ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 908/1765/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 908/1765/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області та Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області в особі відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя, за участю заступника прокурора Запорізької області, про стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України через управління державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя матеріальної шкоди в сумі 280 713,55 грн., завданої протиправними діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління фіскальної служби у Запорізькій області щодо зарахування платежів з авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278 грн., за 2014 рік в сумі 195 179 грн. та пені в сумі 48256,55 грн. в рахунок погашення податкового боргу, відсутність якого встановлено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року в справі № 808/2973/15.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 року залучено до участі у справі Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя в якості іншого відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 року (суддя Носівець В.В.) позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України 280 713,55 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя на користь ТОВ "Техенергохім"; стягнуто з Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя в доход Державного бюджету України 4210,70 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року (судді: Мартюхіна Н.О., Агапов О.Л., Малашкевич С.А.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, виключивши з нього розподіл судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор вважає, що постанова апеляційного господарського суду у справі є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.207 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 19.04.2017 року.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача Запорізької ОДПІ та прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкову вимогу від 16.03.2015 року №345-23, в якій зазначено, що у ТОВ "Техенергохім" наявний податковий борг на загальну суму 232 457 грн., та прийнято рішення від 16.03.2015 року № 41 про опис майна у податкову заставу.

Зазначена податкова вимога була винесена за узгодженим податковим зобов'язанням з авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278 грн. та податку на прибуток за 2014 рік в сумі 195 179 грн.

ТОВ "Техенергохім" здійснювало оплату авансових внесків з податку на прибуток: за травень 2015 року в сумі 52477,00 грн. згідно з платіжним дорученням №105 від 29.05.2015 року; за липень 2015 року в сумі 27000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №4 від 22.07.2015 року; за серпень 2015 року в сумі 52477,00 грн. згідно з платіжним дорученням №333 від 21.08.2015 року; за вересень 2015 року в сумі 52477,00 грн. згідно з платіжним дорученням №504 від 29.09.2015 року; за жовтень 2015 року в сумі 52477,00 грн. згідно з платіжним дорученням №626 від 30.10.2015 року; за травень 2015 року в сумі 52477,00 грн. згідно з платіжним дорученням №105 від 29.05.2015 року; за листопад 2015 року в сумі 52477,00 грн. згідно з платіжним дорученням №983 від 30.12.2015 року; за 2015 року в сумі 194850,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 325 від 10.03.2016 року; за 1 квартал 2016 року в сумі 173470,00 грн. згідно з платіжним дорученням №793 від 19.05.2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року у справі № 808/2973/15 позов ТОВ "Техенергохім" задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 року на загальну суму 232 457 грн., в тому числі авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278 грн., та податок на прибуток за 2014 рік в сумі 195179 грн., прийняту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 року № 41.

Зазначеною постановою встановлено наступні обставини: 04.02.2015 року ТОВ "Техенергохім" було надано до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення №323 для сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 37278,00 грн., а також платіжне доручення від 11.03.2015 року №417 для сплати податку на прибуток за 2014 рік з поточного рахунку №26009002704601 грошових коштів у розмірі 195179 грн.

Разом з тим, всупереч умовам договору банківських рахунків суб'єкта господарювання від 10.08.2007 року №27046 ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не здійснив перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень від 04.02.2015 року №323 та від 11.03.2015 року №417.

При цьому, адміністративний суд зазначив, що ТОВ "Техенергохім" сплатив визначене у спірній вимозі податкове зобов'язання, але на рахунок ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ця сума не надійшла.

З огляду на такі обставини адміністративний суд прийшов до висновку, що у ТОВ "Техенергохім" був відсутній податковий борг, а тому, підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя були відсутні.

Листом від 01.06.2016 року №10002/10/08-28-07-11 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомила ТОВ "Техенергохім", що відповідно до п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України станом на 01.06.2015 року зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток за лютий 2015 року (в сумі 37278 грн.), за березень 2015 року (в сумі 52477 грн.) та з податку на прибуток за 2014 рік (в сумі 220179 грн.) погашено в повному обсязі. За несвоєчасне погашення зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року, за березень 2015 року та з податку на прибуток за 2014 рік нарахована пеня у сумі 61765,70 грн. (залишок несплаченої пені станом на 01.06.2016 року - 13509,15 грн.).

Листом від 22.06.2016 року 10991/10/08-28-07-11 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомило ТОВ "Техенергохім", що відповідно до інтегрованих карток платника та згідно з п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України податкове зобов'язання погашено за платежами: авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2015 року (37278 грн.) погашено платіжним дорученням № 105 від 29.05.2015 року; податок на прибуток за 2014 року (195179 грн.) погашено платіжними дорученнями №107 від 02.06.2015 року, №626 від 30.10.2015 року, №796 від 30.11.2015 року, №983 від 30.12.2015 року та №325 від 10.03.2016 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги потерпілої особи до органу державної влади про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади при здійсненні своїх повноважень.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення шкоди обгрунтовано доведеністю всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, встановлено обставини неправомірності дій ДПІ з винесення податкової вимоги, внаслідок чого було завдано шкоду позивачу, яка полягає у безпідставному зарахуванні 280713,55 грн. в рахунок відсутнього податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи в позові виходив з безпідставності застосування місцевим господарським судом преюдиції в адміністративній справі, оскільки адміністративним судом не встановлювалися обставини правомірності зарахування ДПІ платежів з іншими призначеннями в рахунок існуючої заборгованості, тоді як у господарського суду відсутні повноваження для встановлення таких обставин.

За вимогами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Разом з тим, відповідно до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на завдання йому шкоди внаслідок протиправних дій ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, що полягають у безпідставному зарахуванні платежів з іншим призначенням в рахунок погашення податкового боргу на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, за встановлених обставин відсутності податкового боргу в постанові адміністративного суду.

Дійсно, за ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, за правильним висновком апеляційного господарського суду, предметом спору в адміністративній справі № 808/2973/15, яка стала підставою для задоволення позову місцевим господарським судом в даній справі, було скасування податкової вимоги від 16.03.2015 року №345-23 на загальну суму 232 457 грн., авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37 278 грн., та податку на прибуток за 2014 рік в сумі 195 179 грн., при цьому адміністративним судом не надавалась оцінка та не встановлювались обставини правомірності зарахування ДПІ платежів з іншими призначеннями в рахунок існуючої заборгованості.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що судове рішення в адміністративній справі № 808/2973/15 не має преюдиціального значення для даної справи, оскільки вказане рішення не охоплює правовідносин, що є предметом розгляду господарським судом у справі № 908/1765/16, та не встановлює обставин подальшого зарахування ДПІ платежів з іншими призначеннями в рахунок податкового боргу.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що господарський суд не має права надавати оцінку діям ДПІ стосовно правомірності віднесення платежів з іншим призначенням в рахунок погашення податкового боргу в межах господарського спору, не вирішив питання підвідомчості цього спору господарським судам і фактично не розглянув позов по суті з урахуванням заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди, не навівши правової оцінки правильності обраного способу захисту порушених прав, та передчасно відмовив у позові, чим позбавив позивача права на судовий захист.

Отже, приймаючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 43, 80, 101, 105 ГПК України не взяли до уваги наведеного та не оцінили обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 року скасувати, і справу № 908/1765/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко