Постанова ВГСУ від 19.03.2014 року у справі №5011-43/12206-2012

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 5011-43/12206-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак", м. Київна ухвалувід 15.01.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5011-43/12206-2012 господарського суду м. Києва

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери", м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак", м. Київпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Лінкевич О.М.та заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Полімерів"проперегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Перший інвестиційний банк"Западнюк М.А., довір.,ПАТ "АК Промінвестбанк"Рожок В.В., довір.,розпорядника майна Лінкевича О.М.Хрипко І.І., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-43/12206-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року визнані кредитори Боржника з відповідними сумами грошових вимог, у тому числі товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім" із вимогами у розмірі 2 831 887 грн. 70 коп. та публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк"- у розмірі 3 938 977 грн. 92 коп. Також затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 11 004 319 грн. 25 коп. тощо.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року в частині визнання кредитором боржника ТОВ "Белтім" на суму вимог в розмірі 2 831 887 грн. 70 коп., в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Белтім" у визнанні кредитором Боржника на суму 2 831 887 грн. 70 коп. Також ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року скасовано в частині затвердження реєстру вимог кредиторів на загальну суму 11 004 319 грн. 25 коп., прийнято в цій частині нове рішення, яким затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника на загальну суму 8 172 431 грн. 55 коп., з яких 5 249 823 грн. 87 коп. - вимоги першої черги задоволення, 2 702 965 грн. 11 коп. - вимоги четвертої черги задоволення, 219 642 грн. 57 коп. - вимоги шостої черги задоволення; а в решті ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 року за скаргою ТОВ "Белтім" постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року в частині відмови вказаному товариству у визнанні його кредитором Боржника на суму 2 831 887 грн. 70 коп. скасовано, а ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року в цій частині залишено в силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року за скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року скасовано, а справу в частині розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року змінено ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року та її резолютивну частину викладено в редакції, відповідно до якої визнані кредиторські вимоги та до реєстру вимог кредиторів Боржника включені вимоги кредиторів у справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2013 року, а також визначені суми кожної із визнаних та включених до реєстру вимог та черговість їх задоволення, у тому числі вимоги ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" (далі - Банк) в сумі 3 938 977 грн. 92 коп., з яких 3 903 503 грн. 14 коп. - вимоги першої черги задоволення, а 35 474 грн. 78 коп. - вимоги шостої черги задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2013 року за скаргою ТОВ "Дім Полімерів" постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року в частині кредиторських вимог Банку до Боржника залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року, в якій просить змінити цю постанову в частині визнаних вимог Банку та зменшити вказані грошові вимоги на розмір погашених кредиторських вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Копитова О.С., Шипко В.В.) заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року залишено без задоволення, а згадану постанову в частині визнання та зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги Банку в сумі 3 938 977 грн. 92 коп., з яких 3 903 503 грн. 14 коп. - вимоги першої черги задоволення, а 35 474 грн. 78 коп. - вимоги шостої черги задоволення, залишено без змін.

Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року, ухвалу господарського суду м. Києва від 15.01.2013 року, а також постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року в частині визнання та зобов'язання розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів Боржника грошові вимоги Банку в сумі 3 938 977 грн. 92 коп., з яких 3 903 503 грн. 14 коп. - вимоги першої черги задоволення, а 35 474 грн. 78 коп. - вимоги шостої черги задоволення.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 112-114 ГПК України.

Вищий господарський суд України відхиляє подане товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" (за підписом директора ОСОБА_9) клопотання від 19.03.2014 року про відкладення розгляду справи, оскільки визначена в цьому клопотанні обставина неможливості представника Фіцуліна О.О. прибути у судове засідання до касаційного суду 19.03.2014 року через відрядження, в порушення норм ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не підтверджена жодним доказом. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що згадане клопотання датоване 19.03.2014 року та до канцелярії касаційного суду здано нарочним у цей же день - день судового засідання, тоді як у тексті клопотання скаржник посилається на перебування директора Боржника на лікарняному (докази додані), а представника - у відрядженні.

Заслухавши пояснення представників розпорядника майна Боржника, кредиторів - ПАТ "Перший інвестиційний банк" та ПАТ "АК Промінвестбанк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відхиляючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду від 17.07.2013 року та залишаючи цю постанову без змін, апеляційний суд вказав, що грошові зобов'язання Боржника перед Банком, що визнані та визначені, у тому числі згідно вказаної постанови апеляційного суду, не припиняються, навіть якщо були рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості з поручителя, якими (порукою та іпотекою) забезпечувались вказані зобов'язання, оскільки відсутні докази виконання відповідних рішень, а тому і відсутні підстави для зменшення вимог Банку до Боржника у даній справі та для перегляду за нововиявленими обставинами згаданого рішення суду. Надання ж нових доказів у справі не є нововиявленою обставиною, у зв'язку із цим відсутні фактичні дані, що спростовують факти, покладені в основу постанови апеляційного суду від 17.07.2013 року.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, заявник вказує, що наявність факту звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є достатньою правовою підставою вважати вимоги Банку до Боржника задоволеними та для зміни рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів у даній справі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним застосуванням норм цивільного законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, визнані у справі вимоги Банку до Боржника на спірну суму складають заборгованість з повернення отриманих Товариством від Банку кредитних коштів за укладеним з ним договором овердрафту, вимоги за яким були забезпечені порукою та іпотекою третьої особи (майнового поручителя) на підставі укладених з цією особою (фізична особа - ОСОБА_9) договорів поруки та іпотеки.

В основу заяви про перегляд постанови апеляційного суду від 17.07.2013 року за нововиявленими обставинами були покладені факти прийняття рішень судів в інших справах про стягнення з фізичної особи ОСОБА_9 на користь Банку заборгованості за укладеним з Товариством договором овердрафту в силу зобов'язань за згаданим договором поруки, а також про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить також вказаній фізичній особі.

Між тим, ТОВ "Дім Полімерів", обґрунтовуючи свою заяву про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, а Боржник - касаційну скаргу, не врахували порядок припинення зобов'язання з поруки та іпотеки.

Так, підстави припинення поруки визначені нормами ст. 559 Цивільного кодексу України, а іпотеки - ст. 593 цього ж кодексу та ст. 17 Закону України "Про іпотеку". При цьому, в обох випадках однією з підстав для припинення цих забезпечувальних зобов'язань є припинення основного зобов'язання (зокрема шляхом задоволення вимог кредитора, у тому числі і поручителем - ст. 555 Цивільного кодексу України), а у випадку з іпотекою - також є реалізація предмету іпотеки або набуття іпотекодержателем (у даному випадку - Банком) права власності на предмет іпотеки.

Між тим судами не було встановлено ні вказаних обставин, ні обставин щодо здійснення задоволення Банком своїх вимог до Боржника за згаданим вище договором офердрафту або за рахунок предмету іпотеки (через виконання рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 року), або за рахунок поручителя - фізичної особи ОСОБА_9 (через виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19.06.2013 року). Навпаки апеляційний суд вказав на відсутність доказів (виконавчих документів), які б підтверджували обставини виконання вказаних рішень судів, а відповідно і задоволення вимог Банку до Боржника за укладеними між ними договором овердрафту, що були визнані у даній справі.

Отже, касаційний суд підтримує правильний та такий, що відповідає обставинам справи, висновок апеляційного суду про те, що лише прийняття (без доказів виконання - повністю або частково) вказаних судових рішень, які були винесені до прийняття постанови апеляційного суду від 17.07.2013 року, не вплинуло на факт задоволення визнаних у даній справі кредиторських вимог Банку до Товариства, оскільки ці рішення не змінили правовідносини між вказаними особами стосовно заборгованості Боржника. У зв'язку із цим є правомірним висновок апеляційного суду, що лише винесення рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19.06.2013 року жодним чином не змінили до ухвалення постанови від 17.07.2013 року правовідносини між Банком та Товариством з приводу визнаних у даній справі кредиторських вимог Банку, а тому обставини прийняття цих рішень судів не є нововиявленими обставинами - тими істотними обставинами у розумінні ст. 112 ГПК України, що можуть бути підставою для перегляду та скасування прийнятого у господарській справі згаданого судового рішення.

За таких обставин справи доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерпак" не спростовують висновків апеляційної інстанції, тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 559, 593 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -