Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 910/6251/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Терра Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Терра Банк"доГоловного управління Державної фельд'єгерської служби України простягнення 188 516,10 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Коляденко Ю.Б.,- відповідача:Величко М.О.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фельд'єгерської служби України про відшкодування 184718,00 грн. збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за генеральною угодою №9-11/К від 03.03.2011 року та стягнення 3509,64 грн. пені і 288,46 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року (колегія суддів у складі: Котков О.В. - головуючий суддя, судді Пригунова А.Б., Спичак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України на користь ПАТ "Терра Банк" 184718,00 збитків, 288,46 грн. - 3% річних, 1250,01 грн. пені та 3725,07 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване обгрунтованістю, доведеністю заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення місцевого господарського суду від 07.10.2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова обгрунтована тим, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків, завданих неналежним виконанням ним своїх договірних зобов"язань, оскільки таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Терра Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року скасувати і залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційного інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.03.2011 року між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України (виконавець) та ПАТ "Терра Банк" (замовник) укладено генеральну угоду № 9-11/К, відповідно до умов якої виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах, визначених угодою. Конфіденційність і збереження доставки відправлень гарантується виконавцем.

Пунктом п. 2.1 генеральної угоди передбачено, що виконавець забезпечує доставку відправлень Замовника на адресу юридичних осіб з м. Києва до обласних центрів України, міст Сімферополя, Севастополя, Ялти та АР Крим; відправлень на адресу Замовника від структурних підрозділів Замовника, розташованих в обласних центрах України, містах Сімферополь, Севастополь та Ялта в АР Крим; відправлень між структурними підрозділами Замовника, розташованими в обласних центрах України, містах Сімферополь, Севастополь та Ялта в АР Крим.

Згідно з п. 2.4. договору термін доставки відправлень з м. Києва до обласних центрів України та АР Крим встановлюється в 1 добу - за умови приймання відправлень до 13:00, в 2 доби - за умови приймання відправлень після 13:00, не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні. Термін доставки відправлень на адресу Замовника від структурних підрозділів позивача, розташованих в обласних центрах України та АР Крим встановлюється в 2 доби, не враховуючи день приймання відправлень Виконавцем, а також вихідні і святкові дні. Термін доставки відправлень між обласними центрами та АР Крим встановлюється до 3 діб, не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні.

Відповідно до п.7.1.1, п.7.1.2 договору, виконавець несе цивільно-правову відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності відправлень за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладення та суми нестачі за рішенням суду. Відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень настає з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що замовник та виконавець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов"язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними способами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.03.2014 року позивачем передано відповідачу для відправлення з Сімферопольської дирекції (відділення №26) позивача дві цінні посилки з оголошеною цінністю 92 359,00 грн. кожна (загальною вартістю 184 718,00 грн.), з наступні пункти призначення - відділення №39 позивача (м. Ужгород); відділення № 25 позивача (м. Луганськ), що підтверджується реєстрами на кореспонденцію, що направляється через Державну фельд'єгерську службу України № 6 від 14.02.2014 року та № 5 від 14.02.2014 року, а також прибутково-видатковими касовими ордерами від 11.03.2014 року № 113243, № 113284.

Станом на 18.03.2014 року матеріальні цінності, які передавались відповідачу за договором, згідно реєстрів, для їх доставки до відділення № 39 позивача (м. Ужгород) та відділення № 25 позивача (м. Луганськ) в пункті призначення не отримані, позивачу їх повернуто не було, що стало підставою звернення ПАТ "Терра Банк" до відповідача з претензією № 18.03.2014/13, в якій позивач вимагав в триденний строк, з дати отримання претензії, виконати свої зобов'язання за Договором та доставити у визначені Реєстрами пункти призначення матеріальні цінності, які передані позивачем для відправлення відповідачем, або відшкодувати позивачу завдані через неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором збитки, у межах оголошеної цінності відправлень в розмірі 184 718,00 грн.

У відповідь на претензію позивача відповідач зазначив, що у зв'язку із соціальною і політичною ситуацією в Україні та АР Крим, представниками силового блоку АР Крим 11.03.2014 року було захоплено приміщення управління Головного управління Державної фельд"єгерської служби України в АР Крим та вилучено цінні відправлення, в тому числі і передані позивачем за генеральною угодою, а тому не було здійснено доставку цих цінних відправлень в пункти призначення; вказана обставина відповідно до ст. 617 ЦК України є непереборною силою.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 184718,00 грн. збитків, завданих неналежним виконанням ним своїх зобов"язань за генеральною угодою, пені та 3% річних.

Згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України договори є підставою для виникнення цивільних прав і обов"язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ст. 193 ГК України.

Приписами частини 1 статті 509 ЦК України передбачено, зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема (ст. 599 ЦК України) виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Приписами статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, відповідно до ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", засвідчують форм-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб"єкта господарювання за собівартістю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.08.2014 року Головне управління Державної фельд'єгерської служби України звернулось до Торгово-промислової палати України з листом від 12.08.2014 року № 05-1046 щодо підтвердження настання обставин непереборної сили що призвели до неможливості виконання умов генеральної угоди № 9-11/К від 03.03.2011 року.

Торгово-промислова палата України у висновку від 09.10.2014 року №3678/05-5 підтвердила той факт, що внаслідок настання зазначених вище подій та особливого періоду функціонування економіки на території АР Крим, Головне управління Державної фельд'єгерської служби України не має змоги здійснювати свою звичайну службову діяльність на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, виконання зобов'язання за Договором, укладеного між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк", починаючи з 27.02.2014 року і на даний час неможливе.

Враховуючи вищевикладене, а також п. 6.1 генеральної угоди та приписи ст.ст. 525,526,617 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність в даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих неналежним виконанням своїх зобов"язань за генеральною угодою, у зв"язку з тим що таке невиконання свого зобов"язання сталось внаслідок непереборної сили і наявність даної обставини зафіксована належним чином, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року у справі № 910/6251/14 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

Н.М.Нєсвєтова