Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 908/4534/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивачаСтарчик А.А., представник, відповідачаАнтонов М.М., керівник, Сорокіна О.О., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015у справі№ 908/4534/15 Господарського суду Запорізької областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа"простягнення 23 445,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" пені в розмірі 10347,93 грн, 3% річних в розмірі 2372,64 грн, інфляційних витрат в розмірі 10724,81 грн, всього - 23445,38 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.10.2015 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (судді: Стойка О.В. - головуючий, Колядко Т.М., Радіонова О.О.), позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Василівкатепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4000 грн пені, 2155,98 грн 3% річних, 2342,96 грн інфляційних втрат та 1077 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у позові, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 216,66 грн річних, 8381,85 грн інфляційних та 6347,93 грн пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статетй 3, 526, 627, 631, 653 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та "Василівкатепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 №13/2294-БО-13, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 1040 тис. м3.

Згідно з п.3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій форму мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається відповідачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу відповідача з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів" (п.4.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.07.2013) передбачено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 3459,00 грн без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % та ПДВ за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн, ПДВ - 59,12 грн, всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн, крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що протягом січня-грудня 2013 року було підписано акти прийому-передачі природного газу від 28.02.2013 на суму 748 823,98 грн; 31.03.2013 на суму 675 872,46 грн; 30.04.2013 на суму 174 540,06 грн; 31.10.2013 на суму 190 552,73 грн; 30.11.2013 на суму 415 854,44 грн; від 31.12.2013 на суму 740 084,96 грн, на загальну суму 3 439 164,04 грн.

У зв'язку із зупиненням з 30.12.2012 дії Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 №288, на яку є посилання у первісно оформлених актах прийому-передачі, та за якою здійснювалися розрахунки обсягів та вартості газу за січень-квітень 2013 року, акти за вказаний період були переоформлені 21.10.2013, із зазначенням в них посилання на те, що попередні акти за вказані періоди вважаються анульованими.

При цьому визначений у нових актах обсяг спожитого газу виявився меншим, ніж в попередніх.

Після оформлення нових актів приймання-передачі природного газу за зазначений період у відповідача виникла переплата в сумі 468 313,36 грн.

Посилаючись саме на акти приймання-передачі від 21.10.2013, позивач вважає, що відповідачем порушені строки оплати вартості природного газу, отриманого у січні-квітні 2013, вказаної у цих актах приймання-передачі, оскільки відповідно до п. 6.1 Договору відповідач зобов'язаний був розрахуватись за фактично переданий газ, згідно цих актів від 21.10.2013, до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У повному обсязі заборгованість за отриманий природний газ в сумі 3 439 164,04 грн була сплачена відповідачем позивачу в період з 15.01.2013 по 28.03.2014.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обсяг отриманого газу в спірний період січень-квітень 2013 року сторони переглянули, узгодили його зменшення та визначили його належним до сплати саме в актах за відповідні періоди від 21.10.2013.

Сторони визначили, що підписані раніше акти є анульованими, тобто такими, що не є підтвердженням факту приймання-передачі газу та підставою до розрахунків відповідно до п.п. 3.3, 6.1, 6.5 Договору.

Таким чином, обсяг газу, що повинен був бути оплачений позивачем, встановлений не раніше дати підписання нових актів, а саме з 21.10.2013, тому відповідач до цього моменту не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання по оплаті за отриманий в січні-квітні 2013 року газ.

З урахуванням обставин справи та приписів статті 625 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій встановили, що до стягнення з ПАТ "Василівкатепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають інфляційні втрати та 3% річних, які за здійсненим судами перерахунком склали 2342,96 грн та 2155,98 грн відповідно.

Також місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши арифметичний розрахунок пені, встановив, що правомірним є нарахування пені в розмірі 9342,54 грн.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені до 4000 грн, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Так, суди встановили, що ПАТ "Василівкатепломережа" є єдиним підприємством, розташованим на території м.Василівка, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення населенню на території міста. Крім того, судами взято до уваги наявність у відповідача великої дебіторської заборгованості з боку споживачів, незадовільний фінансовий стан підприємства, а також враховано, що станом на 28.03.2014 відповідачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий у 2013 році природний газ.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 908/4534/15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк

С. Могил