Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №911/2180/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 911/2180/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС", м. Київ,

на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015

у справі № 911/2180/14

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - ТОВ "Українська музична видавнича група"), м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" (далі - ТОВ "МУН РЕКОРДС"), м. Київ,

до підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" (далі - Підприємство), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Агентство), м. Київ,

про стягнення 97 440,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників:

Організації - Молчанов П.В. предст. (дов. від 31.12.2014)

ТОВ "Українська музична видавнича група" - не з'явився

ТОВ "МУН РЕКОРДС" - не з'явився

Підприємства - Журавльов О.С. предст. (дов. від 31.03.2015)

Агентства - Дитинюк Я.Л. предст. (дов. від 31.10.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду Київської області в інтересах ТОВ "Українська Музична Видавнича Група", ТОВ "МУН РЕКОРДС" з позовом до Підприємства про стягнення 97 440,00 грн. компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав позивачів на музичні твори "Replay" та "Люли".

Рішенням господарського суду Київської області від 09.09.2014 у справі № 911/2180/14 (суддя Мальована Л.Я.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (судді Верховець А.А.- головуючий, Шипко В.В., Остапенко О.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи мотивовані: недоведеністю Організацією та ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" виникнення у ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" статусу суб'єкта авторського права щодо музичного твору "Replay"; відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до ТОВ "МУН РЕКОРДС" майнових авторських прав на музичний твір "Люли"; недоведеністю факту публічного виконання спірних музичних творів Підприємством; сумнівністю правомірності укладення ланцюга угод щодо передачі авторських прав на музичний твір "Replay" та добросовісності контрагентів у їх укладенні; відсутністю порушення суміжних прав в контексті відтворення сигналу ефірного (кабельного) мовлення телерадіоорганізації, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач мовлення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Третя особа у відзиві просила залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Судом одержано додаткові письмові пояснення від третьої особи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- Організація на підставі договору від 17.05.2012 про управління майновими авторськими правами № 17052012/01, який укладений з ТОВ "МУН РЕКОРДС" як з видавником, уповноважена здійснювати управління на колективній основі майновими авторськими правами видавника на твори, перелік яких визначається додатком до даного договору. Строк дії договору (згідно з додатковою угодою № 10 від 12.12.2013 до договору) - до 31.12.2014;

- Організація на підставі договору від 01.01.2014 про управління майновими авторськими правами № АУ002К, який укладений з ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" як з видавником, уповноважена здійснювати управління на колективній основі майновими авторськими правами видавника на твори та субвидані твори (майнові права на які одержані від нерезидента України), що належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику. Строк дії договору (пункт 11.1 договору) - до 31.12.2014;

- у відповідності до умов договорів про управління майновими авторськими правами видавники зобов'язалися декларувати майнові права на об'єкти авторського права відповідно до правил Організації;

- згідно з декларацією від 15.04.2014 № 2 (аналогічна за змістом декларація від 01.01.2014 № 2) ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" задекларувало майнові права на об'єкт авторського права - твір "Replay" (автори музики та тексту Keidran Jones, Thomas Theron, Jonathan Rotem, Jason Desrouleau, Kisean Paul Anderson, Timothy Theron, виконавець - IYAS (IYAZ)) із зазначенням відсотка власних майнових авторських прав на твір (публічне виконання та публічне сповіщення) - 5 %, права на який передано в управління Організації згідно з договором;

- згідно з декларацією від 17.05.2012 № 12 ТОВ "МУН РЕКОРДС" задекларувало майнові права на об'єкт авторського права - твір "Люли" (автори музики та тексту Світлана Кулеміна, Інна Рахманіна, виконавець - Оля Полякова) із зазначенням відсотка власних майнових авторських прав на твір (публічне виконання та публічне сповіщення) - 100 %, права на який передано в управління Організації згідно з договором;

- ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" набуло виключні майнові авторські права на використання музичного твору "Replay" на підставі договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр про надання виключної ліцензії, який укладений з ТОВ "Национальное музыкальное издательство" (Російська Федерація). Строк дії даного договору (згідно з умовами додаткової угоди від 31.12.2013 до договору) встановлений до 31.12.2014; виписка з каталогу до договору щодо передачі прав на використання музичного твору "Replay" датована 22.02.2014. У свою чергу, ТОВ "Национальное музыкальное издательство" уклало субвидавничий договір від 19.06.2012 щодо даного музичного твору з BMG RIGHTS MANAGEMENT (US) LLC d/b/a BMG INTERNATIONAL;

- ТОВ "МУН РЕКОРДС" набуло виключні майнові авторські права на музичний твір "Люли" на підставі договору від 15.06.2011 № 15/06/11 про передачу авторських і суміжних прав (згідно з додатком від 12.12.2013 № 9 до договору), який укладений з громадянкою Поляковою О.Ю. У свою чергу, громадянка Полякова О.Ю. набула майнові авторські права на музичний твір "Люли" від авторів Кулеміної С.В. та Рахманіної І.С. на підставі договору від 20.07.2013 № 2/9813 та договору від 20.07.2013 № 2/9913;

- 26.02.2014 та 27.03.2014 представником Організації встановлено, що у приміщенні АЗС з магазином № 11-07 за адресою: Київська область, с. Перопавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 10, в якому здійснює господарську діяльність Підприємство, вільно розповсюджувалися (публічно виконувалися) музичні твори за допомогою наявної в закладі аудіо техніки - телевізора, який оснащено аудіоколонками, серед яких твори під назвою: "Replay" та "Люли", про що складено акти № 26/02/14 та 19/03/14;

- Підприємство не мало дозволів правовласників на здійснення використання зазначених музичних творів;

- у зв'язку з незаконним використанням названих музичних творів Організація просить стягнути на користь позивачів компенсацію у загальній сумі 97 440,00 грн. (73 080,00 грн. на користь ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" та 24 360,00 грн. на користь ТОВ "МУН РЕКОРДС"), тобто компенсацію в обсязі 10 мінімальних заробітних плат, розраховану щодо кожного з 8-ми авторів музичних творів окремо.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства компенсації за порушення майнових авторських прав позивачів.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон) виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Згідно з приписами статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У відповідності до приписів пункту "г" частини першої статті 49 Закону організація колективного управління повинна виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень таку функцію як звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" організація колективного управління, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У відповідності до пункту 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації. Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону, - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами додатку до договору від 17.05.2012 про управління майновими авторськими правами № 17052012/01 (який укладений Організацією з ТОВ "МУН РЕКОРДС") з переліком музичних творів, які передаються в управління.

У розгляді справи судом першої інстанції Організація у письмових поясненнях (арк. справи 95, 96 том ІІ) зазначала, що за відсутності вимог до форми і змісту додатку до договору сторони визначали твори, які передаються в управління згідно декларацій, які підписуються правовласником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларація ТОВ "МУН РЕКОРДС" на музичний твір "Люли" датована 17.05.2012, тоді як ТОВ "МУН РЕКОРДС" набуло права на відповідний твір від Полякової О.Ю. 12.12.2013, а безпосередньо Полякова О.Ю. набула права на означений музичний твір від його авторів Кулеміної С.В. і Рахманіної І.С. 20.07.2013, тобто пізніше, ніж ТОВ "МУН РЕКОРДС" задекларувало права на музичний твір "Люли".

З урахуванням того, що саме на підставі декларацій визначаються твори, які передані Організації в управління, проте згідно з декларацією від 17.05.2012 № 12 ТОВ "МУН РЕКОРДС" не могло передати в управління Організації музичний твір "Люли", виключні майнові авторські права щодо якого ТОВ "МУН РЕКОРДС" набуло лише через півтора року з моменту складення відповідної декларації, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо недоведеності Організацією наявності повноважень на управління майновими правами ТОВ "МУН РЕКОРДС" щодо музичного твору "Люли", у зв'язку з чим правомірно відмовили Організації у задоволенні позову, який пред'явлений в інтересах ТОВ "МУН РЕКОРДС". При цьому відповідна обставина сама по собі є достатньою для відмови Організації у позові у відповідній частині, безвідносно до інших обставин справи, що розглядалися судами.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення компенсації на користь ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" за порушення майнових авторських прав на музичний твір "Replay", суди посилалися на недоведеність Організацією та ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" виникнення у ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" статусу суб'єкта авторського права щодо музичного твору "Replay"; недоведеністю факту публічного виконання спірних музичних творів Підприємством; сумнівністю правомірності укладення ланцюга угод щодо передачі авторських прав на музичний твір "Replay" та добросовісності контрагентів у їх укладенні; відсутністю порушення суміжних прав в контексті відтворення сигналу ефірного (кабельного) мовлення телерадіоорганізації, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач мовлення.

Проте судами попередніх інстанцій не було враховано презумпції правомірності правочину, а саме в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За наведених обставин питання правомірності укладення ТОВ "Национальное музыкальное издательство" (Російська Федерація) договору про передачу прав на користь ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" (з огляду на встановлені субвидавничим договором від 19.06.2012 обмеження щодо передачі прав, які одержані ТОВ "Национальное музыкальное издательство" від BMG RIGHTS MANAGEMENT (US) LLC d/b/a BMG INTERNATIONAL) перебуває поза межами даного судового провадження та з огляду на чинність договору від 31.12.2010 № НМИсуб 01/11-укр про надання ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" виключної ліцензії, який у встановленому порядку недійсним не визнано, не впливає на вирішення цього судового спору.

Відмовляючи у стягнення компенсації на користь ТОВ "Українська Музична Видавнича Група", суд апеляційної інстанції також виходив з того, що, на відміну від використання об'єкта авторського права, публічне виконання фонограми або її примірника як об'єкта суміжних прав без дозволу правовласника в контексті відтворення сигналу ефірного (кабельного) мовлення телерадіоорганізації, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач мовлення, не є порушенням суміжних прав. Проте судом не враховано, що даний позов пред'явлений на захист майнових авторських прав, а не суміжних прав, відповідно, з огляду на предмет і підстави даного позову і підлягає вирішенню спір.

Також судами попередніх інстанцій у вирішенні спору не прийнято як належні та допустимі подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання відповідачем музичних творів.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання спірних творів відповідачем, суди не надали останнім оцінки в їх сукупності (акту фіксації, відеозапису, фіскальному чеку), не зазначили приписів законодавства, яким вони, на їх думку, не відповідають, не навели доказів відповідача на їх спростування.

При цьому судами не враховано, що відповідач, який посилався на те, що наданий позивачем відеозапис доводить лише наявність звуку у належному йому приміщенні, що не виключає можливості публічного виконання або відтворення творів третіми особами, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Крім того, саме відповідач є особою, яка несе відповідальність за додержання вимог закону у належному йому закладі, у тому числі у сфері інтелектуальної власності.

Отже, подані позивачем докази на підтвердження здійснення відповідачем публічного виконання музичних творів, зокрема твору "Replay", а отже і обставини самої справи у відповідній частині досліджені судами односторонньо та неповно.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи в частині вирішення спору про стягнення з Підприємства компенсації на користь ТОВ "Українська музична видавнича група" за неправомірне використання музичного твору "Replay".

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа у скасованій частині має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", яка діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" та товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС", задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 зі справи № 911/2180/14 скасувати в частині вирішення спору про стягнення з підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ - Україна" компенсації на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" за неправомірне використання музичного твору "Replay".

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

3. У решті рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 зі справи № 911/2180/14 залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій