Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року Справа № 927/1721/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 (головуючий суддя Суховий В.Г., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.)та на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 20.01.2015 р. (суддя Михайлюк С.І.)у справі№ 927/1721/14 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства ,,Банк Форум"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин"простягнення коштів,за участю представниківпозивачаЛаврін О.В.,відповідачане з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2015 у справі №927/1721/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача: 17.801.000,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в гривні, 3.015.645,28 грн. процентів за користування кредитом в гривнях, пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в гривнях - 1.572.775,85 грн. та за несвоєчасну сплату процентів - 233.057,81 грн.; 133.485,69 доларів США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в доларах США, 14.724,21 доларів США процентів за користування кредитом в доларах США; 284.430,89 євро простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в євро, 29.177,86 євро за користування кредитом в євро. В решті позовних вимог (щодо стягнення 3.000,00 грн. процентів, пені за простроченим кредитом та процентами в доларах США - 12.228,60 доларів США та пені за простроченим кредитом та процентами в євро - 27.554,21 євро) відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1056-1, 1066, 1068, 1071 ЦК України, ст.ст. 43, 79 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано, що позивач не мав права проводити будь-які банківські операції, в тому числі і в іноземній валюті, оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 16.06.2014 по 16.06.2015. Крім того, позивач звернувся до суду з даним позовом ще до закінчення терміну повернення кредиту. Також, на думку скаржника, судами не враховано наявність власних коштів товариства в сумі 757.483,04 грн., які знаходились на рахунках, відкритих в банку, та мають бути зараховані в рахунок погашення боргу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача і відповідача не з'явились. Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання від 18.06.2015 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, на необґрунтованість заявленого клопотання, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин" (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 1-0005/13/42-KLMV (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами (надалі вибірки) на засадах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної цим договором (п. 1.2) граничної суми коштів (надалі кредитний ліміт), а позичальник зобов'язався вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом згідно з графіком зниження ліміту, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

Максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 22 млн. грн.; надання кредиту можливо в гривнях, доларах США, євро; кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 04.11.2014.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та також самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 1049, 1050 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судами встановлено надання банком позичальникові кредитних коштів, а саме 17.801.000,00 грн., 133.485,69 доларів США та 284.430,89 євро.

26.07.2014 на адресу відповідача банк направив вимогу від 25.07.2014 №4660/3.2 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, яка отримана відповідачем 31.07.2014. У вимозі банк зазначав, що станом на 24.07.2014 зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування в передбачений договором строк боржником (відповідачем) не виконані та вимагав протягом 7 робочих днів від дати відправлення вимоги сплатити заборгованість за договором, а саме: повернути прострочені суми, достроково повернути надані кредитні кошти, сплатити заборгованість за простроченими процентами, сплатити заборгованість за строковими процентами, сплатити пеню за несвоєчасне повернення коштів та несвоєчасну сплату процентів, сплатити проценти, що будуть нараховані станом на дату повернення основної суми кредиту, сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що буде нарахована станом на дату повернення основної суми кредиту та сплати процентів за кредитним договором.

У передбачений кредитним договором строк згідно з графіком зниження кредитного ліміту (п. 1.5) відповідачем відповідні суми коштів не сплачені, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та стягнення з відповідача заборгованості з повернення кредитних коштів в розмірі 17.801.000,00 грн., 133.485,69 доларів США та 284.430,89 євро підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2 договору визначений тип процентної ставки як фіксованої. Пунктом 3.2.1 договору встановлений розмір процентів за користування кредитом. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами з 01.07.2014 підвищений на 2% та встановлений в розмірі 22,5 % річних за користування гривневим кредитом, 15,5% річних - за користування кредитом в доларах США, 14,5 % річних за користування кредитом у євро. Збільшення процентних ставок відбулося на підставі п. 3.4 договору у зв'язку з недотриманням позичальником зобов'язань, визначених п. п. 5.2.10, 5.2.11 договору.

Про збільшення розміру процентних ставок банк повідомив позичальника листом від 24.07.2014 № 4553/32.

За змістом ч. 3. ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, не передбачено права банку в односторонньому порядку змінювати розмір фіксованої процентної ставки. Пункт 3.4 договору встановлює обставини, з настанням яких застосовується інша фіксована процентна ставка та її розмір. Укладення додаткової угоди в такому випадку не передбачено. Натомість, цим пунктом визначено, що про факт збільшення розміру процентної ставки, а також дату, з якої остання вважається збільшеною, кредитор повідомляє позичальника письмово. Також сторони вказали, що розуміють, що таке збільшення розміру процентної ставки буде здійснено у разі настання передбачених обставин (умов) та не потребуватиме укладення будь-якого договору про внесення змін до цього договору, сторони згодні з таким збільшенням щодо всієї суми можливої заборгованості за кредитом в межах кредитного ліміту.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що листом від 24.07.2014 №4553/32 позивач в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки. Також відсутні підстави для застосування п. п. 9.2.1 - 9.2.3 договору, які визначають відносини щодо позачергового перегляду умов кредитування.

Разом з тим, суди відзначили, що лист від 24.07.2014 № 4553/32, яким повідомлено про нові процентні ставки, банком на адресу позичальника направлений 28.07.2014, про що свідчить список № 271 згрупованих рекомендованих відправлень, а отриманий останнім 29.07.2014, про що вказано у його листі на адресу банку від 05.08.2014. Нові процентні ставки запроваджені з 01.07.2014, тобто з більш ранньої дати, ніж повідомлення відповідача.

Умовами кредитного договору визначені обставини, з настанням яких застосовується інша фіксована процентна ставка. Тобто, дії банку з її збільшення (за фактичного настання таких обставин) не носять одностороннього характеру. Однак умова договору про право банку самостійно визначати дату збільшення процентної ставки не може бути застосована, оскільки має односторонній характер.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

В даному випадку судами підставно застосовано аналогію закону до спірних правовідносин та визначено 15-ти денний строк для встановлення іншої процентної ставки від дати повідомлення, а саме - з 14.08.2014 р., оскільки домовленості сторін щодо початку її нарахування договір не містить та такої дати не визначено положеннями ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України.

Суди перевірили розрахунок процентів за користування кредитом та визначили до стягнення з відповідача 14.724,21 доларів США - процентів за користування кредитом в доларах США станом на 01.12.2014 р., 29.177,86 євро за користування кредитом в євро станом на 01.12.2014 р., 3.015.645,28 грн. процентів за користування кредитом в гривнях станом на 01.12.2014 р.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування правильності розрахунку боргу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідач не надав.

Відповідачем також не надано доказів належної оплати за користування кредитом (відсотків), а тому на підставі пп. 7.2.1 кредитного договору у позичальника виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов'язання.

Водночас у позивача виникло право вимагати повернення повністю кредиту та відсотків за його користування.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Наявність заборгованості за кредитним договором, яку у строк відповідач не сплатив, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням наведеного суди, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені та процентів, дійшли обґрунтованого висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 1.572.775,85 грн. та за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 233.057,81 грн.

Згідно з п. 8.2.1 договору розрахунок розміру пені, що підлягає сплаті позичальником за цим договором, здійснюється, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США та євро, встановленого НБУ на дату оплати пені.

Тобто, пеня за несвоєчасне повернення кредиту, наданого в доларах США та євро, прострочення оплати відсотків за валютними кредитами, має стягуватися в гривні, а не у валюті. З огляду на зазначені обставини позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої у доларах США та євро (пені за простроченим кредитом та процентами в доларах США - 12.228,60 доларів США та пені за простроченим кредитом та процентами в євро - 27.554,21 євро), суди підставно залишили без задоволення.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, відповідач зазначав також про те, що згідно з п. 1.4 кредитного договору сторони передбачили, що кінцевим терміном повернення кредиту є 04.11.2014, а позивач звернувся до суду з позовом 28.10.2014 та на момент звернення з позовом до суду не мав права проводити будь-які банківські операції, в тому числі і в іноземній валюті, оскільки відповідно до постанови Правління НБУ від 13.06.2014 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 16.06.2014 по 16.06.2015. Таким чином, на думку відповідача, вимога уповноваженої особи банку про стягнення коштів в доларах США та євро є неправомірною.

Колегія суддів вважає дані доводи відповідача необґрунтованими з огляду на те, що судами встановлено правомірність вимог банку про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Також скаржник вказує, що судами не враховано наявність власних коштів товариства в сумі 757.483,04 грн., які знаходились на рахунках, відкритих в банку, та мають бути зараховані в рахунок погашення боргу.

Однак, такі доводи колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним судом, листом від 04.08.2014 № 434 відповідач просив банк безспірно списати чи зарахувати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суму грошових коштів, що є власністю товариства, в розмірі 757.483,04 грн. та які знаходились на його банківському рахунку, відкритому у відповідача на підставі договору банківського рахунку № 3-24200/259955 від 02.09.2013.

Правлінням НБУ 13.03.2014 прийняло постанову № 135 "Про віднесення ПАТ "Банк Форум" до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 № 14 у ПАТ "Банк Форум" запроваджено тимчасову адміністрацію з 14.03.2014 по 13.06.2014.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 49 від 16.06.2014, винесеним на підставі постанови Правління НБУ від 13.06.2014 № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум", вирішено розпочати з 16.06.2014 ліквідацію ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

За змістом ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 2 Закону термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката", тобто юридичні особи, якою є відповідач, не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні даного Закону, та на нього не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону.

Тобто, вчинення банком списання чи зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке просив відповідач на стадії ліквідації банку, заборонено законом.

Посилання скаржника на ту обставину, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/8107/14, залишеною в силі постановою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015, визнано протиправними та скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо позивача, а тому відпали обставини, встановлені законом, якими заборонялося проводити залік однорідних зустрічних вимог, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, а матеріали справи містять докази здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Банк Форум", якими є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, постанова Правління НБУ від 13.06.2014 № 355, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 № 49 про ліквідацію банку.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод - "Білкозин" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 у справі № 927/1721/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова О.А. Кролевець