Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.01.2026 року у справі №554/10346/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа № 554/10346/22

провадження № 51-748 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Салтівського районного суду міста Харкова від 15 травня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 липня 2025 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноводська (Туркменістан), жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Салтівський районний суд міста Харкова вироком від 15 травня 2025 року засудив ОСОБА_7 за частиною другою статті 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з технічним наглядом, на строк 1 рік без штрафу.

ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі частини першої статті 75 КК й установлено йому 2 роки іспитового строку, у період якого зобов`язано відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради 2 241 079 грн компенсації завданої шкоди і на користь держави-витрати на залучення експерта в сумі 28 315,50 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як установив суд, ОСОБА_7 в період з 2 жовтня 2020 року по 19 листопада 2021 року, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу узгоджень проєктної документації та видачі технічних умов Управління шляхового господарства Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, недбало виконуючи свої службові обов`язки, не здійснив належного технічного нагляду за договором капітального ремонту від 21 травня 2020 року №600 і вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

У період з 2 жовтня 2020 року по 19 листопада 2021 року він, несумлінно ставлячись до своїх службових обов`язків з технічного нагляду за капітальним ремонтом просп. Ювілейного (від вул. Гвардійців-Широнінців до Салтівського шосе в м. Харкові), порушуючи статтю 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», пункт 2.1 посадової інструкції та підпункт 5.1 Порядку, не здійснив належного контролю за виробничим процесом під час виконання договору № 600, а саме не вжив заходів для перевірки обсягів та об`ємів за складеними підрядником актами виконання робіт форми КБ-2в під час капітального ремонту просп. Ювілейного, що призвело до невідповідності товщини верхнього і нижнього шарів асфальту проєктно-кошторисній документації та, як наслідок, завищення обсягів й об`ємів робіт за актами форми Кб-2в приймання виконаних робіт: № 67, 76, 108, 116 за листопад 2020 року; № 1, 7-10 за лютий 2021 року.

Одночасно ОСОБА_7 , будучи обізнаним із проєктно-кошторисною документацією по об`єкту капітального ремонту, не вжив заходів для припинення робіт підрядником та виконання робіт відповідно до проєктно-кошторисної документації, не повідомив замовника й орган державного архітектурно-будівельного контролю про невідповідність будівельних робіт у частині влаштованої товщини асфальтобетонного покриття і виконуючи обов`язки особи з технічного нагляду, підписав згадані вище акти із завищеними обсягами в частині влаштованої товщини асфальтобетонного покриття.

У результаті неналежного виконання ОСОБА_7 службових обов`язків, а також затвердження ним актів виконаних робіт форми Кб-2в без їх належної перевірки і зіставлення з фактичними обсягами з розрахункового рахунку Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради було перераховано кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Паркінг+» за актами приймання виконаних робіт форми Кб-2в:

№ 67, 116, 108, 76 за листопад 2020 року відповідно до платіжних доручень № 2379, № 2380- 2381 від 2 листопада, № 2752 від 18 листопада того ж року на суми: 7 843 680 грн, 7 123 399,20 грн, 7 407 663,60 грн та 8 821 968 грн відповідно;

№ 1, 7- 10 за лютий 2021 року відповідно до платіжних доручень № 313, 315 - 318 від 23 лютого 2021 року на суми: 5 920 954,80 грн, 2 759 044,80 грн, 1 128 486 грн, 1 788 115,20 грн та 638 983,20 грн відповідно.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2022 року №28951 обсяги та вартість фактично виконаних робіт за договором №600 про закупівлю робіт з капітального ремонту просп. Ювілейного (від вул. Гвардійців-Широнінців до Салтівського шосе) не відповідають обсягам і вартості робіт, даним в актах форми КБ-2в. Різниця між фактичною вартістю та тією, що вказана в актах виконаних робіт до зазначеного договору, становить 2 241 079грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_7 своїх службових обов`язків з технічного нагляду за капітальним ремонтом просп. Ювілейного Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради безпідставно сплатив бюджетні кошти на адресу ТОВ «Паркінг +» за фактично невиконані роботи і матеріали на загальну суму 2 241 079 грн, що спричинило тяжкі наслідки інтересам територіальної громади м. Харкова в особі вказаного Департаменту.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 367 КК, а саме службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2025 року вирок Салтівського районного суду міста Харкова від 15 травня 2025 року залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 , призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій і порушенням апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону в частині недослідження доказів.

Захисник не погоджується з висновком судів щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 , зазначає, що службова недбалість не може бути продовжуваним злочином, об`єднаним єдиним умислом, оскільки такий злочин не умисний і дії підзахисного повинні кваліфікуватися окремо за кожним фактом затвердження актів з обов`язковим врахуванням розміру істотної шкоди станом на відповідний рік.

Як вважає захисник, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували істотних процесуальних порушень, допущених стороною обвинувачення. На його думку, досудове розслідування стосовно ОСОБА_7 за статтею 367 КК щодо дій посадової особи проведено без окремого внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), постанова про зміну правової кваліфікації не приймалася, повідомлення про підозру ОСОБА_7 і первісний обвинувальний акт за частиною другою статті 367 КК складені неуповноваженою особою органу досудового розслідування та затверджені неуповноваженим прокурором, тому всі докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, є недопустимими.

Також захисник зазначає, що зміст пред`явленого обвинувачення, яке суди визнали доведеним, не підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами. Зокрема, за актом № 6 за лютий 2021 року обвинувачення особі не пред`являлося, проте він був врахований під час експертизи для розрахунку різниці між фактичними та задекларованими обсягами й вартістю робіт. Крім того, підписаний акт № 8 за лютий 2021 року експерт під сумнів не ставив, оскільки за ним асфальтобетонне покриття дороги не влаштовувалося, а невідповідності реальним обсягам та вартості виконаних робіт встановлено не було

До того ж вказує, що протокол огляду місця події від 17 червня 2020 року є недопустимим доказом, адже фактично відбулася інша слідча дія, яка полягає у відібранні зразків для проведення експертизи, без відповідного дозволу слідчого судді на її проведення всупереч частини другої статті 245, статті 165 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Водночас сторона захисту стверджує, що відбирання зразків для експертного дослідження проводилося по закінченні двох років без урахування того, що товщина асфальтобетонного покриття може змінюватися із часом унаслідок впливу погодно-кліматичних факторів та інтенсивності руху на цій ділянці дороги. Також захисник зазначає, що відповідно до пункту 21.9 Державних будівельних норм ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина І. Проєктування. Частина II. Будівництво» зметою встановлення якості робіт під час їх приймання, відбирання кернів потрібно здійснювати в період не раніше ніж через добу та не пізніше шести місяців після влаштування відповідних шарів.

Також захисник ставить під сумнів висновок будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2022 року № 28951 у частині дослідження товщини шару асфальтобетонного покриття. Викладені в його описовій частині дані суперечать матеріалам фототаблиці: вказані на фотозображенні розміри кернів не відповідають розмірам, визначеним експертом (фактично вони є більшими). Понад те, у висновку відсутні дослідження інших документів щодо товщини покриття, зокрема накладних виконавця про кількість отриманої та використаної асфальтобетонної суміші під час виконання договору № 600, які могли б підтвердити дані, що містяться в невід`ємному додатку до актів форми КБ-2в. Крім того, вказана фототаблиця створена не експертом, а сторонньою особою і не підтверджує наведених у висновку замірів. Отже, висновок експерта не може вважатися достовірним.

Тому, на думку сторони захисту, вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону захисник вказує, що всупереч частині третій статті 404 КПК цей суд не розглянув клопотання про повторне дослідження доказів, про що він заявляв в апеляційній скарзі, та не навів будь-яких обґрунтувань свого рішення в цій частині.

Захисник наголошує, що після відкриття апеляційного провадження сторона захисту подала клопотання про долучення і дослідження додаткових доказів, які підтверджують показання ОСОБА_7 , надані суду першої інстанції. Проте клопотання в частині дослідження доказів апеляційний суд не розглянув. На думку захисту, надання належної та ґрунтовної оцінки цим доказам може свідчити про недостовірність висновку експерта, оскільки до його розрахунків було включено ділянку дороги, щодо якої і було надано додаткові докази. Це підтверджує недоведеність вчинення ОСОБА_7 службової недбалості, що спричинила тяжкі наслідки.

За твердженнями сторони захисту, апеляційний розгляд проведено формально: бездослідження нових доказів та без належної оцінки допустимості тих доказів, які оспорював захист протягом усього судового провадження. Також суд не надав правової оцінки допущеним стороною обвинувачення істотним порушенням норм КПК і неправильному застосуванню норм матеріального права.

Водночас захисник наголошує, що апеляційний суд належно не оцінив доводів щодо порушення вимог законодавства під час подання прокурором цивільного позову, зокрема в частині визначення сторін та наявності у прокурора повноважень пред`явити цей позов в інтересах Харківської міської ради. Разом з тим захисник вважає, що з метою захисту порушеного права Харківської міської ради вимогу про відшкодування завданої шкоди потрібно було заявляти до незаконного набувача бюджетних коштів і за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю доповідача, з`ясувавши позиції прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновків про таке.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Оцінюючи доводи сторони захисту, зазначені в касаційній скарзі, Суд дійшов таких висновків.

Захисник ОСОБА_6 наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, незважаючи на наявність як в апеляційній скарзі, так і в окремому клопотанні прохання про їх дослідження.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що в апеляційній скарзі на вирок Салтівського районного суду міста Харкова від 15 травня 2025 року захисник ОСОБА_6 просив суд під час апеляційного розгляду дослідити такі докази: обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження; цивільний позов; постанову слідчого про визнання потерпілою особою; листи Департаменту будівництва та шляхового господарства; витяги з ЄРДР; клопотання експерта; протокол огляду місця події та висновок експерта з фототаблицею.

Крім того, після відкриття апеляційного провадження він подав клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження нових доказів, які також просив дослідити під час апеляційної процедури, а саме: відповідь Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради від 26 червня 2025 року № 1494/0/66-25; копію акта КБ-2в від 16 липня 2018 року № 919; копію локального кошторису на будівельні роботи; копію відомості ресурсів до акта № КБ- 2В від 16 липня 2018 року № 919; копію рахунку 1-2 загальновиробничих витрат до акту КБ-2В №919; копію розрахунку № 6; копію дефектного акту на послуги з поточного ремонту; копію акта щодо застосування дорожньо - будівельної техніки під час виконання поточного ремонту; копію виконавчої схеми поточного ремонту.

Суд апеляційної інстанції, всупереч вимог кримінального процесуального закону, залишив поза увагою клопотання захисника про повторне дослідження доказів й обставин, установлених у ході кримінального провадження, а також клопотання про дослідження нових доказів і не перевірив належним чином доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника.

Як убачається із журналу та аудіозапису судового засідання від 10 липня 2025 року, клопотання захисника, про яке він заявляв в апеляційній скарзі, взагалі не було предметом обговорення колегією суддів. А нові докази, що долучені до клопотання від 30 червня 2025 року, приєднано до матеріалів кримінального провадження без з`ясування необхідності їх дослідження.

Не містить підтвердження розгляду клопотання і зміст ухвали апеляційного суду. Проте в тексті ухвали зазначено про долучення доказів до матеріалів справи.

Той факт, що захисник не заявив його усно в судовому засіданні апеляційного суду, не свідчить про згоду сторони захисту з вироком місцевого суду, зокрема зі встановленими цим судом фактичними обставинами кримінального провадження, та не позбавляв апеляційний суд обов`язку розглянути клопотання, подані в порядку частини третьої статті 404 КПК.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 404 КПК під час розгляду апеляційної скарги захисника, що призвело до передчасних висновків про законність вироку місцевого суду та невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам статті 419 КПК. Суд повторює, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження та оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 КПК.

Ретельно не перевіривши доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не зазначив підстав визнання апеляційної скарги необґрунтованою, що не відповідає приписам статті 419 КПК.

Зокрема, розглядаючи довід апеляційної скарги про те, що фототаблиця до протоколу огляду місця події не підтверджує місць відібрання кернів та їх розмірів, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказаний довід, погодився з висновком суду першої інстанції і зазначив, що такі недоліки оформлення протоколу, як відсутність зазначення номера кримінального провадження та інформації про представників установи, що здійснювали розкриття конструктивних елементів дорожнього покриття з метою відбору кернів для експертного дослідження, самі собою не є підставою для визнання отриманих результатів недопустимими. Ці порушення розглядалися судом у контексті оцінки достовірності відомостей, викладених у протоколі, а також їхньої достатності для підтвердження обставин, на які посилалась сторона обвинувачення, у сукупності з іншими наданими доказами.

Крім того, сторона захисту ставила питання про недопустимість висновку будівельно-технічної експертизи від 12 липня 2022 року № 28951, оскільки викладені в його описові частині дані суперечать даним, які містяться у фототаблиці до експертизи. Разом з тим в рішенні зазначено, що колегія суддів додатково дослідила цей висновок, з якого порушення статей 101 102 КПК не встановлено, однак під час апеляційного розгляду він не досліджувався.

На переконання Суду, таке обґрунтування висновку суду апеляційної інстанції не узгоджується з вимогами закону, що свідчить про неналежний розгляд доводів апеляційної скарги в цьому провадженні.

Доводи сторони захисту про непред`явлення обвинувачення у службовій недбалості вчиненій під час підписання актів № 6 та №19 за лютий 2021 року, про те, що експерт не ставив під сумнів акт № 8 за лютий 2021 року, про невнесення в ЄРДР відомостей взагалі залишилися нерозглянутим.

Виходячи з передбачених статтею 2 КПК завдань кримінального провадження, апеляційний суд, виконуючи обов`язок щодо ретельної перевірки аргументів апеляційної скарги, повинен використати всі процесуальні можливості, зокрема, провести судове слідство в необхідному обсязі згідно з правилами статті 404 КПК. Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами пункту 1 частини першої статті 438 КПК є підставою для скасування такого рішення .

З урахуванням зазначеного Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду -скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно повно та всебічно перевірити доводи апеляційної скарги і залежно від встановленого постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 441 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3