Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 904/9564/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач),суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016у справі№ 904/9564/15Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської радипростягнення заборгованості за договором № 749/14-ТЕ-4/ПТ купівлі-продажу природного газу від 16.12.2013 на загальну суму 26987272,57 грнза участю представників:

позивача: Іванкіна Ю.Б., дов. від 18.04.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 у справі №904/9564/15 (суддя - Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 9826022,43 грн основного боргу, 9348956,99 грн інфляційних втрат, 605146,36 грн 3% річних, 1776364,00 грн пені. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1117448,68 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джихур О.В., судді - Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 у справі №904/9564/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати частково та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1776364,00 грн пені; в іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/9564/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) 16.12.2013 укладений договір купівлі-продажу природного газу № 749/14-ТЕ-4/ПТ, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 21 432 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем в період з січня 2014 року по грудень 2014 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 18379195 тис. куб.м на загальну суму 24062042,10 грн, однак останній в повному обсязі за поставлений газ не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 22.06.2015 становила 12165913,92 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість в сумі 1117448,68 грн була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, однак, заборгованість в сумі 1222442,81 грн погашена останнім в період з 22.06.2015 по 01.11.2015 (до звернення з даним позовом), але позивач, при обрахуванні суми основного боргу до стягнення, зазначеного не врахував.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3552728,00 пені, 10663484,29 грн інфляційних втрат та 605146,36 грн 3% річних.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення з відповідача 9826022,43 грн основного боргу, 9348956,99 грн інфляційних втрат, 605146,36 грн 3% річних. В частині основного боргу в сумі 1117448,68 грн (сума погашена відповідачем після порушення провадження у справі), провадження у справі припинено.

Разом з тим, відповідачем, у відповідності до ст. 83 ГПК України, в суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до 1776364,00 грн з посиланням на критичний фінансовий стан.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).

Виходячи з системного аналізу норм ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст.83, ст. 101 ГПК України, повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають суди першої та апеляційної інстанцій, які наділені правом на встановлення таких обставин, як ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо), інші інтереси сторін, що мають істотне значення, а також відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання і якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним). Наявність зазначених обставин може бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин.

Зменшуючи на підставі ст. 83 ГПК України суму пені на 50%, судами взято до уваги, що відповідач регулярно проводить часткові платежі, що свідчить про його неухилення від виконання зобов'язань з оплати заборгованості, підприємство є комунальним та знаходиться в скрутному фінансовому становищі, складні умови для здійснення господарської діяльності для обох сторін спору, відсутність належних доказів про заподіяння позивачу збитків, співрозмірності належних до сплати боржником штрафних санкцій і суми прострочення, інтересів сторін у забезпеченні сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правомірність результатів розгляду решти позовних вимог не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі №904/9564/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА