Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 5011-68/7808-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівПолянського А.Г., Швеця В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Український страховий дім"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід04.02.2014р.у справі№5011-68/7808-2012Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"доПриватного акціонерного товариства "Український страховий дім"третя особа1. ОСОБА_4 2. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Українипростягнення суми

за участю

- третьої особи-1:ОСОБА_5 (договір № 37), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (далі - позивач) просило з урахуванням виправлення описки в позовній заяві стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (далі - відповідач) 60493,35 грн. суми страхового відшкодування, 2208,01 грн. пені, 12458,56 грн. інфляційних втрат, 5363,34 грн. - три відсотки річних, всього - 80522,91 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором добровільного страхування транспортного засобу не здійснив виплату страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком на користь позивача - вигодонабувача за договором страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дупляк О.М., судді Куркотова Є.Б., Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 60493,35 грн. страхового відшкодування, 12177,42 грн. інфляційних втрат, 5310,16 - три відсотки річних, в іншій частині позовним вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

ОСОБА_4 - третя особа-1, у поданому відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що вимоги, які викладені в ній, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.06.2008р. відповідач як Страховик та третя особа-1 як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 1134 (далі - Договір), предметом якого є страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Мазда 3", державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Автомобіль), а також додатковим обладнанням до Автомобіля.

Серед страхових ризиків за Договором зазначено і дорожньо-транспортну пригоду (п. 2.1.1), якою є подія, що сталась під час руху Автомобіля, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, яка сталась за участю Автомобіля (п.3.10).

Згідно з п.3.6 Договору експлуатантом є особа, яка згідно з Договором набуває прав та обов'язків Страхувальника, вказаних у Договорі, за умови експлуатації Автомобіля на законних підставах.

Судами встановлено, що третя особа-1 доручила ОСОБА_7, серед іншого, й керувати Автомобілем.

28.02.2009р. близько 22 години 00 хвилин на Вишгородській трасі в напрямку Києва на 17 км сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення Автомобіля під керуванням ОСОБА_7 з металевим відбійником в результаті якої пошкоджено застрахований відповідачем Автомобіль, вартість матеріального збитку, завданого власникові Автомобіля внаслідок ДТП, складає 72592,02 грн. з ПДВ, 60493,35 грн. без ПДВ.

Факт ДТП та пошкодження внаслідок вказаної пригоди Автомобіля сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями постанови Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2009р. у справі №3-2888 2009 року, довідками з ДАІ.

Про ДТП відповідача було повідомлено відповідним повідомленням і 02.04.2009р. третя особа-1 звернулась до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила спірне страхове відшкодування перерахувати на власний банківських рахунок на що відповідач своїм листом повідомив третю особу-1 про те, що прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.п.6.2.1, 7.3.4, 11.2 Договору.

Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування зазначено те, що з наявних у відповідача документів ним встановлено, що в момент настання спірного страхового випадку на Автомобілі були встановлені шини, які можуть використовуватись лише в літній період (модель шин: Turanza ER30, виробництво Bridgestone), в той час як спірна ДТП відбулась в зимовий період, а отже, на Автомобілі були встановлені шини, що не відповідають стану дорожнього покриття, що дає відповідачу підстави вважати, що вказані обставини сприяли настанню даного випадку.

В подальшому третя особа-1 зверталась до відповідача з відповідною повторною заявою про виплату страхового відшкодування (отримана відповідачем 11.05.2010р.), на яку відповідач відповів листом №1209 від 17.06.2010р., зазначивши, що на підставі повторного доопрацювання матеріалів страхової справи відповідач вважає, що відсутні підстави для перегляду раніше прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по даному випадку.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що відповідачем не доведено, що на застрахованому ним Автомобілі були встановлені шини для літнього періоду використання, що стало підставою для відмови ним у виплаті страхового відшкодування, яке відповідачем за результатами розгляду спору повинно бути виплачене з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Відмова в іншій частині позовних вимог мотивована здійсненим судом перерахунком сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також тим, що до вимог про стягнення пені застосовується скорочена позовна давність, яка позивачем пропущена і про застосування якої заявлялось відповідачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Згідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 991 вказаного кодексу встановлені випадки, коли страховик може відмовитись від здійснення страхової виплати; договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 7.3.4 Договору встановлено право відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати), якщо для цього виникнуть підстави, передбачені Договором і законодавством України.

Відповідно до п. 11.2 Договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) відповідача є навмисні дії Страхувальника, Експлуатанта, Вигодонабувача, спрямовані на настання страхового випадку.

Згідно з п.6.2.1 Договору, до страхових випадків не належать факти заподіяння збитків (шкоди), які супроводжувались наявністю навмисних дій з боку Страхувальника, Експлуатанта, спрямованих на настання збитків (шкоди), а саме, користування Автомобілем не за призначенням, у заздалегідь відомому Страхувальнику (експлуатанту) несправному технічному стані (визначення технічного стану Автомобіля провадиться згідно з Правилами дорожнього руху, глава 31), зокрема їзди на шинах, зношених понад допустимі межі, та таких, що не відповідають сезону експлуатації (в межах Договору відповідність шин сезону експлуатації визначається на момент настання ДТП, а саме відповідністю встановлених на Автомобілі шин стану дорожнього покриття, наприклад, ожеледиця та літні шини).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили на підставі Висновку судову інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідниму інститутом судових експертиз експертів, № 9175/12-52/9176/12-33/2029-13-52/2219/13-35 від 23.04.2013р., що доводи відповідача про те, що під час спірної ДТП на Автомобілі були встановлені шини, які не відповідають сезону експлуатації, не підтверджені, оскільки у вказаному висновку зазначено, що на передньому правому колесі на задньому лівому колесі Автомобіля встановлені не шини "Bridgestone Turanza ER30", які були вказані у в акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 28.02.2009р., складеному ОСОБА_8, посадове становище якого зазначено як аварійний комісар, і на який відповідач посилався відмовляючи у виплаті страхового відшкодування.

У касаційній скарзі відповідач посилається на пропущення позивачем трирічного строку позовної давності, оскільки він є вигодонабувачем і приписи п.5 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України на нього не поширюються.

Статтею 3 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України; страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Судами встановлено, що відповідно до умов Договору вигодонабувачем визначено позивача.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Визначений приписами законодавства правовий статус вигодонабувача передбачає, що договір страхування надає такій третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Враховуючи те, що вигодонабувач за договором страхування є особою, що набуває прав для стягнення на свою користь страхового відшкодування замість страхувальника, наділяється правами страхувальника, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення статті 268 Цивільного кодексу України, тому доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не можуть бути підставою для скасування прийнятих рішень.

Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі Господарського суду міста Києва №5011-68/7808-2012, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець