Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.03.2017 року у справі №910/11818/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 910/11818/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Корсака В.А.суддівШвеця В.О., Данилової М.В.за участю представників:позивачаГавриленко С.М.відповідачівОСОБА_5, ОСОБА_6розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2016у справі№ 910/11818/16 господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мава"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 200 958,47грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 200 958, 47грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 106,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 (суддя Селівон А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" 15483,87грн. боргу та 239,38 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Гаврилюк О.М., Власов Ю.Л.) господарського суду міста Києва від 01.09.2016 скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" 200958,47грн. боргу за договором оренди.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016. скасувати, а рішення господарського міста Києва від 01.09.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст.ст.218, 525, 526, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2017 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Корсак В.А., судді Швець В.О., Данилова М.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відповідності до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга розглядається у межах доводів оскарження постанови апеляційного суду, тобто на предмет правомірності залишення без розгляду позову прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 15.03.2017 представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.06.2014 між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендар за договором, відповідач у справі) укладено Договір оренди нерухомого майна №59-117/06/2004 (далі - Договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування нерухоме майно - приміщення, конкретні розташування та характеристики якого визначені Додатком № 1 до Договору та погоджено сторонами одночасно з цим договором, але у будь - якому випадку не пізніше моменту складання Акту прийому - передачі приміщення орендарю (Додаток №2).

Як визначено Договором та Додатком №1 до Договору предметом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 1030,60 кв.м, що розташоване на відмітці 0.000 (1 поверх) будівлі Торгово-розважального центру "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2 Договору приміщення може використовуватися орендарем винятково для здійснення діяльності, обумовленої сторонами в Додатку №5 до даного Договору, а саме для катання на роликових ковзанах, також для продажу роликових ковзанів та аксесуарів, а також їх прокату.

Розділами 2-10 Договору сторони узгодили права та обов'язки сторін, строки оренди та дії договору, умови передачі та повернення предмету оренди, ціну договору та порядок проведення розрахунків, умови зміни та дострокового припинення договору, відповідальність сторін тощо.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно із п.3.2 Договору строк дії цього Договору починається з моменту, вказаного у п.3.1 та триває в частині оренди приміщення до 17 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків між сторонами - до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Вказаний Договір підписано представником орендодавця та орендарем особисто та скріплено печатками обох сторін.

Відповідно до п.4.1 Договору приміщення для проведення опоряджувальних робіт передається орендодавцем орендарю на підставі Акту допуску (Додаток № 3) згідно п.1.3 цього Договору, за яким орендодавець зобов'язується після сплати орендарем гарантійного платежу згідно п.5.5 цього Договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати відкриття надати останньому доступ до приміщення для проведення опоряджувальних робіт, що оформлюється актом допуску до приміщення, який є Додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.4.2 Договору після проведення орендарем опоряджувальних робіт приміщення (з урахуванням опоряджувальних робіт) передається орендодавцем орендарю на підставі Акту прийому-передачі приміщення в орендне користування (Додаток №2).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ч.4 ст.284 Господарського кодексу України термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 Цивільного кодексу України).

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку.

Судами встановлено про відсутність заперечень сторін щодо фактичного користування спірним приміщенням після 17.06.2015.

Враховуючи відсутність заперечень з боку орендодавця щодо продовження строку дії Договору оренди та виходячи з приписів ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, суди дійшли до висновку, що Договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, а саме до 17.06.2016.

Як визначено сторонами в п.4.5 Договору повернення приміщення орендар зобов'язується здійснити із додержанням положень п.п.2.3.10, 2.3.15 та п.3.2 Договору.

Згідно із п.3.2 Договору після закінчення строку дії цього Договору сторони підписують Акт приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди згідно положень п.п.4.5, 4.6 Договору.

Відповідно до п.4.6 Договору орендар передає (повертає) орендодавцю приміщення не пізніше останнього дня його оренди; повернення приміщення орендарем орендодавцю оформлюється письмовим двостороннім Актом приймання-передачі (повернення) приміщення, який є невід'ємною частиною Договору. Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі (повернення) приміщення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Акта приймання-передачі (повернення) приміщення з орендного користування від 27.05.2016, підписаного орендодавцем та орендарем, орендар передав, а орендодавець прийняв з орендного користування приміщення загальною площею 1030,60 кв.м., що розташована в будівлі Торгово-розважального центру "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, на відмітці - 0.000 (перший поверх) в технічному стані та на умовах згідно спірного Договору за відсутності претензій орендодавця щодо технічного стану приміщення.

Тобто, виходячи з фактичних обставин справи, суди дійшли до висновку, що приміщення перебувало у орендному користуванні відповідача до 27.05.2016, а тому Договір оренди нежитлового приміщення №59-17/06/2014 від 17.06.2014 суди визнали припиненим з 27.05.2016.

Відповідно до абз.1 ч.1, ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 2.1.5 Договору передбачений обов'язок орендодавця не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, складати і передавати орендарю щомісячні акти про надання послуг з оренди, податкові накладні.

Як зазначено в п.5.2 Договору орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату у розмірі та строк, визначені п. 5.8 - 5.15 цього Договору.

Орендна плата за цим Договором обчислюється виключно з вартості користування приміщенням, і не включає в себе будь-які інші додаткові послуги чи витрати, зокрема, компенсацію сплати земельного податку під будівлею, в якій розташоване приміщення (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.5.16 Договору орендар зобов'язується сплачувати орендну плату авансом щомісяця в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, який передує розрахунковому.

Згідно із п.5.17 Договору оплата здійснюється на підставі письмових рахунків, виставлених орендодавцем. Якщо до настання зазначеного вище терміну сплати орендної плати відповідний рахунок не буде одержаний орендарем, останній у цей же строк сам повинен звернутися до орендодавця з метою одержання такого рахунку.

За умовами п.5.10 Договору сторони станом на день підписання цього Договору встановили розмір щомісячної орендної плати у сумі 19695,44грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 3939,08грн., разом 23624,54грн., що є еквівалентом 2009,67доларів США за офіційним курсом НБУ на день підписання цього договору.

При цьому, щомісячна орендна плата підлягає коригуванню відповідно до зміни офіційного курсу НБУ гривні до долару США (у порівнянні показника станом на день укладення цього договору до показника станом на день виставлення рахунку на оплату) (п.5.13 Договору).

Судами встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилався про те, що в порушення умов Договору відповідач, починаючи з лютого 2016 року по 27 травня 2016 р., свої договірні зобов'язання щодо перерахування коштів за оренду нежитлового приміщення в обумовлені Договором строки та у визначеному договором розмірі - належним чином не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за оренду нежитлового приміщення за період з лютого 2016 року по 27.05.16 р. (включно), яка за розрахунком позивача складає 200958,47грн.

В підтвердження вказаної суми позивач, надав копії рахунків на оплату орендної плати за Договором, а саме: №146 від 19.01.2016 на суму 49512,48грн., №310 від 19.02.2016 на суму 53180,40грн., №311 від 18.03.2016 на суму 53658,14грн., №312 від 19.04.2016 на суму 51215,97грн.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що дійсний розмір заборгованості, з яким він погоджується, складає 15483,87 грн. за період лютий 2016 р. - 27.05.2016. включно, і яка розрахована ним з урахуванням розміру орендної плати, визначеної згідно п.5.10 Договору, в обґрунтування яких посилається на досягнуту між сторонами у жовтні 2014 року згоду про зміну розміру орендної плати за Договором, відповідно до якої місячна орендна плата склала фіксовану суму у розмірі 4000,00грн. без доларового еквіваленту.

Факт існування досягнення згоди між сторонами про зменшення розміру орендної плати за даним Договором встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/4777/16.

За таких підстав, суд першої інстанції прийняв рішенням, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МАВА" 15483,87грн. боргу та 239,38грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що ціна оренди (орендної плати) між двома суб'єктами господарювання не відноситься до державних регульованих цін, і між позивачем та відповідачем відповідно до умов укладеного між сторонами Договору оренди №59-17/06/2014 від 17.06.2014 (п. 5.10, 5.13) двосторонньо було узгоджено розмір орендної плати в розмірі 23624,52грн. на місяць, який щомісячно підлягав коригуванню відповідно до зміни офіційного курсу НБУ гривні до долару США.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що сторонами не було надано належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України укладення сторонами угоди, яка б встановлювала розмір орендної плати за спірний період саме в сумі 4000,00грн./на місяць. Необхідність письмового узгодження між сторонами істотної умови договору - ціни, обумовлена як п.14.3 Договору оренди №59-17/06/2014 від 17.06.2014, яким передбачено, що всі зміни, доповнення, додатки до нього мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і належним чином підписані сторонами або їх повноважними представниками і є невід'ємною частиною договору, так і приписами ст. 654 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України.

Також, позивач заперечував досягнення між сторонами домовленостей у спрощений спосіб щодо зміни істотної умови договору, і за спірний період ним сформовані рахунки №146 від 19.01.2016 на суму 49512,48 грн., №310 від 19.02.2016 на суму 53180,40грн., №311 від 18.03.2016 на суму 53658,14грн., №312 від 19.04.2016 на суму 51215,97грн., всього на загальну суму 200958,47грн., з урахуванням саме узгодженої ціни договору при його укладенні.

Щодо обставин, встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/4777/16, як на підставу досягнення між сторонами домовленостей про зміну істотної умови договору ціни і визначення її у розмірі 4000,00грн., то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірним періодом у наведеній справі був грудень 2014 - січень 2016 року включно, і обставини, наведені у вказаному рішенні, жодним чином не впливають на оцінку правовідносин сторін за спірний період у даній справі, а саме: з лютого 2016 по 27.05.2016.

Тобто, апеляційним судом визначено, що обов'язковість обставин встановлених у рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/4777/16, має значення для кваліфікації правовідносин сторін саме за період грудень 2014 - січень 2016 року включно, які були предметом розгляду вказаній справі, і висновки суду у наведеній справі стосувались саме наведеного періоду. Спірним періодом у справі №910/11818/16 є період з лютого 2016 по 27.05.2016, тобто інший період, правовідносини у який між сторонами підлягають оцінці судом при вирішенні спору в сукупності з іншими обставинами справи та перевірки їх належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за спірний період з лютого 2016 по 27.05.2016 жодних домовленостей між позивачем та відповідачем у порядку, визначеному умовами Договору оренди №59-17/06/2014 від 17.06.2014 та вимогами чинного законодавства (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України) щодо зміни ціни договору (розміру орендної плати) - досягнуто не було, відповідач не наділений правами щодо односторонньої зміни істотної умови Договору оренди №59-17/06/2014 від 17.06.2014 в частині зміни розміру орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача наявний невиконаний обов'язок зі щомісячної сплати орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за Договором виходячи з умов п.п.5.10, 5.14, 5.16 Договору, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 958,47 грн. боргу з орендної плати за період лютий 2016 - травень 2016 (27.05.2016 включно) визнані апеляційним судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись суд касаційної інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі №910/4777/16 встановлено обставину щодо зміни сторонами умов Договору оренди №59-17/06/2014 від 17.06.2014 в частині розміру орендної плати, яка, починаючи з березня 2015 року, склала 4000,00грн. щомісяця, а саме при розгляді вказаної справи було встановлено, що відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 вказаної статті).

Згідно із ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, господарським судом у справі №910/4777/16 встановлено, що договір був продовжений сторонами на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором раніше; в рахунках за період з грудня 2014 року по січень 2016 року призначення платежу визначено як оренда приміщення за відповідний повний місяць і такі рахунки були складені орендодавцем та сплачені орендарем.

Враховуючи викладене, господарський суд міста Києва у справі №910/4777/16 дійшов до висновку, що рахунки виставлені орендодавцем з іншим розміром орендної плати є пропозицією останнього змінити умови договору оренди, в частині розміру орендної плати, яку орендар погодив шляхом оплати орендної плати у розмірі, визначеному рахунками. Тобто, суд визнав рахунки належними, в розумінні п.п.14.3, 12.2, 5.17 договору, документами оформленими в письмовому вигляді і засвідченими в порядку, передбаченому умовами договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказані обставини відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним і повторного доказування не потребують.

Тобто, покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції обставини щодо того, що за період з лютого 2016 по 27.05.2016 жодних домовленостей між позивачем та відповідачем у порядку, визначеному умовами Договору оренди №59-17/06/2014 від 17.06.2014 та вимогами чинного законодавства (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України) щодо зміни ціни договору (розміру орендної плати) - досягнуто не було, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що матеріалами справи не доведено та судом апеляційної інстанції не встановлено, що виставлені орендодавцем рахунки на оплату орендної плати за Договором, а саме: №146 від 19.01.2016 на суму 49512,48грн., №310 від 19.02.2016 на суму 53180,40грн., №311 від 18.03.2016 на суму 53658,14грн., №312 від 19.04.2016 на суму 51215,97грн., тобто пропозиція (оферта) орендодавця змінити умови Договору в частині розміру орендної плати була прийнята (акцептована) орендарем, оскільки, ані доказів направлення вказаних рахунків відповідачеві, ані доказів сплати таких рахунків сторонами не надано.

Також, апеляційним судом не обґрунтовано, на підставі яких доказів чи норм права, суд дійшов до висновку, що встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/4777/16 обставини як підстава досягнення між сторонами домовленостей про зміну істотної умови договору ціни і визначення її у розмірі 4000,00грн. стосується тільки періоду зазначеного у вказаній справі, а саме: грудень 2014 - січень 2016 року включно, оскільки з рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/4777/16 не вбачається, що такі зміни стосуються тільки вказаного періоду, а правовий аналіз норм права свідчить про те, що законодавством не передбачено, що внесені зміни до Договору мають тимчасовий характер і в подальшому умови Договору повертаються в попередній стан без внесення відповідних змін до нього.

В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у справі №910/4777/16 позивач також просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, з розрахунку місячного розміру орендної плати 2009,67доларів США, за період з вересня 2014 по січень 2016, але судами у вказаній справі було встановили, що розмір орендної плати був змінений за домовленістю сторін Договору та склав з березня 2015 року 4000,00грн., а тому в справі №910/4777/16 заборгованість з орендної плати була перерахована судами, виходячи зі зміненого сторонами Договору розміру орендної плати, саме 4000,00грн.

Тобто, враховуючи обставини встановленні в рішенні господарського суду в справі №910/4777/16, яке надбало законної сили, ФОП ОСОБА_5 достеменно був впевнений, що розмір орендної плати за орендоване приміщення змінений за домовленістю сторін Договору та визнаний судом, становить 4000,00грн.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2016 про часткове задоволення позовних вимог.

Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 910/11818/16 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 у справі № 910/11818/16 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мава" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 3 617, 26 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді В. Швець

М. Данилова