Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.05.2015 року у справі №914/2861/14
Постанова ВГСУ від 16.03.2016 року у справі №914/2861/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 914/2861/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід15.01.2015у справі№914/2861/14Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"до1. Львівської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво"про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради та договорів оренди земельних ділянок

за участю

- позивача:Вітчинкін О.В. (довіреність від 31.12.2014р.)- відповідача-2:Посікіра Р.Р. (довіреність від 19.01.2015р.),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (далі - позивач) просило визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради (далі - відповідач-1) від 15.05.2014 №3352 "Про затвердження ТзОВ "Любінське сяйво" (далі -відповідач-2) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11"; визнати недійсним договір оренди землі від 02.06.2014, що укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою діяльністю "Любінське сяйво", зареєстрований у Львівській міській раді 02.06.2014 за №3-2312, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться у м. Львові на вул. С.Петлюри, 11, кадастровий №4610136300:04:002:0053, загальною площею 0,0125 га, в тому числі забудова - 0,0010 га, тверде покриття - 0,0090 га, озеленення - 0,0025 га, для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування; визнати недійсним договір оренди землі від 02.06.2014, що укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою діяльністю "Любінське сяйво", зареєстрований у Львівській міській раді 02.06.2014 за №3-2313, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться у м. Львові на вул. С.Петлюри, 11, кадастровий №4610136300:04:002:0052, загальною площею 0,1903 га, в тому числі забудова - 0,0583 га, тверде покриття - 0,1320 га (в тому числі в межах червоних ліній 0,1807 га), для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем-1 спірні земельні ділянки було надано в оренду відповідачу-2 з порушенням вимог статей 124, 134 та 135 Земельного Кодексу України оскільки порушено право позивача як власника придбаного нерухомого майна на оренду землі, та оскільки передача відповідачу-2 в оренду землі відбулась без проведення земельних торгів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2014 (суддя Крупник Р.В.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаюсь на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 21.11.2013 Ухвалою відповідача-1 №2931 "Про погодження ТОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11" погоджено відповідачу-2 місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за вказаною адресою в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови: 1.1 Ділянки №1 площею 0,1903 га (у тому числі площею 0,1807 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); 1.2 Ділянки №2 площею 0,0125 га.

В травні 2014 позивач оскаржив вказану ухвалу до Господарського суду Львівської області і рішенням суду від 01.07.2014 у справі №914/1890/14 в задоволенні позовних вимог до Львівської міської ради, з участю третьої особи ТОВ "Любінське сяйво" про визнання недійсною ухвали №2931 від 21.11.2013 - відмовлено. Це рішення місцевого суду залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014.

На виконання вказаної Ухвали №2931 від 21.11.2013 відповідачем-2 було виготовлено та погоджено в усіх органах проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та обслуговування ринку із збірно-розбірних конструкцій в м. Львів, вул. С.Петлюри, 11.

Оспореною у справі що переглядається Ухвалою №3352 від 15.05.2014 "Про затвердження ТОВ "Любінське сяйво" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11", відповідачем-1 затверджено проект відведення земельних ділянок та надано відповідачу-2 земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови: 2.1 Ділянки №1 площею 0,1903 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0052), у тому числі площею 0,1807 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); 1.2 Ділянки №2 площею 0,0125 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0053).

02.06.2014 на виконання Ухвали №3352, між відповідачами укладено два Договори оренди землі, предметом яких виступають земельні ділянки площею 0,1903 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові.

Відповідно до п.8 вказаних Договорів, їх укладено строком на 5 років до 15.05.2019. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказані земельні ділянки були передані в оренду відповідачу-2 за актами приймання-передачі об'єкта оренди від 02.06.2014.

Право оренди відповідача-2 на вказані ділянки було зареєстровано в реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №23045741 від 16.06.2014, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №22922266 від 12.06.2014.

Також судами встановлено, що спірні земельні ділянки площею 0,1903 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0053), є частинами земельної ділянки загальною площею 0,4818 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0036), яка за Договором оренди землі від 24.07.2008, укладеним між відповідачем-1 та ТОВ "ТК "Інтермаркет", була передана останньому в оренду для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування строком на 5 років до 12.06.2013.

Разом з тим, як встановлено судами, у зв'язку з систематичною несплатою ТОВ "ТК "Інтермаркет" орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4818 га рішенням Господарського суду Львівської області № 24/132 (2010) від 07.12.2010 розірвано договір оренди цієї ділянки та зобов'язано ТОВ "ТК "Інтермаркет" повернути її Львівській міській раді. Вказане рішення суду залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011, та згідно постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2011.

Крім цього судами встановлено, що для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування ТОВ "ТК "Інтермаркет" була надана в оренду строком на 10 років до 12.06.2018 також і земельна ділянка загальною площею 0,6404 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0035), що підтверджується другим Договором оренди землі від 24.07.2008.

25.06.2011 року ТОВ "ТК "Інтермаркет" продало, а позивач придбав у власність цілісний майновий комплекс ринку "Новий", загальною площею 2 952,4 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, а також, приміщення загальною площею 97,9 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11б. Договори купівлі-продажу було зареєстровано у державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0035) у м. Львові по вул. С.Петлюри, 11. Вказана ділянка безпосередньо межує із земельними ділянками, що є предметом даного спору.

Судами також встановлено, що 30.06.2011 відповідач-1 прийняв ухвалу № 650 "Про погодження ТзОВ "Любінське сяйво" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11", якою було погоджено відповідачу-2 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га (у тому числі площею 0,4665 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду на 5 років для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Львівської області №5015/4379/11 від 26.08.2011 було задоволено позов ТОВ "ТРК "Євротек" до Львівської міської ради та визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2011 № 650. Вказане рішення суду залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011.

26.12.2011 за результатами роботи комісії, створеної розпорядженням міського голови №640 від 29.11.2011 "Про утворення комісії для врегулювання проблемних питань функціонування ринку ТОВ "Любінське сяйво" на вул. С.Петлюри, 11" з метою врегулювання спірних питань щодо користування земельними ділянками, що прилеглі до придбаного позивачем у власність цілісного майнового комплексу ринку "Новий", між позивачем та відповідачем-2 укладено Меморандум про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо Ринку "Новий" по вул. Петлюри, 11, 11б у м.Львові від 26.12.2011 (надалі - Меморандум), відповідно до якого:

- п.1 - позивач та відповідач-2 дійшли згоди щодо добровільного та позасудового врегулювання спірних питань землекористування земельними ділянками, прилеглими до цілісного майнового комплексу ринку "Новий", шляхом розподілу вказаних земельних ділянок між ними відповідно до узгодженої схеми розмежування між ними земельних ділянок (додаток №1 до цього Меморандуму).

- п.2 - відповідно до узгодженої схеми розмежування земельних ділянок сторони погодили наступний варіант розподілу:

а) позивач претендує на отримання в користування земельну ділянку №1 площею 0,6605 га, земельну ділянку №2 площею 0,1333 га (з обов'язковою організацією на її території гостьової автостоянки як для відвідувачів об'єкту торгівлі ТОВ "ТРК "Євротек" так і для відвідувачів об'єкту торгівлі - ринку ТОВ "Любінське сяйво") та земельну ділянку №3 площею 0,1225 га (без права забудови проїзду), а також отримує право на сервітутне користування земельною ділянкою площею 10 кв.м для встановлення рекламної конструкції (пілона, щита, тощо) на земельній ділянці №4, визначеній на схемі розмежування, що передається в користування відповідачу-2;

б) відповідач-2 претендує на отримання в користування земельної ділянки №4 площею 0,0150 га із врахуванням права позивача на сервітутне користування частиною цієї земельної ділянки площею 10 кв.м для встановлення рекламної конструкції (пілона, щита, тощо) та земельної ділянки №5 площею 0,1831 га, для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі з врахуванням обмежень передбачених п.6 цього Меморандуму;

- відповідно до пунктів 3 та 5 Меморандуму позивач підтверджує, що не претендує на отримання у власність чи користування земельні ділянки вказані в пп. б) п.2 цього меморандуму, на які претендує відповідач-2. Жодна із сторін зобов'язується не чинити перешкод одна одній під час отримання у користування земельних ділянок, передбачених даним Меморандумом;

- пунктом 9 Меморандуму передбачено, що відповідач-2 зобов'язується в момент підписання цього меморандуму надати письмову відмову від всіх позовів, апеляційних та касаційних скарг в судових справах де беруть участь відповідач-2 і позивач, які в той чи інший спосіб стосуються або впливають на користування сторонами цього меморандуму земельними ділянками, що вказані в п.2 цього Меморандуму;

- згідно п.10 Меморандуму положення цього меморандуму є обов'язковими для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що виконуючи умови п.9 Меморандуму, відповідач-2 відмовився від касаційної скарги у справі №5015/4379/11, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2011.

Після підписання Меморандуму, позивачем та відповідачем-2 було підписано також і Акт №2 встановлення та узгодження меж землекористування №2 від 24.04.2013, які визначені у повній відповідності із межами земельних ділянок, що є предметом даного спору. У вказаному акті зазначено, що обновлена і встановлена в натурі межа є явною і беззаперечною, в зв'язку з чим ніяких заперечень з боку присутніх не поступило.

Судом першої інстанції також встановлено, що виконуючи домовленості, закріплені в Меморандумі, 11.04.2013 позивач подав відповідачу-1 заяву №43/3 від 04.02.2013 в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Петлюри, 11, 11б загальною площею 0,91263га, в тому числі в межах червоних ліній 0,2761га. Як зазначено представниками відповідачів, вказана земельна ділянка - це ділянки №1, №2 та №3 про котрі зазначається в пп. а) п.2 Меморандуму, і на котрі згідно положень Меморандуму претендує позивач та не претендує відповідач-2.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбане позивачем нерухоме майно знаходиться на земельних ділянках кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та кадастровий номер 4610136300:04:002:0036.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що під час розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу щодо земельних ділянок площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, а відтак і факт його порушення прийнятою ухвалою та укладеними договорами, а відповідачами надано достатньо доказів відсутності такого інтересу у позивача.

Скасовуючи це рішення та повністю задовольняючи позов суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що оскаржуваною ухвалою відповаідача-1 від 15.05.2014 №3352 надано в оренду відповідачу-2 вільні земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові без проведення земельних торгів та за відсутності підстав передбачених частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, таким чином відповідачем-1 не дотримано належної на це процедури, а відтак і балансу між конкуруючими інтересами позивача та відповаідача-2. А оскільки право оренди спірних земельних ділянок у відповідача-2 виникло на підставі незаконної ухвали відповідача-1, відтак і договори оренди землі підлягають визнанню недійсними.

Між тим, судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті із порушеннями норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Згідно із подібними положеннями статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч.1). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків) (ч.2).

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що придбані позивачем об'єкти нерухомого майна знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0035) у м. Львові по вул. С.Петлюри, 11. Вказана ділянка безпосередньо межує із земельними ділянками, що є предметом даного спору.

Однак доказів, за яких цей суд дійшов такого висновку, у своєму рішенні не навів, а відповідно і правової оцінки їм не дав.

Повністю задовольняючи позов суд апеляційної інстанції на підставі умов п. 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень встановив, що відчужені нежитлові приміщення знаходяться на двох земельних ділянках - загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0035, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування, та на земельній ділянці загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0036, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування та у зв'язку із цим дійшов висновку, що обидві земельні ділянки кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, перебували під частковою забудовою.

У касаційній скарзі відповідача-2 посилаючись на висновок СПД ФО Шейгеца І.І. спростовував висновки суду апеляційної інстанції у тому числі і в цій частині, однак вказані докази у їх сукупності судом апеляційної інстанції не оцінені відповідно до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції мотивував її тим, що невідповідність, яка встановлена судом щодо кадастрових номерів на земельних ділянках, що зазначені в договорі купівлі-продажу нерухомого майна, та, відповідно, в договорах оренди, які є предметом оскарження, обумовлена частковою зміною конфігурації земель, на яких, у тому числі, було розміщено об'єкти нерухомості, що належать позивачу.

Відповідно ж до приписів статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (ч.1). Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч.2). Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок (ч.5). Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (ч.6).

Разом з тим, цим судом не досліджено за яких обставин мала місце часткова зміна конфігурації земель, на яких розміщено об'єкти нерухомості, що належать позивачу, без скасування попередніх кадастрових номерів, не наведено і не досліджено доказів у цій частині, не досліджено чи мало місце скасування кадастрових номерів земельних ділянок, а саме 4610136300:04:002:0035, та 4610136300:04:002:0036, та з яких підстав, а відтак чи утворилися в наслідок скасування цих кадастрових номерів нові земельні ділянки вільні від забудови, а саме - придбаного позивачем нерухомого майна.

Обґрунтовуючи свою постанову суд апеляційної виходив із того, що в оренду відповідачу-2 було надано вільні земельні ділянки без проведення земельних торгів, а тому з порушенням вимог земельного законодавства, однак доказів про це не навів і не дослідив їх.

Статтею 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частиною другою цієї статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходячи із того, що в оренду відповідачу-2 було надано вільні земельні ділянки без проведення земельних торгів, а відтак з порушенням вимог земельного законодавства, та дослідивши докази придбання позивачем нерухомого майна із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, на яких воно розміщено, не встановив яким чином вказані докази щодо придбання позивачем нерухомого майна впливають на вирішення спору у даній справі.

З урахуванням вище викладеного, цим судом не встановлено на які ж саме земельні ділянки право оренди підлягає продажу на конкурентних засадах, а на які земельні ділянки такі вимоги не поширюються.

Висновки суду першої інстанції щодо того, що охоронюваних законом інтересів позивача щодо земельних ділянок, право оренди на які мало б реалізовуватись на конкурентних засадах, немає, є неповними, оскільки за встановлених судами обставин справи такий інтерес може полягати в участі у земельних торгах поряд з іншим необмеженим кількістю колом осіб, що не означає можливості набуття ним права користування земельними ділянками. Виходячи ж із спірних правовідносин сторін поведінка позивача вказувала на наявність інтересу позивача стосовно набуття земельних ділянок, реалізація якого мала б здійснюватись на конкурентних засадах у разі відсутності перешкод для цього.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1).

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспореними ухвалою та договорами відповідачів порушуються права позивача на реконструкцію придбаного нерухомого майна у зв'язку із необхідністю для цього земельних ділянок, однак не навів доказів про наміри здійснити таку реконструкцію позивачем, не обґрунтував нормами права свої висновки. Із встановлених судами обставин справи та наведених ними норм чинного законодавства не вбачається, що наміри здійснити таку реконструкцію попереднім власником нерухомості, придбаної в подальшому позивачем, породжують такі ж права чи обов'язки для позивача.

Таким чином вказані висновки суду є необґрунтованими.

Разом з тим, слід погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що Меморандум не встановлює юридичних наслідків щодо встановлення, зміни, чи припинення прав на користування визначеними у ньому земельними ділянками.

Так, згідно статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1). Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (ч.2). Особа може відмовитися від свого майнового права (ч.3).

Згідно цих норм право встановлювати правила поведінки стосовно земельних ділянок пов'язується із наявністю у таких осіб правомочності, а оскільки із встановлених судами обставин справи вбачається, що правомочності на такі земельні ділянки на час укладення Меморандуму належали відповідачу-1, а у позивача та відповідача-2 вони були відсутні, вказані висновки суду апеляційної інстанції є правильними.

Крім того, статтею 16 цього кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу можливими способами, передбаченими у частині другій цієї статті, що також надає право позивачу, незважаючи на умови Меморандуму, захищати свої права та охоронювані законом інтереси у судовому порядку.

З огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Оскільки з'ясування цих обставин справи пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2014 у справі №914/2861/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський