Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 924/572/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014у справі№ 924/572/14 Господарського суду Хмельницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної радипростягнення 1737545,35 грн. основного боргу, 193380,83 грн. пені, 23117,13 грн. інфляційних втрат, 52396,36 грн. 3% річнихза участю представників: позивачаБернацька О.В., дов. від 18.04.2014відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014 Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради станом на 04.04.2014 заборгованості, а саме: 1737545,35 грн. основного боргу, 193380,83 грн. пені, 23117,13 грн. інфляційних втрат, 52396,36 грн. 3% річних. Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати природного газу, приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов вказав на зумовленість затримки в платежах відсутністю на підприємстві вільних обігових коштів внаслідок неналежного рівня розрахунків споживачів (в тому числі фізичних осіб), невідшкодованою різницею в тарифах, неправомірність застосування за порушення виконання зобов'язання одночасно штрафу та пені; також просив розстрочити стягнення боргу у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, вжиттям дій щодо добровільного часткового погашення існуючої заборгованості в сумі 350000 грн.

Позивач надав заперечення на відзив (а.с.78-80), в якому заперечив проти розстрочення виконання рішення, посилаючись на збитковість власної господарської діяльності, інфляційні процеси в державі, необхідність вчасного виконання контрагентами зобов'язань для уникнення можливих фінансових втрат позивача за власними розрахунками, відсутності інших підстав, що свідчили б про ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявність обставин для надання відстрочки чи розстрочки його виконання.

За змістом протоколу судового засідання від 24.06.2014 (а.с.88) відповідач просив у судовому засіданні зменшити штрафні санкції з огляду на скрутне матеріальне становище, позивач заперечив проти вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2014 (суддя Смаровоз М.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1387545,35 грн. - основного боргу, 96690,41 грн. - пені, 23117,13 грн. - інфляційних втрат, 52396,36 грн. - 3% річних, 40128,79 грн. - відшкодування судового збору; в частині позовних вимог про стягнення 96690,42 грн. пені відмовлено; провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 350000 грн. основного боргу припинено; відмовлено в клопотанні про розстрочення виконання судового рішення, разом з тим, зменшено розмір належної до стягнення з відповідача пені на 50% - до 96690,41 грн

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (судді: Дужич С.П. - головуючий, Крейбух О.Г., Савченко Г.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, зазначено про недоведеність обставин, наведених у клопотанні про розстрочення виконання рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі в частині зменшення розміру пені на 96960,42грн. та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача вказаного розміру пені.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, всупереч приписам статей 4-2, 43, пункту 3 статті 83, статті 84 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, як джерела права, в порушення принципу рівності сторін в судовому процесі суди, зменшуючи розмір неустойки, не врахували інтереси позивача, визнали доведеними обставини, не підтверджені належними доказами, та обставини, що не були предметом розгляду в судовому засіданні, натомість не надали оцінку доказам та доводам позивача, не мотивували належно власні висновки та причини відхилення доводів позивача, не проаналізували розмір збитків кредитора як підставу для застосування статті 233 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи та не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 28.12.2012 НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3190-БО-34, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.01.2013 до 31.12.2013 природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами обсягом до 1141,8 тис.м3, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий газ, виходячи з ціни за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 4661,74 грн. на газ на та послуги з його транспортування, а всього 5322774,73 грн. Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також пунктами 7.1, 7.2. Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. Договору).

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач 31 січня, 28 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 жовтня, 30 листопада та 31 грудня 2013 року передав відповідачу природний газ для вироблення теплової енергії на суму 4714545,35 грн. згідно з актами приймання-передачі газу, підписаних сторонами та скріплених печатками, а відповідач частково здійснив оплату за поставлений йому газ, у зв'язку з чим станом на 04.04.2014 у нього існує 1737545,35 грн. заборгованості.

Після звернення з позовом відповідач сплатив на користь НАК "Нафтогаз України" 350000 грн. за спожитий природний газ в 2013 році платіжним дорученням № 191 від 07.05.2014 та платіжним дорученням № 211 від 19.05.2014.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення 1387545,35 грн. основного боргу, 193380,83 грн пені, 23117,13 грн. інфляційних втрат, 52396,36 грн. 3% річних, 40128,79 грн. відшкодування судового збору, та припинив провадження в частині стягнення 350000 грн. основного боргу на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, взявши до уваги, що відповідач є єдиним теплопостачальним підприємством смт. Чемерівці, основним видом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, підприємство, яке знаходиться у важкому фінансовому стані, не має не має вільних обігових коштів, відповідач вживає заходи для погашення боргу, рівень розрахунків відповідача за спожитий природний газ становить 72,71%, а станом на 01.05.2014 його дебіторська заборгованість за послуги теплопостачання складає 555,7тис.грн., газ придбавався для вироблення теплової енергії, що споживається бюджетними установами та фізичними особами, тривале невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, ; частину боргу за спожитий природний газ планується погасити протягом літніх місяців за рахунок власних надходжень в розмірі 500 тис. грн. та за рахунок дебіторської заборгованості, місцевий господарський суд зменшив розмір належної до стягнення з відповідача пені до 50% та відмовив у стягненні 96690,42 грн. пені відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України; при цьому суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення через те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження наявності відповідних обставин.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що викладені у апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими та були належно досліджені місцевим господарським судом, а також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Також за пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд може, приймаючи рішення, відстрочити чи розстрочити його виконання.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, обґрунтування відстрочки та розстрочки судового рішення; відповідно за статтею 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що його описова частина містить стислий виклад клопотань та пояснень сторін, в тому числі поданого позивачем заперечення щодо застосування відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення (з посиланням на результати господарської діяльності та звіт про фінансові результати), при цьому відповідачу відмовлено у задоволенні відповідного клопотання за наслідками розгляду справи.

Зміст доводів та заперечень сторін стосовно заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, викладений у судовому рішенні, відповідає матеріалам справи, змісту протоколу судового засідання, зауваження на який не приносились, інших доводів та заперечень позивача зі зазначеного питання у матеріалах справи немає.

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір належної до стягнення пені, застосував приписи частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши при цьому інтереси сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду, зазначивши про це в постанові та, відповідно, відхиливши викладені в описовій частині постанови доводи апеляційної скарги.

Судова колегія зазначає, що за приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Висновки місцевого господарського суду щодо значення діяльності відповідача, обставини, які вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо відповідають вимогам пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, ґрунтуються на матеріалах справи, відповідні обставини позивачем не заперечувались; заперечення проти клопотань відповідача, про які йдеться у касаційній скарзі, стосувалися заяви про розстрочення виконання судового рішення, в якій судом відповідачу було відмовлено.

Доводи позивача щодо необґрунтованості застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України не спростовують правомірності застосування господарським судом пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать змісту судових рішень та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 924/572/14 Господарського суду Хмельницької області та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач