Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.05.2015 року у справі №910/20647/14
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №910/20647/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/20647/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Чинбар"

на ухвалу Київського апеляційного господарського

суду від 31.08.2015 року

у справі № 910/20647/14

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Чинбар"

до Публічного акціонерного товариства

"Брокбізнесбанк"

за участю третіх осіб, які не

заявляють самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача: 1) ОСОБА_4,

2) ОСОБА_5,

3) ОСОБА_6

Олександровича

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача Національного банку України в особі

Головного управління Національного

банку України по м. Києву та Київській

області

за участю Прокуратури м. Києва

про визнання зобов'язань припиненими

за участю представників:

позивача - Оберемчука Ю.В.

відповідача - Дудник Н.М.

третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача - 1) не з"явились

2) не з"явились

3) не з"явились

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11

прокуратури - Онуфрієнко М.В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Чинбар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання припиненими у зв"язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язання позивача перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24 вересня 2009 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Чинбар" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк"; визнання припиненим іпотечного договору від 24 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстрованого в реєстрі за № 1648, та договорів про внесення змін і доповнень до цього ж іпотечного договору від 25.02.2010 року, від 28.02.2011 року, від 04.08.2011 року, від 09.10.2012 року, від 22.03.2013 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року (судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.), позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі №910/20647/14 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року (суддя Полякова К.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Чинбар" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року (судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М., Зубець Л.П.) на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційну скаргу ПАТ "Чинбар" повернуто скаржнику у зв"язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року про повернення апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Чинбар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування у зв"язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи касаційної скарги та правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи апеляційну скаргу ПАТ "Чинбар" на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційний господарський суд послався на відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, оскільки скаржником сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, в той час як фактично оспорюється рішення про відмову в задоволенні семи вимог немайнового характеру, зокрема, як зазначено апеляційною інстанцією, визнання припиненим зобов"язання за кредитним договором, за іпотечним договором та п"яти договорах про внесення змін і доповнень до цього ж іпотечного договору.

Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Так, в силу частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно частини 1 пункту 2.11. постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Чинбар" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24.09.2009 року; визнання припиненим іпотечного договору від 24.09.2009 року та договорів від 25.02.2010 року, від 28.02.2011 року, від 04.08.2011 року, від 09.10.2012 року, від 22.03.2013 року про внесення змін та доповнень до цього ж договору іпотеки.

Позивачем оскаржується рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Чинбар" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за кредитним й іпотечним договорами та, відповідно, договорів про внесення змін та доповнень до цього ж іпотечного договору, в зв"язку з чим при поданні позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги до апеляційного господарського суду ПАТ "Чинбар" сплачувався судовий збір як за дві вимоги немайнового характеру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки є невід"ємними частинами договору іпотеки від 24.09.2009 року, тобто фактично оскаржується дві немайнові вимоги про припиненим зобов'язання ПАТ "Чинбар" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за кредитним й іпотечним договорами, та, як наслідок, помилково виходив з наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про необхідність обкладення судовим збором семи немайнових вимог.

З огляду на викладене, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі № 910/20647/14 підлягає скасуванню з передачею справи до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Чинбар" до апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чинбар" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року

у справі № 910/20647/14 скасувати.

Справу направити до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Чинбар" до апеляційного провадження.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко