ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року Справа № 910/4358/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Малетича М.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016у справі№ 910/4358/15-г Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б"ДоДепартаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)за участюПрокуратури Голосіївського району міста КиєваПро за участю прокурора та представників від позивача: від відповідача:визнання недійсним договору, Збарих С.М., Духовна О.В., Глущенко Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 у справі № 910/4358/15-г (суддя Прокопенко Л.В.) залучено до участі у справі прокуратуру Голосіївського району міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (у складі колегії суддів: Алданової С.О. - головуючого, Дикунської С.Я., Коршун Н.М.) у справі № 910/4358/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на момент вчинення договору позивач здійснював дії за бажанням та усвідомлював наслідки вчинення правочину.

Постанову мотивовано тим, що на момент укладання договору, договір не суперечив чинному законодавству та моральним засадам суспільства, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 (у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.) у справі № 910/4358/15-г рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Судами не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік"; постанови КМ України від 24.01.2001 "Про встановлення граничного розміру коштів засновників, що залучаються до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів". Судами не враховано, що граничний розмір пайової участі позивача у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом торговельно-офісного комплексу на вул. Саксаганського, 37 у м. Києві, повинен становити 20 відсотків вартості будівництва. Судами не враховано, що розмір пайової участі (пайового внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту при будівництві нових об'єктів повинен визначатися на підставі проектної документації, що підтверджує вартість об'єкта будівництва; укладення сторонами договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва можливо виключно після отримання позивачем документів про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками.

Місцевому господарському суду необхідно встановити, чи визначено розмір пайового внеску, чи укладено договір на підставі документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками; чи дотримані вимоги норм Закону України "Про планування і забудову територій" та рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік". Судами не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у справі № 5011-9/15826-2012 про стягнення заборгованості з оплати пайових внесків за вказаним договором. Судами не вирішено питання процесуального правонаступництва Головного управління економіки та інвестиції виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/4358/15-г (суддя Мудрий С.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що на момент укладання договору договір не суперечив чинному законодавству та був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/4358/15-г (у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю. - головуючого, Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору задоволено повністю.

Враховуючи, що договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 07.08.2008 № 434 укладено сторонами всупереч положенню Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", тому договір підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016, заступник прокурора міста Києва, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/4358/15-г, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/4358/15-г залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б" 07.08.2008 укладено договір № 434 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної структури м. Києва у зв'язку з будівництвом торговельно-офісного комплексу на вул. Саксаганського, 37 у місті Києві.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що розмір пайового внеску, згідно із розрахунками 1, 2, 3 від 25.07.2008 становить 2603,72 тис. грн., який підлягає уточненню після введення в експлуатацію об'єкта і визначення фактичної вартості будівництва.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що забудовник зобов'язаний після закінчення будівництва об'єкта надати Головному управлінню економіки та інвестицій акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрований в Держархбудконтролі та документи, що підтверджують фактичну вартість будівництва.

Відповідно до пункту 3.1. договору пайової участі забудовник сплачує пайовий внесок вказаний у пункті 2.1. договору, у строк з серпня 2008 року по липень 2009 року включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторонами погоджено розмір пайового внеску, який зобов'язався перерахувати позивач.

Крім цього, сторонами погоджено розмір пайового внеску, терміни сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін.

Позивачем 26.05.2015 подано заяву про зміну підстави позову, в якій просить визнати недійсним договір № 434 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "С і Б", оскільки сторонами визначено розмір пайового внеску у договорі без документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками; договір не приведено у відповідність до рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік".

Відповідно до частин 1, 5 статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій", у редакції чинній на момент укладання договору (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI) фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування.

Вихідними даними можуть визначатись також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 94 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" затверджено з 01.09.2008 нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, а також Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва. Визнано таким, що втратило чинність з 01.09.2008 рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва", на підставі якого сторонами укладено вказаний договір.

Відповідно до частини 7 пункту 1 додатку № 19 до рішення Київської міської ради граничний розмір пайової участі визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" та становить: 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення); 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Відповідно до частин 1, 5 статті 27 Закону України "Про планування і забудову територій", у редакції чинній на момент укладання договору (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI) надання вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад та відповідними районними державними адміністраціями не пізніше ніж через два місяці після подання письмової заяви про надання цих даних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до пункту 4.5 додатку № 19 до рішення Київської міської ради вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Управлінням після одержання звернення заявника і документів: при будівництві (реконструкції) - документи на землекористування, документи щодо визначення економіко-планувальної зони земельної ділянки, документи про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок експертизи проекту, проведеної відповідними організаціями, які були залучені Головним управлінням економіки та інвестицій на конкурсній основі.

Відповідно до пункту 4.6 додатку № 19 до рішення Київської міської ради пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником) або власником. Договір на сплату пайової участі оформляється при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Судами встановлено, що відповідач при розрахунках розміру пайової участі за договором № 434 від 07.08.2008 керувався рішенням Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 та позитивним висновком комплексної державної експертизи проекта нового будівництва торговельно-офісного комплексу на вул. Саксаганського, 37 у Голосіївському районі м .Києва від 26.10.2004, в якому визначено загальну кошторисну вартість будівництва - 6266, 48 грн.

Позивачем на виконання умов договору № 434 від 07.08.2008, 27.08.2008 сплачено 216980, 00 грн.

Судами враховано рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у справі № 5011-9/15826-2012 про стягнення заборгованості з оплати пайових внесків за вказаним договором, яким стягнуто 3700830,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися правочини, які не відповідають цьому Кодексу; та ті, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Суди дійшли до передчасних висновків, виходячи з наступного.

У рішенні місцевий господарський суд посилається на договір від 07.08.2015.

Судами не визначено розмір пайової участі (внеску) замовника, якого залучено до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, передбаченого договором № 434 від 07.08.2008 (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування; Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів").

Таку вказівку, зазначену у постанові Вищого господарського суду від 15.12.2015 судами не виконано.

Неправильне обрахування суми пайового внеску (арифметична помилка) не є підставою для визнання договору недійсним, а за умови доведеності неправильного обрахування суми пайового внеску може бути підставою для внесення відповідних змін до договорів.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва частково задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/4358/15-г Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Вовк І.В. Малетич М.М.