Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 5011-11/15869-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача-1Чербар В.А. (дов. від 22.058.2014 р. № 109/01/113154)позивача-2Чербар В.А. (дов. від 04.06.2014 р. № 375)відповідача прокуратуриЄрмоленко О.О. (дов. від 25.06.2014 р.), Кириченко О.О. (дов. від 25.06.2014 р.) Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 р.у справі № 5011-11/15869-2012 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністраціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки"пророзірвання договору оренди та зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки", укладеного між позивачами та відповідачем 01.06.2005 р., та зобов'язання відповідача повернути цілісний майновий комплекс "Парк "Нивки" Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2013 р. у справі № 5011-11/15869-2012 (колегія суддів: головуючий Цюкало Ю.В., судді Любченко М.О., Мандичев Д.В.) позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу "Парк Нивки", укладений 01.06.2005 р. між Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" та додаткову угоду до договору оренди, яка є його невід'ємною частиною, укладену 01.06.2011 р. між Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та ТОВ "Парк Нивки"; зобов'язано ТОВ "Парк Нивки" повернути цілісний майновий комплекс "Парк Нивки" Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції посилався, насамперед, на порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" умов договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р., що полягало в укладенні відповідачем договорів суборенди без погодження з орендодавцем - Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації і призвело до спричинення Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації збитків у розмірі 57 357, 09 грн., що становлять різницю між орендною платою за цілісний майновий комплекс "Парк Нивки" та платою за надання приміщень в суборенду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 р. (колегія суддів: головуючий Смірнова Л.Г., судді Зубець Л.П., Чорна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2013 р. скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з відсутністю на момент звернення Заступника прокурора міста Києва з позовом до суду належних правових підстав для розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р. у відповідності до положень статті 651 Цивільного кодексу України.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2013 р., посилаючись на неповне та неналежне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають істотне значення для справи, а також невідповідність висновків суду цим обставинам, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 р. касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.06.2014 р.

11.06.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги у справі № 5011-11/15869-2012 відкладено на 25.06.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2005 р. між Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу "Парк Нивки" (нова редакція).

Предметом договору є оренда цілісного майнового комплексу комунального паркового господарства "Нивки".

Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата за користування цілісним майновим комплексом перераховується до районного бюджету щомісячно.

Пунктом 6.2 договору визначено, що плата за суборенду майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря. Нарахування орендної плати за суборенду здійснюється орендарем. У разі, якщо плата за суборенду (у зв'язку зі зміною профілю використання нерухомого майна за умовами суборенди) перевищує розмір орендної плати, різниця між ними перераховується власнику майна.

Відповідно до пункту 10.1 договору він укладений строком на 25 років і діє з 30.06.1994 р. по 30.06.2019 р. включно.

Згідно пункту 10.5 договору на вимогу однієї із сторін він може бути достроково розірваний за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з додатком до договору "Відомість основних засобів цілісного майнового комплексу "Парк Нивки", в оренду передаються, зокрема, приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

01.06.2011 р. між Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.06.2005 р., згідно з умовами якої права та обов'язки орендодавця перейшли до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такі ж приписи містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду. Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р. у зв'язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" без погодження з орендодавцем - Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації були укладені договори суборенди та всупереч вимог чинного законодавства відповідачем до бюджету не була перерахована різниця між орендною платою за цілісний майновий комплекс "Парк Нивки" та платою за надання приміщень в суборенду.

В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора міста Києва посилався, зокрема, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 2610/21534/2012, що набрав законної сили, відповідно до якого, як встановлено судами попередніх інстанцій, заступника генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, та яким підтверджено відсутність здійснення зазначеною особою перерахування до відповідного бюджету різниці між орендною платою за цілісний майновий комплекс "Парк Нивки" та платою за надання приміщень в суборенду, що врешті призвело до спричинення Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації збитків у розмірі 57 357, 09 грн.

Поряд з цим, судами встановлено, що рішеннями господарського суду міста Києва, винесеними за позовами прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" та суборендарів визнані недійсними наступні договори: договір суборенди, укладений 01.09.2011 р. між ТОВ "Парк Нивки" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-30/8679-2012); договір суборенди, укладений 01.04.2012 р. між ТОВ "Парк Нивки" та приватним підприємство "Парус" (рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. у справі № 5011-18/8701-2012); договір суборенди № 21, укладений 01.04.2012 р. між ТОВ "Парк Нивки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АльфаМегаГруп" (рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 р. у справі № 5011-4/8889-2012); договір суборенди, укладений 01.04.2012 р. між ТОВ "Парк Нивки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСК "Максимус" (рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2012 р. у справі № 5011-4/8891-2012); договір суборенди, укладений 27.04.2012 р. між ТОВ "Парк Нивки" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридично-фінансова компанія "Альтернатива" (рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2012 р. у справі №5011-18/8702-2012).

Підставами для прийняття вищенаведених судових рішень стало те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" вказані договори суборенди не були погоджені з орендодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" договорів суборенди без погодження з орендодавцем, що призвело до спричинення Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації збитків, є підставою для розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р. на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність наявних правових підстав на момент звернення Заступника прокурора міста Києва з позовом до суду для розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р. у відповідності до положень статті 651 Цивільного кодексу України, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, законодавець визначив, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до частини 2 даної статті може бути 1) істотне порушення договору другою стороною та 2) інші випадки, встановлені договором або законом.

Отже, з приписів вищенаведених норм вбачається безпосередня залежність між істотним порушенням договору стороною та існуванням такого порушення на момент виникнення у іншої сторони права на розірвання договору.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, прокуратурою міста Києва для захисту та відновлення прав Київської міської ради, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, був обраний спосіб захисту права, визначений пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, а саме - визнання правочину недійсним, у зв'язку з чим прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовами про визнання недійсними укладених без погодження з орендодавцем договорів суборенди, які були задоволені, про що свідчать відповідні судові рішення у справах господарського суду міста Києва № 5011-30/8679-2012, № 5011-18/8701-2012, № 5011-4/8889-2012, № 5011-4/8891-2012, № 5011-18/8702-2012.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Поряд з цим, на момент звернення Заступника прокурора міста Києва (09.11.2012 р.) до суду з позовом про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р. на підставі того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Нивки" без погодження з орендодавцем - Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації були укладені договори суборенди, що спричинило Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації збитки у розмірі 57 357, 09 грн., ТОВ "Парк Нивки", по-перше, наказом генерального директора товариства № 17 від 13.08.2012 р. розірвало з 05.09.2012 р. договори суборенди, а по-друге, відшкодувало Управлінню культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації суму зазначених збитків, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія відповідного платіжного доручення № 1902614243 від 14.09.2012 р.

Таким чином, вбачається, що на момент звернення Заступника прокурора міста Києва з позовом до суду з метою розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу "Парк "Нивки" від 01.06.2005 р. у відповідності до положень статті 651 Цивільного кодексу України, підстави для розірвання вказаного договору відпали.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. України.

Беручи до уваги вищенаведене, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність на час розгляду даної справи підстав для розірвання спірного договору оренди, з огляду на що, суд дійшов вмотивованого висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 р. у справі № 5011-11/15869-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова