Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.01.2017 року у справі №910/12409/15
Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №910/12409/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/12409/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№910/12409/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"доУправління державної охорони Українипроповернення майна та стягнення 20 593,72 грн. орендної плати і 40 258,40 грн. неустойки за участю представників сторінвід позивача:Ісмаілова К.І. (дов. б/н від 13.05.2015), Струбіцька Г.А. (дов. б/н від 13.05.2015),від відповідача:Заблоцька О.Ю. (дов. № 1/19-12 від 11.01.2016), Коцупал Д.О. (дов. № 1/19-13 від 11.01.2016),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило

- зобов'язати Управління державної охорони України повернути орендовані транспортні засоби: автомобіль VOLKSWAGEN (Фольксваген) моделі CARAVELLE (Каравелла), реєстраційний номер НОМЕР_1, тип - пасажирський, легковий, колір сірий, рік випуску - 2011 pік, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9; автомобіль VOLKSWAGEN (Фольксваген) моделі TRANSPORTER (Транспортер), реєстраційний номер НОМЕР_3, тип - пасажирський В, колір чорний, рік випуску - 2012 pік, номер кузова НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10; автомобіль VOLKSWAGEN (Фольксваген) моделі TRANSPORTER (Транспортер), реєстраційний номер НОМЕР_5, тип - пасажирський В, колір чорний, рік випуску - 2012 pік, номер кузова НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11;

- стягнути із Управління державної охорони України 40 258,40 грн. неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України;

- стягнути із Управління державної охорони України 20 593,72 грн. орендної плати за час фактичного користування автомобілями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 (суддя - Зеленіна Н.І.) позов задоволено, вирішено зобов'язати Управління державної охорони України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Доріус" наступні транспорті засоби: автомобіль VOLKSWAGEN (Фольксваген) моделі CARAVELLE (Каравелла), реєстраційний номер НОМЕР_1, тип - пасажирський, легковий, колір сірий, рік випуску - 2011 pік, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9; - автомобіль VOLKSWAGEN (Фольксваген) моделі TRANSPORTER (Транспортер), реєстраційний номер НОМЕР_3, тип - пасажирський В, колір чорний, рік випуску - 2012 pік, номер кузова НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10; автомобіль VOLKSWAGEN (Фольксваген) моделі TRANSPORTER (Транспортер), реєстраційний номер НОМЕР_5, тип - пасажирський В, колір чорний, рік випуску - 2012 pік, номер кузова НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11. Вирішено стягнути із Управління державної охорони України на користь ТОВ "Доріус" 40 258,40 неустойки та 20 593,72 грн. орендної плати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О., Шевченко Е.О., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Вирішено стягнути із Управління державної охорони України на користь ТОВ "Доріус" 20 593,72 грн. орендної плати. Відмовлено у задоволенні позову в частині зобов'язання повернути транспортні засоби та стягнення 40 258,40 грн. неустойки.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 19.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" (далі - орендодавець) та Управлінням державної охорони України (далі - орендар) був укладений договір оренди автомобілів № 21/2014 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати орендарю в строкове платне користування 2 (два) автомобілі 2011 року випуску, марки VOLKSWAGEN (Фольксваген), моделі CARAVELLE (Каравелла), 2 (два) автомобіля 2012 року випуску, марки VOLKSWAGEN (Фольксваген), моделі TRANSPORTER (Транспортер) та 1 (один) автомобіль 2011 року випуску марки SKODA (Шкода), моделі ОСТАVIA COMBI А5 (Октавія Комбі А5), а орендар зобов'язувався прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно для службових поїздок співробітників орендаря по території України, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Пунктами 1.2, 1.3 договору оренди встановлено, що повне найменування автомобілів, їх марки, моделі, державні номери, номери кузовів, колір, рік випуску та вартість відображені в додатку 1 до цього договору. Орендодавець володіє автомобілями на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, номери яких зазначені у додатку 1 до цього договору.

У пункті 1.4 договору оренди сторони встановили, що строк оренди починається з 01.01.2014 і триває до 31.12.2014.

Відповідно до пунктів 1.5. - 1.7 договору оренди балансова вартість автомобіля Volkswagen Caravelle, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 становить 305 742,10 грн. без ПДВ; балансова вартість автомобіля Volkswagen Caravelle, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - 305 742, 10 грн. без ПДВ; балансова вартість автомобіля Skoda Octavia Combi А5 державний реєстраційний номер НОМЕР_12 - 135 510, 10 грн. без ПДВ; балансова вартість автомобіля Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 - 318 317,16 грн. без ПДВ; балансова вартість автомобіля Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 - 318 317,16 грн. без ПДВ. Цей договір оренди не припиняє права приватної власності орендодавця на автомобілі, а орендар користується ними протягом строку оренди. Орендодавець гарантує, що автомобілі на момент укладання цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, в оренду не здані, не відчужені іншим способом, в спорі, податковій чи іншій заставі не перебувають, не передані як внесок до статутного фонду юридичної особи, інших прав або претензій щодо них у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає.

За змістом пунктів 2.1 - 2.4 договору сторони визначили, що орендна плата встановлюється в розмірі 8 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 333,33 грн., за один місяць оренди автомобілів. Загальна вартість договору складає 96 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16 000,00 грн. Орендна плата сплачується щомісячно у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендар сплачує орендну плату на підставі цього договору щомісячно, протягом 10 банківських днів після надання орендодавцем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). У разі, коли автомобілі повернуті орендарем після закінчення строку дії цього договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення автомобілів орендодавцеві.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору оренди автомобілі повинні бути повернуті орендодавцю протягом 3 днів з моменту закінчення терміну дії оренди в повній комплектності та тому технічному стані, в якому вони були отримані, з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації. Повернення автомобілів проводиться за актом приймання - передачі, що повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У пункті 6.2 договору оренди передбачено, що строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору (з моменту підписання) та триває до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного його виконання.

Згідно з актом приймання-передачі від 19.02.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв п'ять автомобілів (згідно наведеного в договорі оренди переліку).

24.09.2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, за умовами якої домовились викласти пункт 1.1 у новій редакції, зменшивши кількість переданих в оренду автомобілів, а саме: 1 (один) автомобіль 2011 року випуску, марки VOLKSWAGEN (Фольксваген), моделі CARAVELLE (Каравелла), 2 (два) автомобіля 2012 року випуску, марки VOLKSWAGEN (Фольксваген), моделі TRANSPORTER (Транспортер). Відповідні зміни також були внесені до додатку № 1 до договору.

Крім того, 24.09.2014 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору оренди, згідно з якою виклали у новій редакції п. 1.5 щодо балансової вартості автомобілів, та п. 2.1 щодо розміру орендної плати, а саме, сторони домовились, що з 1 січня по 30 вересня 2014 року орендна плата встановлюється в розмірі 8 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 333,33 грн. за один місяць оренди автомобілів, а з 1 жовтня по 31 грудня 2014 року орендна плата встановлюється у розмірі 4 800,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 000,00 грн. за один місяць оренди автомобілів. Загальна вартість договору у редакції додаткової угоди № 2 від 24.09.2014 складає 86 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 14 400,00 грн.

24.09.2014 орендар передав, а орендодавець прийняв два автомобіля (Volkswagen Caravelle та Skoda Octavia Combi А5), про що сторонами був складений відповідний акт.

Відповідач звертався до позивача з листами від 12.11.2014 та від 29.12.2014, в яких просив розглянути пропозицію Управління державної охорони України про укладення договору оренди автомобілів на новий строк з 01.01.2015 до 31.12.2015.

Листом від 25.11.2014 № 25/11 ТОВ "Доріус" повідомило Управління державної охорони України про відмову в укладенні договору оренди на 2015 рік.

15.01.2015 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому наголосив на закінченні строку дії договору оренди 31.12.2014 та просив невідкладно повернути орендовані Управлінням державної охорони України транспортні засоби.

Невиконання вказаної вимоги стало підставою для звернення ТОВ "Доріус" до господарського суду з позовом про зобов'язання Управління державної охорони України повернути орендовані автомобілі, стягнення із відповідача орендної плати за час фактичного користування транспортними засобами та стягнення неустойки, нарахованої за порушення умов договору в частині своєчасного повернення орендованого майна.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, оскільки вважав, що укладений між сторонами договір оренди був продовжений на новий строк на тих самих умовах в силу положень ч. 4 ст. 284 ГК України, так як ТОВ "Доріус" протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди не направило на адресу Управління державної охорони України заяву про припинення або зміну умов цього договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Однією із істотних умов договору оренди, згідно з приписами ч. 1 ст. 284 ГК України, є строк, на який укладається договір оренди.

В той же час, статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні приписи встановлені ч. 4 ст. 284 ГК України, згідно з якою строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами ст. 785 ЦК України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п.п. 1.4, 6.2 договору оренди строк оренди встановлений сторонами з 01.01.2014 до 31.12.2014.

Зі змісту ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі, визнав обґрунтованими доводи позивача про припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу заяви про припинення договору оренди, у зв'язку з чим строк його дії був продовжений на новий термін на тих самих умовах.

Однак судова колегія вважає такий висновок апеляційного господарського суду помилковим, адже судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.11.2014 відповідач звертався до позивача з проханням розглянути його пропозицію про продовження строку дії договору оренди на 2015 рік. Однак ТОВ "Доріус" в листі від 25.11.2014 повідомило Управління державної охорони України про відмову в продовженні строку оренди автомобілів на 2015 рік. Крім того, 15.01.2015 ТОВ "Доріус" направило на адресу відповідача письмову вимогу про негайне повернення орендованих транспортних засобів у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди з 31.12.2014.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 31.12.2014, адже матеріалами справи підтверджується, що на дату закінчення строку договору оренди, а також протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк. Відтак вимоги про стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати є обґрунтованими.

Разом з тим, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача у заявленому розмірі неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення орендованого майна, судова колегія оцінює як передчасний.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ТОВ "Доріус" просило стягнути із відповідача 40 258,40 грн. неустойки однак, всупереч приписів п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позивач не надав обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми із зазначенням чіткого періоду її нарахування.

Водночас суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, не перевірив, чи узгоджується розрахунок заявленої до стягнення неустойки із положенням п. 4.1 договору оренди, згідно з яким автомобілі підлягають поверненню протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення терміну дії оренди.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13).

Господарські суди не надали належної правової оцінки наведеним у письмових поясненнях доводам відповідача про те, що Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, суб'єктом боротьби з тероризмом і учасником антитерористичної операції, а також про те, що орендовані автомобілі використовуються для виконання спеціальних завдань, покладених на Управління державної охорони України, в тому числі в районі проведення антитерористичної акції, запровадженої згідно з Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Згідно зі ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 у справі № 910/12409/15 а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова