Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 912/3073/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" м. Кіровоградна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015у справігосподарського суду Кіровоградської областіза позовомприватного акціонерного товариства "Креатив" м. Кіровоград доприватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" м. Кіровоградпростягнення 887 140,99 грн.за участю представників сторін:

позивача: Мельник Л.В. (представник за дов. від 09.12.2014 №27-10),

відповідача: Сілкін М.М. (представник за дов. від 06.04.2015 № 180)

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Креатив" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ПП ПВФ "Ацинус" про стягнення з останнього, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 №3089 в розмірі 887 140,99 грн., з яких: сума позики - 500000, 00 грн., проценти за користування коштами - 134876, 71 грн., пеня за період прострочення повернення позики - 65561, 64 грн., 30% за користування чужими грошовими коштами - 79315, 07 грн., штраф 10% за прострочення строку сплати процентів - 50000, 00 грн., інфляційні нарахування - 57 387, 57 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2015, яке підписано 02.02.2015 і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України у справі № 912/3073/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача 886 223,18 грн., з яких: 500 000,00 грн. - сума позики, 134 876,71грн. - процентів за користування коштами, 65 054,79грн. - пені, 78 904,11грн. - 30% за користування чужими грошовими коштами, 50 000,00 грн. - 10% штрафу, 57 387,57 грн. втрат від інфляції, а також 17 724,46 грн. судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПП ПВФ "Ацинус" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, як зазначає скаржник суди неправильно та не в повному обсязі з'ясували обставини справи щодо нарахування процентів за користування коштами, 10% штрафу, 30% за користування чужими грошовими коштами, так, як вимоги пунктів 1.4., 3.4., 3.5. договору про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 №3089 суперечать законодавству України, правам та інтересам відповідача та підлягають скасуванню; суд неправомірно не задовольнив прохання відповідача про визнання недійсним договору від 23.07.2013 №3089.

У відзиві ПАТ "Креатив" просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Креатив" (позикодавець) та ПП ПВФ "Ацинус" (позичальник) укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги №3089 від 23.07.2013 (надалі - Договір).

Зважаючи на розбіжності в редакціях пунктів договору та висновки судової технічної експертизи документів, факт укладання договору зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 № 3089 визнано сторонами у справі.

Згідно п.1.1. Договору, позивач зобов'язався надати відповідачеві зворотну фінансову допомогу, а відповідач прийняв зобов'язання повернути надані грошові кошти в порядку та в строк, визначений даним Договором, а також сплатити проценти за весь період надання позики у порядку та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору зворотна фінансова допомога (надалі - позика) використовується позичальником для поповнення обігових коштів.

Зворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500000 (п'ятсот тисяч) гривень (п. 1.3. Договору).

Розмір процентів, які позичальник сплачує за користування грошовими коштами, наданими відповідно до умов цього Договору, складає 18% річних від розміру позики (п. 1.4. Договору).

Положеннями п. 2.1 Договору сторонами передбачено, що позика надається позичальнику на строк 11 (одинадцять) місяців 20 (двадцять) днів, та підлягає поверненню до 14 (чотирнадцятого) липня 2014 року.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що сплата процентів за користування позикою відповідно до умов цього Договору здійснюється щомісячно у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти повинні бути нараховані.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Договір №3089 про надання зворотної фінансової допомоги від 23.07.2013 за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення №4868 від 25.07.2013.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач доказів повернення суми отриманої позики не надав, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 500 000 грн. суми позики, колегія визнає правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем на підставі п.1.4. Договору нараховано 134876,71грн. процентів від суми позики, з огляду на що судами правомірно задоволено позов в частині стягнення процентів за користування коштами.

Згідно п. 3.3 Договору у випадку несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи перерахування судом першої інстанції розміру пені, з урахуванням умов п. 2.1 договору та приписів ч.5 ст.254 ЦК України, колегія погоджується з висновком судів про стягнення з відповідача на користь позивача 65 054,79грн. пені.

Позивачем також заявлено до стягнення на підставі п.3.5. Договору штраф у в сумі 50000,00грн., який відповідно до п.3.5. Договору при порушенні позичальником строку сплати процентів більше, ніж на один місяць, становить 10% від суми позики, який, враховуючи порушення відповідачем умов Договору, судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача.

Згідно п. 3.2 Договору, за несвоєчасне повернення суми позики Позичальник несе відповідальність , передбачену ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано, а судом стягнуто з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати за період серпень-грудень 2014 року в сумі 57387,57 грн., що на думку колегії також відповідає умовам договору та наведеній нормі матеріального права.

Що ж до задоволення судом попередніх інстанцій позовної вимоги про стягнення на підставі ст.625 ЦК України та п. 3.4 Договору 30% річних, то в цій частині колегія вважає висновки суду передчасними з огляду на таке.

Як зазначалось вище, умовами Договору, а саме його п. 3.2 та п. 3.3, сторони встановили відповідальність відповідно до положень ст. 625 ЦК України ( інфляційні; 3% річних) та ст. 549 ЦК України ( неустойка).

При цьому, за змістом п. 3.2 Договору відповідальність за ст.625 ЦК України, яка передбачає стягнення 3% річних від простроченої суми боргу, сторонами встановлена без визначення іншого розміру процентів, що свідчить про погодження сторонами саме 3% річних.

Окрім цього, відповідно до п. 3.4 Договору сторони дійшли згоди, що крім штрафних санкцій, передбачених п. 3.2 та п. 3.3 даного Договору (тобто інфляційних, 3% річних та пені - редакція суду), у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник виплачує позикодавцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 (тридцять) % річних.

Застосувавши ч. 1 ст. 1050 ЦК України, за якою, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, господарський суд попередніх інстанцій стягнув нараховані позивачем 30% річних за період прострочення повернення позики в розмірі 79315,07грн. на підставі ст.625 ЦК України, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та на що суд попередніх інстанцій уваги не звернув.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, а також не наділена повноваженнями щодо додаткової перевірки доказів, а господарським судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 30% річних в розмірі 79315,07грн. з передачею справи в цій частині до господарського суду 1-ї інстанції на новий розгляд.

Крім зазначеного, наведене в постанові спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом вимог чинного законодавства, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які в решті відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування яких колегія не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.01.2015 у справі №912/3073/14 скасувати в частині стягнення з ПП ПВФ "Ацинус" на користь ПАТ "Креатив" 30% річних в розмірі 79315,07грн.

Справу в цій частині передати до господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 912/3073/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало