особливостей процедури банкрутства.

Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з припиненням провадження у даній справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року у справі №905/293/13-г скасувати.

Провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 припинити.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук