Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 905/1330/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015та на рішеннягосподарського суду Донецької області від 10.09.2015у справі№905/1330/15 господарського суду Донецької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш"доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"; 2. Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"; про визнання поруки припиненою в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш" повідомлений, але не з'явився;

- ПАТ "ОТП Банк" Ігнатенко М.В.;

- ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" повідомлений, але не з'явився;

- ПАТ "Азовзагальмаш" повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2015 у справі №905/1330/15 (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (судді: Дучал Н.М., Склярук О.І., Ушенко Л.В.), Приватному акціонерному товариству "Торговий Дім "Азовзагальмаш" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (надалі відповідач/банк/ПАТ "ОТП Банк"), треті особи у справі на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" (надалі ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (надалі ПАТ "Азовзагальмаш"), про визнання поруки припиненою.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Банк надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому заперечує проти її задоволення, просить рішення та постанову, прийняті у даній справі, залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки №SR 11-039/28-4 від 24.02.2011, укладеного між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що внаслідок того, що Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" фактично не отримувало коштів за кредитним договором № CR 11-026/28-4 від 24.02.2011, за виконання якого поручився позивач відповідно до договору поруки №SR 11-039/28-4 від 24.02.2011, було збільшено обсяг відповідальності позивача, що відповідно до ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки. Крім того, як стверджує позивач, кредитний договір в силу ст. 1046 ЦК України є неукладеним по відношенню до ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову, при цьому, виходили із того, що позивачем не наведено підстав, з якими законодавець пов'язує припинення договору поруки в порядку ст. 559 ЦК України. З такими висновками погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011 між відповідачем (банком) та третіми особами у даній справі був укладений договір про надання кредиту № СR 11-026/28-4 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає третім особам (позичальникам 1 та 2) кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

До кредитного договору сторонами були укладені ряд договорів про зміну договору про надання кредиту № СR 11-026/28-4, які відповідно до п. 7.3 кредитного договору, є його невід'ємною частиною.

Згідно з положеннями розділу "Визначення термінів" кредитного договору, сторони погодили, що під поняттям "позичальник", яке застосоване в договорі, вони розуміють позичальника-1 (ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та/або позичальника-2 (ПАТ "Азовзагальмаш"); ліміт фінансування - максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає 23500000,00 доларів США.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених договором. Проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде погоджено сторонами.

За змістом кредитного договору отримання кредитних коштів може бути здійснено позичальником-1 та/або позичальником-2, але в межах спільного ліміту фінансування.

Банк здійснює надання кредиту позичальнику відповідно до кредитної(их) заявки(ок), яка(і) надається(ються) позичальником банку щонайменше за три банківські дні до передбачуваної дати отримання позичальником траншу, якщо сторони не домовляться про інше (п. 1.7.1 кредитного договору). Пунктом 1.7.1.1. кредитного договору сторони узгодили, що не зважаючи на інші умови договору, сторони домовились про те, що кредитна(і) заявка(и) може(уть) бути підписана(і), лише тим позичальником, за дорученням якого згідно кредитної(их) заявки(ок) банк зобов'язується надати транш на умовах, зазначених в такій(их) кредитній(их) заявці(заявках)

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору позичальник зобов'язався виконати боргові зобов'язання у повному обсязі в строк до 31.12.2012 включно. При цьому, у випадку укладання додаткової угоди, позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 31.12.2015 (включно), якщо інше не буде письмово погоджене сторонами

Договорами про зміну договору про надання кредиту № 3 від 23.08.2012, № 6 від 30.04.2013, № 7 від 29 липня 2013 року сторони дійшли згоди, що ліміт фінансування за цим договором змінюється ( зменшується) за графіком, визначеним сторонами у п. 1.1.3 договору.

Договором № 4 про зміну договору про надання кредиту сторонами внесені зміни до п. 1.1.2 кредитного договору стосовно розміру зваженої вартості предмету застави; до п.п. 1.4.4-1.4.6 кредитного договору стосовно порядку нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, та визначений порядок використання персональних даних.

Договором № 8 від 27.09.2013 про зміну договору про надання кредиту сторони внесли зміни до п. 1.1.3 кредитного договору, а саме - дійшли згоди про загальне зменшення ліміту фінансування до 18739199,66 дол. США. та встановили, що починаючи з 30.09.2014 погашення кредиту здійснюється щоквартально рівними платежами від розміру заборгованості позичальника, що існуватиме перед банком станом на 30.09.2014; а також змінили п. 1.6 кредитного договору, встановивши строк виконання позичальниками зобов'язань до 29.12.2016 включно, в порядку встановленому п. 1.1.3 кредитного договору.

Відповідно до п. 1.12 кредитного договору сторони домовились, що позичальник-1 та позичальник-2 зобов'язуються перед банком виступати солідарними боржниками по цьому договору. Позичальник-1 та позичальник-2 несуть солідарну відповідальність перед банком до тих пір, поки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. Банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань до позичальника-1 або позичальника-2, або до всіх одночасно. Банк має право звернутись до позичальника-1 або позичальника-2 з вимогою про виконання боргових зобов'язань як в повному обсязі, так і у визначеній банком частині. Пред'явлення банком вимоги щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє банк права пред'явлення вимоги щодо виконання іншої частини боргових зобов'язань.

Отже, виходячи з положень вказаного пункту, виникнення солідарного обов'язку у ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та у ВАТ "Азовзагальмаш" з виконання зобов'язань за кредитним договором не ставиться в залежність від того, ким саме фактично були отримані кредитні кошти.

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ВАТ "Азовзагальмаш" (позичальник-2) кошти згідно із меморіальними ордерами № 817152611 від 25.02.2011, № 817152610 від 25.02.2011, № 87120 від 30.04.2013, № 5903936 від 30.07.2013, № 1147 від 30.09.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту № СR 11-026/28-4 від 24.02.2011 між відповідачем (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Торговий дім Азовзагальмаш", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Торговий дім " Азовзагальмаш" (поручитель), укладено договір поруки № SR 11-039/28-4 від 24.02.2011.

У пункті 1.1 договору поруки зазначено, що кредитор уклав кредитний договір про зобов'язання з боржником, відповідно до положень якого повне, своєчасне та належне виконання зобов'язання боржником має бути забезпечене поручителем; беручи до уваги, що поручитель ознайомлений з текстом договору про зобов'язання (кредитного договору), цілком розуміє його зміст та погоджується поручитися перед кредитором. Цим поручитель безумовно та безвідклично приймає на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за повне своєчасне та належне виконання боржником зобов'язань у повному обсязі зобов'язання; та зобов'язується перед кредитором, у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов'язання, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов'язання на користь кредитора, якщо інше не буде вимагатися кредитором у письмовій формі.

Згідно із розділом "Визначення термінів" договору поруки під поняттям "боржник", яке застосоване в договорі, розуміється боржник-1 (ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та/або боржник-2 (ВАТ "Азовзагальмаш"); під договором про зобов'язання сторонами розуміється договір про надання кредиту № СR 11-026/28-4, укладений кредитором та боржником 24.02.2011, з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього.

Як передбачено у п. 2.1 договору поруки, порука за цим договором забезпечує вимоги кредитора щодо виконання боржником зобов'язання, що підлягають виконанню за договором про зобов'язання та/або пов'язані з договором про зобов'язання, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в договорі про зобов'язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до договору про зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами договору про зобов'язання в майбутньому.

Обсяг вимог кредитора згідно з договором про надання кредиту № СR 11-026/28-4 від 24.02.2011, що забезпечуються порукою за договором поруки, визначено п. 2.1 договору поруки.

Відповідно до п. 2.1.7 договору поруки сторони підтвердили, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом договору про зобов'язання та будь-яке посилання в тексті цього договору на договір про зобов'язання чи окремі положення договору про зобов'язання є достатнім для включення відповідних положень договору про зобов'язання в текст цього договору лише шляхом посилання. Сторони встановили, що за обставини укладання сторонами договору про зобов'язання змін та/або доповнень до договору про зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цією порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання боржником зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в договорі поруки чи ні.

Згідно з п. 2.3 договору поруки у разі зміни розміру зобов'язання після укладання договору поруки, в тому числі збільшення, таке зобов'язання забезпечується порукою у повному обсязі.

Пунктом 8.2 договору поруки визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишатиметься чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі, а також повного виконання зобов'язання за договором про зобов'язання, і такий день вважатиметься днем припинення цього договору

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2012 між кредитором та поручителем був укладений договір № 1 про внесення змін до договору поруки, відповідно до п. 2 якого поручитель погоджується із положеннями договору № 4 від 14.09.2012 про зміну договору про зобов'язання, а також підтверджує, що зміни до договору про зобов'язання були попередньо погоджені із поручителем; при цьому договір поруки цілком і повністю забезпечує зобов'язання, що випливають із договору про зобов'язання, в тому числі з врахуванням змін, внесених договором № 4.

27.09.2013 кредитор та поручитель уклали договір № 2 про зміну договору поруки та визначили остаточний строк повернення кредиту до 29.12.2016 включно, в порядку та на умовах, що встановлені в договорі про зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23.12.2014 у справі №916/101/14).

Як зазначено у п. 4.1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із ст.559 ЦК України.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, порука за цим договором забезпечує вимоги кредитора щодо виконання боржником зобов'язання, що підлягають виконанню за договором про зобов'язання та/або пов'язані з договором про зобов'язання (кредитним договором), у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено договорі про зобов'язання, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до договору про зобов'язання, які можуть бути укладені сторонами договору про зобов'язання в майбутньому.

Пунктом 2.1.7 договору поруки позивач та відповідач узгодили, що за обставини укладання сторонами договору про зобов'язання змін та/або доповнень до договору про зобов'язання, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, процентної ставки, порядку та строку виконання зобов'язань, сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення цією порукою та розповсюдження цієї поруки на забезпечення виконання боржником зобов'язання з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в договорі поруки чи ні. При цьому, як передбачено п. 2.3 договору поруки, у разі зміни розміру зобов'язання після укладання договору поруки, в тому числі збільшення, таке зобов'язання забезпечується порукою у повному обсязі

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, наведені вище умови договору поруки є результатом домовленості між сторонами, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.09.2012 кредитор та поручитель уклали договір № 1 про внесення змін до договору поруки, згідно із яким поручитель погодився із положеннями договору № 4 від 14.09.2012 про зміну договору про зобов'язання; 27.09.2013 кредитор та поручитель уклали договір № 2 про зміну договору поруки та визначили остаточний строк повернення кредиту до 29.12.2016, включно, в порядку та на умовах, що встановлені в договорі про зобов'язання (як визначено Договором № 8 від 27.09.2013 про зміну договору про зобов'язання).

Отже, виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про обізнаність та згоду позивача із змінами забезпеченого зобов'язання, за виконання якого він поручився; при цьому, відхиляючи доводи позивача щодо збільшення обсягу його відповідальності, обґрунтовано виходили з того, що позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про збільшення обсягу його відповідальності.

Стосовно доводів касаційної скарги про неукладеність кредитного договору стосовно Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у зв'язку із неотриманням ним кредиту колегією суддів відхиляються, оскільки не ґрунтуються на приписах ст. 1054 Цивільного кодексу України, суперечать умовам укладеного кредитного договору, згідно із яким отримання кредиту може бути здійснено позичальником-1 та/або позичальником-2 в межах спільного ліміту фінансування і виникнення у позичальників солідарного обов'язку з виконання зобов'язань за кредитним договором не ставиться в залежність від того, ким саме фактично були отримані кредитні кошти, а також не відповідають змісту договору поруки, згідно із яким позивач поручився за виконання основного зобов'язання позичальником-1 та/або позичальником-2.

Інші твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, наслідком чого є правомірна відмова у позові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2015 у справі №905/1330/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере