Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 908/4251/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт"на постановувід 24.03.2014Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Запорізької області № 908/4251/13за позовомЗапорізької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт"провнесення змін до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 Запорізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" (далі-відповідач) про внесення змін до укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" договору від 17.09.2010 за №041026102072 оренди земельної ділянки площею 0,2448 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 12-а, для розташування автозаправної станції, а саме:

- внесення змін в п. 5 договору, виклавши його в такій редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3195912 грн. 96 коп. в цінах 2013 року";

- внесення змін в п. 9 договору, виклавши його в такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 191754 грн. 77 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Заявою від 31.01.2014 позивач уточнив заявлений позов, виключивши вимогу про внесення змін в пункт 5 договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2013 у справі №908/4251/13 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги Запорізької міської ради задоволено. Внесено зміни в п. 5 договору оренди землі від 17.09.2010 за № 041026102072, укладеного між позивачем та відповідачем, виклавши його в такій редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3195912 грн. 96 коп. в цінах 2013 року". Внесено зміни в п. 9 договору оренди землі від 17.09.2010 за № 041026102072, укладеного між позивачем та відповідачем, виклавши його в такій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 191754 грн. 77 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Будко Н.В., суддів Москальової І.В., Сгара Е.В.) рішення місцевого господарського суду змінено шляхом виключення з його резолютивної частини внесення змін до п.5 договору оренди землі від 17.09.2010 за № 041026102072. В іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 12 Податкового кодексу України; ст.ст. 4, 47, 43, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає про необґрунтоване посилання господарських судів попередніх інстанцій на рішення Запорізької міської ради від 26.06.2012 за №37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 за №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", як безумовну підставу для внесення змін до договору оренди землі, адже вказане рішення вважає прийнятим позивачем з порушенням приписів податкового законодавства, що взагалі виключає можливість застосування цього акту до спірних правовідносин.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Представники сторін не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 25.08.2010 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення 38 сесії 5-го скликання Запорізької міської ради №61/68 від 23.12.2009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 12-а (п.1 договору); в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2448 га (п.2 договору); нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3195912,96 грн в цінах 2010 року (п.5 договору); договір укладається на строк до 03.12.2051 (п.8 договору); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 127836,52 грн, що складає чотирьохкратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010 року (п.9 договору); обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії (п.10 договору); розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; - в інших випадках, передбачених законом (п.12 договору); зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (п.32 договору).

На виконання умов договору орендодавець за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв земельну ділянку кадастровий № 2310100000:05:010:0073 загальною площею 0,2448 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 12-а.

27.07.2011 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", котрим встановлено коефіцієнти, відповідно до яких визначається розмір орендної плати, зокрема, для земельних ділянок, на яких здійснюється торгівля нафтопродуктами, встановлено коефіцієнт 4.

26.06.2012 Запорізькою міською радою прийняте рішення № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у місті Запоріжжя", котрим встановлено нові коефіцієнти, на підставі яких визначається розмір орендної плати. Так, для земельних ділянок, наданих для розташування автозаправних станцій, встановлено коефіцієнт 6. Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати в разі її невідповідності розміру, встановленому в цьому рішенні. Відповідно до пункту 5 дане рішення набирає чинності з 01.01.2013. Вищевказане рішення оприлюднене 24.07.2012 в газеті "Запорізька Січ".

Враховуючи зазначені зміни, 12.02.2013 Запорізька міська рада листом №01/02-21/00369

з доданими розрахунком орендної плати на земельну ділянку та проектом додаткового договору в 2-х примірниках звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" з пропозицією викласти п. 9 договору оренди землі від 17.09.2010 в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 191754,77грн, що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року".

Втім, запропонований позивачем додатковий договір так і не було підписано відповідачем, що і стало підставою для звернення Запорізької міської ради до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 288.1, 288.5 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для внесення змін до договору оренди землі в зв'язку із встановленням рішенням Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012, яке є чинним, нового коефіцієнту, згідно з яким визначається розмір орендної плати. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, на підставі поданої 31.01.2014 позивачем заяви про уточнення позовних вимог, дійшов висновку про безпідставність задоволення місцевим господарським судом частини позову про внесення змін до п. 5 договору, вимоги за яким на момент ухвалення рішення були відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви, прийняття рішення та постанови апеляційною інстанцією) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Запорізька міськрада прийняла рішення №37 від 26.06.2012, яким змінила розмір коефіцієнту, на підставі якого розраховується орендна плата для земельної ділянки відповідача з "4" на "6".

За ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, оскільки нормами законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка, до того ж, відповідно до п. 12 договору оренди підлягає перегляду у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що зміна граничного розміру орендної плати внаслідок зміни коефіцієнту є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, враховуючи, що рішення Запорізької міської ради від 26.06.2012 №37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" є чинним та загальнообов'язковим на відповідній території.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до якого у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Втім, докази рішення Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012 скасування та/або визнання недійсним у встановленому законом порядку відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника, що, на його думку, рішення Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012, згідно з положеннями Податкового кодексу України, може бути застосоване до спірних правовідносин не з 01.01.2013, а з 01.01.2014.

Так, рішення Запорізької міської ради №37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення в м. Запоріжжя", яким внесено зміни до коефіцієнту, застосовуваного для визначення розміру орендної плати на земельні ділянки, прийнято 26.06.2012, оприлюднене 24.07.2012, набуло чинності з 01.01.2013.

Пунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип стабільності, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Втім, з вищенаведеної норми не вбачається, що моментом внесення змін до елементів податку є саме момент офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, відтак доводи касаційної скарги, що 6-місячний строк відліковується від дати оприлюднення рішення Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Крім того, офіційне оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування з порушенням встановлених у законодавстві строків не є підставою для висновку про незаконність такого рішення і, відповідно, про неможливість його застосування до спірних правовідносин. В касаційній скарзі також відсутнє будь-яке обґрунтування того, яким чином оприлюднення рішення ради пізніше на 24 доби ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду позбавило відповідача можливості підготуватися та адаптуватися до майбутніх змін розміру орендної плати за землю, які (зміни), з урахуванням положень ст. 653 Цивільного кодексу України, внесені набагато пізніше.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для внесення змін до договору оренди, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Запоріжнафтопродукт" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2014 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/4251/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос