Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №21/35
Постанова ВГСУ від 20.05.2014 року у справі №21/35

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 21/35 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. у справі№ 21/35 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот"до1. Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-1); 2. Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-2)треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Фірма "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." (третя особа-1); 2. Компанія "Jamat-Invest" (третя особа-2); 3. Компанія "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC (третя особа-3)за участюЗаступника Генерального прокурора Українипростягнення 6 479 120,40 грн.,за участю представників: від позивача Трохлюк Н.В.від відповідача-1 не з'явивсявід відповідача-2Кузьмін О.В.від третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2не з'явивсявід третьої особи-3не з'явивсявід Генеральної прокуратури України Козакова І.М.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" (далі - ТОВ "СДТ-Пілот") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту тилового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України та з урахуванням заяви б/н від 15.10.2012 р. про збільшення розміру позовних вимог просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 602 906,16 грн., з яких 5 242 471,62 грн. - сума основного боргу, 6 550 992,54 грн. - інфляційні втрати та 809 442,00 грн. - три проценти річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. у справі № 21/35 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. у справі № 21/35 позов задоволено повністю; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ТОВ "СДТ-Пілот" 5 242 471,62 грн. основного боргу, 6 550 992,54 грн. індексу інфляції та 809 442,00 грн. 3% річних; у позові до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. у справі № 21/35 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ТОВ "СДТ-Пілот" 5 242 471,62 грн. основного боргу та 809 442,00 грн. 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. у справі № 21/35 скасовано, справу № 21/35 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

22.05.2013 р., під час нового розгляду справи, позивачем було подано заяву б/н від 21.05.2013 р. про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "СДТ-Пілот" заявлено про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України 6 479 120,40 грн., з яких: 5 242 471,62 грн. - сума основного боргу, 1 236 648,78 грн. - 3% річних. Вказана заява була прийнята господарським судом міста Києва до розгляду.

За результатами нового розгляду справи № 21/35 господарським судом міста Києва прийнято рішення від 04.09.2013 р. (суддя Любченко М.О.), яким відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "СДТ-Пілот".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, Тищенко О.В., Чорної Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. у справі № 21/35 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. у справі № 21/35, ТОВ "СДТ-Пілот" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача 6 479 120,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, а оскаржувана постанова - з порушенням норм процесуального права, а також з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "СДТ-Пілот" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.05.2014 р. о 10 год. 50 хв.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "СДТ-Пілот" на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. у справі № 21/35 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги на 20.05.2014 р. об 11 год. 25 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Водночас, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за змістом рішення торгового суду міста Загреба від 05.12.2012 р., апостильовану копію якого було надано позивачем, державну реєстрацію третьої особи-2 - Компанії "Jamat-Invest" було припинено та знято юридичну особу з обліку.

Заслухавши представників позивача, відповідача-2 та Генеральної прокуратури України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.01.1998 р. між Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." (Продавець) та Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення МВС України (Покупець) було укладено контракт № KEV/98/CDT/0002 (далі - Контракт), відповідно до п. 1 якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах DAF (кордон України) автомобілі спеціалізовані для міліції, згідно з додатками до Контракту, які є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно з п. 2 Контракту ціни на автомобілі встановлені в доларах США та зазначені в додатках до цього Контракту. Загальна сума Контракту складає 5 000 000 доларів США. Ціна автомобілів є твердою та зміні не підлягає.

Відповідно до п. 4 Контракту платежі за поставлені за Контрактом автомобілі здійснюються Покупцем в доларах США протягом 15 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі на рахунок Продавця.

У п. 9 Контракту визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.1998 р.

11.02.1999 р. сторонами Контракту було підписано доповнення № 2, яким викладено п.п. 4, 9 Контракту у новій редакції, а саме: передбачено, що платежі за поставлені автомобілі здійснюються в доларах США частинами до повного розрахунку на рахунок Продавця; строк Контракту продовжено до 30.05.1999 р.

Доповненням № 3 від 15.06.1999 р. строк Контракту в його п. 9 визначено до 30.08.1999 р.

Внаслідок підписання доповнення № 4 від 01.07.1999 р. сторони домовились викласти п. 4 Контракту наступним чином: "Допускається оплата частинами за умови виконання контракту в строк, що визначений в п. 9 контракту".

Згідно з доповненням № 5 від 25.02.2000 р. у п. 9 Контракту передбачено строк його дії - до 30.12.2000 р.

Відповідачем-1 та третьою особою-1 були підписані специфікації на поставку автомобілів, а саме специфікація № 1 від 23.01.1998 р. на суму 267 500 дол. США, специфікація № 5 від 04.03.1998 р. на суму 1 142 400 дол. США, специфікація № 10 від 24.03.1998 р. на суму 136 800 дол. США, специфікація № 12 від 15.05.1998 р. на суму 434 500 дол. США, специфікація № 14 від 22.06.1998 р. на суму 873 350 дол. США, специфікація № 15 від 09.07.1998 р. на суму 560 000 дол. США, специфікація № 19 від 27.07.1998 р. на суму 400 950 дол. США.

На виконання умов Контракту у 1998 році було поставлено 844 легкових автомобілі на загальну суму 3 815 700 дол. США. Факт отримання поставлених автомобілів відповідачем-1 підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 07.02.2007 р. було прийнято рішення станом на 01.05.2007 р. здійснити реорганізацію, у тому числі, Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України як юридичної особи. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту.

Згідно з актом б/н від 06.06.2007 р., який затверджено в.о. Міністра внутрішніх справ України 20.06.2007 р., Міністерству внутрішніх справ України було передано основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, матеріали, продукти харчування, а також розрахунки з дебіторами та кредиторами по загальному, спеціальному фондах та окремому рахунку централізованого постачання Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

З урахуванням положень ст. 104 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником прав і обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що 30.06.2000 р. Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest" було підписано протокол про повний викуп і передачу зобов'язань згідно з договором № KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 р., відповідно до якого (протоколу) сторони дійшли згоди про викуп і передачу Фірмі "Jamat-Invest" зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на суму 1 276 165 дол. США.

Водночас, апеляційний господарський суд встановив, що 30.06.2000 р. Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest" було підписано протокол про повний викуп і передачу права власності згідно з договором № KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 р., за змістом якого сторони дійшли згоди про викуп і передачу прав власності Фірми "CDT TRADING INTERNATIONAL Co.", відповідно до контракту, Фірмі "Jamat-Invest" від Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на суму 1 276 165 дол. США.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2002 р. між третьою особою-2 та відповідачем-1 було підписано додаткову угоду № 7 про зміну і доповнення Контракту, якою змінено п. 9 Контракту та передбачено строк його дії до 31.12.2002 р.

Відповідно до акта б/н від 01.07.2003 р. звірки розрахунків заборгованість Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перед Фірмою "Jamat-Invest" станом на 01.07.2003 р. склала 724 934 дол. США.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, 15.09.2003 р. між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC було укладено угоду про повну переуступку прав та зобов'язань щодо Контракту, за змістом якої, починаючи з дати її підписання, Компанія "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC стає абсолютним та безспірним правонаступником всіх прав та зобов'язань Компанії "Jamat-Invest" щодо Контракту.

Місцевий господарський суд встановив, що відповідно до акта б/н від 01.04.2004 р. звірки розрахунків заборгованість Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України перед Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC станом на 01.04.2004 р. складає 724 934 дол. США.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що 20.12.2004 р. між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC (цедент) та Закритим акціонерним товариством "Компанія "Пілот" (далі - ЗАТ "Компанія "Пілот") (цесіонарій), правонаступником прав і обов'язків якого є позивач, підписано договір про передачу права вимоги.

Відповідно до п. 1 вказаного договору цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором за Контрактом. Згідно з п. 2 зазначеного договору цесіонарій одержує замість цедента право вимоги щодо погашення заборгованості в сумі 724 934 дол. США від боржника (Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України).

03.01.2005 р. Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України та ЗАТ "Компанія "Пілот" було підписано додаткову угоду № 9 про зміну та доповнення Контракту, якою п. 4 Контракту викладено в редакції, відповідно до якої платежі за поставлені за Контрактом автомобілі здійснюються Покупцем у гривнях на рахунок ЗАТ "Компанія "Пілот" за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу, а у п. 9 Контракту передбачено, що Контракт діє до 30.06.2006 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 514 ЦК України заміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, яке виникло, в тому числі, за правочином, що існував на момент укладення угоди про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що існували на момент укладення цієї угоди, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, неодноразове відступлення прав Продавця за Контрактом відбувалось, коли строк дії Контракту вже закінчився.

При цьому, за висновками місцевого господарського суду, угоди № 2 від 11.02.1999 р., № 3 від 15.06.1999 р., № 4 від 01.07.1999 р., № 5 від 25.02.2000 р., № 6 від 12.01.2001 р., № 7 від 02.02.2002 р., № 8 від 15.10.2003 р. та № 9 від 03.01.2005 р. не є додатковими угодами до Контракту, оскільки їх було підписано вже після закінчення встановленого п. 9 Контракту строку (31.12.1998 р.), а фактично виступають самостійними правочинами, права за якими позивачу не передавались.

На підставі положень ст.ст. 216, 220 ЦК УРСР, ст. 631 ЦК України, ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 604 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони Контракту чітко визначили момент припинення існування господарських зобов'язань, що виникли на основі цього договору, певною календарною датою, яка минула на момент підписання позивачем та третьою особою-3 договору від 20.12.2004 р.

З урахуванням викладеного, встановивши відсутність серед положень Контракту умов про дію Контракту до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли, або до повного виконання сторонами своїх обов'язків, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент підписання договору від 20.12.2004 р. про передачу права вимоги дія Контракту припинилась, що свідчить про неможливість заміни сторони (Продавця).

Апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, дійшов висновку про відсутність у позивача права вимоги згідно з Контрактом, разом з тим, з урахуванням наступного.

Так, господарський суд апеляційної інстанції вказав про наявність у матеріалах справи належним чином засвідченої копії зазначеного раніше протоколу від 30.06.2000 р., який підписано Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest" (том 3, а.с. 133), а також незасвідченої копії вказаного протоколу, складеного англійською мовою, та його перекладу, здійсненого приватним підприємцем ОСОБА_10 (том 4, а.с. 136-137). При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що за своїм змістом копії протоколів, що містяться в томі 4, а.с. 136-137, відрізняються від належним чином засвідченої копії протоколу, яка міститься в томі 3, а.с. 133. З урахуванням положень ст.ст. 36, 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийняв в якості доказу належним чином засвідчену копію протоколу, яка міститься у томі 3, а.с. 133.

Дослідивши зазначений протокол, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за своїм змістом він не є угодою про уступку права вимоги, оскільки передається право власності, а не право вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що протокол від 30.06.2000 р. про повний викуп і передачу права власності згідно з договором № KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 р. не є угодою про уступку права вимоги в розумінні ст. 197 ЦК УРСР, а отже, до Фірми "Jamat-Invest" не перейшло право вимоги за Контрактом. Зважаючи на це, за угодою від 15.09.2003 р., укладеною між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC, право вимоги за Контрактом не перейшло до Компанії "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC, відповідно, за договором про передачу права вимоги від 20.12.2004 р., укладеним між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC та ЗАТ "Компанія "Пілот", право вимоги за Контрактом не перейшло до ЗАТ "Компанія "Пілот", що свідчить про те, що у позивача відсутнє право вимоги згідно з Контрактом.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов. Зокрема, судами не було встановлено наявності у ТОВ "СДТ-Пілот" прав Продавця за Контрактом та, відповідно, права вимагати стягнення на його користь заборгованості за вказаним Контрактом з урахуванням 3% річних.

Щодо пред'явлення позову у даній справі до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, місцевий господарський суд зазначив, що за змістом заяви ТОВ "СДТ-Пілот" б/н від 21.05.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог позивачем не заявлено окремих позовних вимог до відповідача-1. Водночас, судом не встановлено факту порушення прав позивача з боку відповідача-1, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Уступка вимоги є інститутом зобов'язального права.

Відповідно до ст. 197 ЦК УРСР (який був чинним на момент підписання Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest" зазначеного раніше протоколу від 30.06.2000 р., а також на момент укладення між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC угоди від 15.09.2003 р. про повну переуступку прав та зобов'язань щодо Контракту), уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, за своїм юридичним змістом уступка вимоги полягала в тому, що особа, яка уступає вимогу, насамперед має бути первісним кредитором стосовно конкретного боржника, а предметом уступки є зазначені в ст. 151 ЦК України вимоги (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 197 ЦК УРСР), що підтверджені належними документами (дійсна вимога; ч. 1 ст. 198 ЦК УРСР).

Уступка вимоги - це передача кредитором належного йому на підставі зобов'язання права (вимоги) іншій особі.

Уступка вимоги кредитором іншій особі є одним з випадків заміни особи в зобов'язанні, внаслідок якої змінюється суб'єктний склад, а характер та зміст зобов'язання залишається попереднім.

З огляду на положення ст.ст. 197, 198 ЦК УРСР, кредитор вправі уступити дійсну вимогу, тобто таку, яка існує на момент уступки.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України, який набрав чинності на момент підписання між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC та ЗАТ "Компанія "Пілот" договору про передачу права вимоги, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.

Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Виходячи з аналізу вказаних норм, за умови існування зобов'язання існує і право вимоги, яке може бути уступлене (відступлене) в установленому законом порядку.

Главою 19 ЦК УРСР було визначено загальні підстави, за яких зобов'язання припиняються. Так, положення вказаної глави (ст.ст. 216, 217, 219-223) встановлювали, що зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; збігом боржника і кредитора в одній особі; угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами; внаслідок зміни плану; неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає; смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника, смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України визначено загальні підстави припинення зобов'язань. Так, відповідно до положень вказаних статей, зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного; зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора; ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Разом з тим, припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Таким чином, закінчення строку дії договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до його закінчення (зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.12.2011 р. у справі № 7/114/10).

Не врахувавши викладеного, суди попередніх інстанцій помилково пов'язали припинення зобов'язання за договором з припиненням строку його дії.

Застосувавши приписи ч. 1 ст. 604 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, не встановивши при цьому існування відповідної домовленості сторін, яка б дозволяла Покупцю не сплачувати кошти за поставлені Продавцем автомобілі за Контрактом, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про припинення зобов'язань за Контрактом за домовленістю сторін.

До того ж, суди дійшли такого висновку, не з'ясувавши, чи були виконані належним чином зобов'язання за Контрактом або існували невиконані зобов'язання, зокрема, чи існувала у Покупця заборгованість з оплати за поставлені за Контрактом автомобілі та у якому розмірі.

Як наслідок, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки правочинам щодо уступки вимоги (відступлення права вимоги) з урахуванням укладених доповнень та додаткових угод до Контракту.

Також, колегією суддів касаційної інстанції визнається передчасним висновок апеляційного господарського суду про те, що протокол від 30.06.2000 р., підписаний Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest", не є угодою про уступку права вимоги в розумінні ст. 197 ЦК УРСР, з огляду на таке.

Так, апеляційний господарський суд прийняв в якості доказу копію протоколу, яка міститься у томі 3, а.с. 133. При цьому, суд виходив з того, що саме ця копія відповідає вимогам ст. 36 ГПК України, оскільки засвідчена належним чином, на відміну від копії протоколу, що міститься у томі 4, а.с. 136-137, яка є незасвідченою.

Проте, судом апеляційної інстанції не з'ясовано питання стосовно відповідності копії протоколу, складеного англійською мовою, і його перекладу, здійсненого приватним підприємцем ОСОБА_10, що містяться у томі 4, а.с. 136-137, вимогам ст.ст. 75, 79 Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2102 р. № 296/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, оскільки не надано правової оцінки наявним на звороті аркушу 137 тому 4 справи відміткам із зазначенням кількості пронумерованих, прошитих та скріплених печаткою аркушів, та проставленим підпису та печатці нотаріуса.

З огляду на викладене, висновок апеляційного господарського суду про прийняття в якості доказу саме копії протоколу, яка міститься у томі 3, а.с. 133, оскільки копія протоколу, що міститься у томі 4, а.с. 136-137, незасвідчена, є передчасним.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про неможливість заміни сторони (Продавця) та відсутності у зв'язку з цим у ТОВ "СДТ-Пілот" права вимоги за Контрактом.

Як наслідок, передчасними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. у справі № 21/35 скасувати.

Справу № 21/35 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець