Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №911/3070/15
Ухвала КГС ВП від 26.08.2019 року у справі №911/3070/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 911/3070/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Гаврюшенка В.В., Кропота О.О.,

Фонду державного майна України - Демиденко О.А.,

КП "Вишнівськтеплоенерго" - Карандюк М.В., Присяжного В.П.,

ліквідатора Кучака Ю.Ф. - Демчана О.І.,

Головного територіального управління юстиції в Київській області - Орос Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду

державного майна України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016

та постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016

у справі №911/3070/15 господарського суду Київської області

за заявою Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої

міської ради Києво-Святошинського району

до Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-

фаянсової промисловості

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Київської області від 13.04.2016 (суддя Лопатін А.В.), зокрема, процедуру розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості завершено; припинено повноваження арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., як розпорядника майном у даній справі; визнано банкрутом Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке просить, враховуючи уточнення, скасувати вказані вище постанови судів першої та апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні клопотання розпорядника майном про перехід до ліквідаційної процедури; Фонд державного майна України, яке просить, враховуючи уточнення, скасувати вказані вище постанови судів першої та апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном. Касаційній скарги обґрунтовані порушенням та неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 26, 27, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України.

КП "Вишнівськтеплоенерго" проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кучак Ю.В. у відзиві просить залишити касаційні скарги без задоволення як необґрунтовані, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні було оголошено перерву на 18.11.2016.

Судова колегія, заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості порушено ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна.

Частинами 1, 2 ст. 22 Закону про банкрутство передбачено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

13.08.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості за № 21381.

За результатами попереднього засідання ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а також зобов'язано розпорядника майна боржника призначити збори кредиторів та відповідний протокол подати до суду.

24.11.2015 розпорядником майна банкрута подано клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2016 направлено судовий запит Головному Територіальному управлінню юстиції у Київській області з метою здійснення останнім аналізу фінансово-господарського стану Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій останнього та за його результатами надання висновку.

Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості подано до суду 15.03.2016.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, розглнувши подане клопотання розпорядника майна боржника, вирішив його задовольнити, завершити процедуру розпорядження майном, визнати боржника банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначити арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. При цьому суд виходив з наявності клопотання, поданого на підставі рішення комітету кредиторів щодо введення ліквідаційної процедури, відсутності пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди, неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів з огляду на аудиторський звіт Державної фінансової інспекції в Київській області, складений за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного Українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості в період з 01.09.2013 по 31.03.2015.

Однак такий висновок судів першої та апеляційної інстанції є необґрунтованим та передчасним з огляду на таке.

Так, порядок скликання, проведення та компетенцію зборів і комітету кредиторів регламентовано статтею 26 Закону про банкрутство. Частина 8 даної статті відносить до компетенції комітету кредиторів прийняття рішення про звернення до суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом.

У той же час частина 2 ст. 27 Закону про банкрутство визначає обов'язок зборів кредиторів до закінчення процедури розпорядження майном боржника прийняти рішення про подання до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому за приписами частини 3 статті 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури саме на підставі рішення зборів кредиторів.

Отже, системний аналіз статей 26, 27 Закону про банкрутство свідчить, що правом пропонувати суду процедуру ліквідації боржника наділені саме загальні збори кредиторів. Що стосується комітету кредиторів, то за ним таке право зберігається тільки у разі делегування відповідних повноважень зборами кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2016 на перших зборах кредиторів, оформлених протоколом № 1, було сформовано комітет кредиторів у складі одного кредитора - КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району (а.с. 171-173 т. 2).

16.11.2015 саме комітетом кредиторів у складі КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району і було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, уповноважити розпорядника майном боржника звернутися до господарського суду Київської області з клопотанням про закінчення процедури розпорядження майном, визнання Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, у даному випадку судом першої інстанції допущено порушення встановленого Законом про банкрутство порядку переходу до наступної судової процедури банкрутства, оскільки прийняття відповідного рішення належить до виключної компетенції зборів кредиторів, а не комітету та відповідно останнє прийняте за відсутності доказів делегування відповідних повноважень з боку загальних зборів кредиторів боржника, на що також не звернув уваги апеляційний господарський суд.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Отже, боржник визнається банкрутом у разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Частиною 1 ст. 33 та частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи рішення про визнання боржника банкрутом, суди попередніх інстанцій посилалися на дані аудиторського звіту Державної фінансової інспекції в Київській області від 15.04.2015, складений за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного Українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості в період з 01.09.2013 по 31.03.2015, в якому зазначено, що підприємство є фінансово нестійким, інститут не проводить ніякої діяльності та не надає послуг за основним видом своєї діяльності. При аналізі структури та динаміки зобов'язань підприємства виявляються негативні тенденції щодо зростання заборгованості підприємства.

Крім того вказав, що з поданого розпорядником майна звіту про проведену роботу підприємства вбачається, що станом на 31.12.2014 обсяги фінансово-господарської діяльність за основним видом діяльності відсутні; коефіцієнти, що характеризують структуру балансу, знаходяться на межі нормативних значень, структура балансу підприємства станом на 31.12.2014 має ознаки незадовільної; підприємство має критичну неплатоспроможність на 31.12.2014 та не має достатньої кількості активів, які можна було б використати для погашення кредиторської заборгованості.

Разом з тим, з фінансового аналізу, здійсненого Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області на запит господарського суду Київської області в ухвалі від 10.02.2016, зазначено, що враховуючи, що значення коефіцієнту покриття та коефіцієнту забезпечення власними засобами перевищують їх нормативне значення, застосування ліквідаційної процедури не є єдиним та виключним шляхом задоволення визнаних судом вимог кредиторів (а.с. 303 - 323 т. 3).

Крім того, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України надано баланс (звіт про фінансовий стан ф. № 1) боржника станом на 30.09.2015 та 31.12.2015, як доказ того, що боржник є прибутковим підприємством, згідно якого за підприємством рахуються поточна дебіторська заборгованість, що становить 2556 тис. грн. (код рядка 1155), на залишок коштів на рахунку становить 144 тис. грн. (код рядка 1165). вартість оборотних активів боржника становить 3570 тис. грн. (код рядка 1195).

Тобто матеріали справи містять суперечливі докази щодо фінансового стану підприємства та можливості відновлення його платоспроможності.

Однак суди попередніх інстанцій, в порушення ст. 43 ГПК України, надали перевагу доказам, якими фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, не спростувавши в установленому законом порядку докази про можливість погашення кредиторської заборгованості та відновлення платоспроможності, на які посилались і які надали боржник та Мінекономрозвитку, у зв'язку з чим судами залишилась не дослідженою у повному обсязі можливість виведення підприємства із кризи без застосування ліквідаційної процедури.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом, як того вимагає ст. 205 ГК УКраїни, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, за відсутності можливості укладення мирової угоди чи передумов для введення процедури санації. У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, а також у балансі боржника.

Однак, в оскаржуваних судових рішеннях зазначено лише про "наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань та наявність майнових активів боржника, які в даному випадку можливо реалізувати саме через процедуру ліквідації", без наведення конкретних даних про розмір активу і пасиву боржника, та без зазначення переліку майна (майнових активів) боржника.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом.

Зазначені обставини свідчать, що боржника було визнано банкрутом без належного дослідження обставин, що підтверджують факт його неоплатності, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.

У той же час допущені судами порушення норм чинного законодавства не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього, визначених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як незаконні та необґрунтовані, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином встановити обсяг активів боржника та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Фонду державного майна України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 по справі №911/3070/15 скасувати.

Справу №911/3070/15 направити на розгляд до господарського суду Київської області на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.