ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 916/1670/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017та на ухвалугосподарського суду Одеської області від 24.11.2016 провидачу дубліката наказуу справі№ 916/1670/15 господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"прозобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники:

- ФОП ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився,

- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4 / позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу і просила суд: відновити строк для пред'явлення до виконання наказу про зобов'язання Уповноваженної особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" / відповідач) перерахувати фізичній особі на поточний рахунок грошову суму у розмірі 1 435 000 грн., на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/1670/15; задовольнити заяву ФОП ОСОБА_4 про видачу дублікату наказу про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про перерахування ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок грошової суми в розмірі 1 435 000 грн.; видати дублікат наказу про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про перерахування ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок грошової суми в розмірі 1 435 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2016 (суддя Цісельський О.В.) заяву ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання в порядку ст. 119 ГПК України задоволено: поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 09.11.2015 про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок грошову суму в розмірі 1 435 000 грн. Вказано також, що наказ господарського суду Одеської області від 09.11.2015 у справі № 916/1670/15 про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок грошову суму в розмірі 1 435 000 грн. вважати дійсним для пред'явлення протягом року з 24.11.2016.

Також, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2016 (суддя Цісельський О.В.) задоволено заяву ФОП ОСОБА_4 про видачу дублікату наказу про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок грошову суму в розмірі 1 435 000 грн.: видано дублікат наказу про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок грошову суму в розмірі 1 435 000 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Головей В.М.) ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2016 про задоволення заяви ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 09.11.2017 до виконання скасовано, в заяві ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу 09.11.2015 у справі № 916/1670/15 до виконання відмовлено; ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2016 про задоволення заяви ФОП ОСОБА_4 про видачу дублікату наказу від 09.11.2016 у справі № 916/1670/15 залишено без змін.

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", не погоджуючись із прийнятими у даній справі ухвалою про видачу дублікату наказу та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу про видачу дублікату та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про видачу дублікату наказу у справі № 916/1670/15.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2015 у справі № 916/1670/15 позов ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю: зобов'язано ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі відділення № 10 філії "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати ФОП ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 1 435 000 грн.; стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ФОП ОСОБА_4 1 218 грн. витрат на оплату судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/1670/15 апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" - задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_4 задоволено повністю: зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" перерахувати ФОП ОСОБА_4 на поточний рахунок у ПАТ "БАНК ВОСТОК" грошову суму в розмірі 1 435 000 грн.; стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ФОП ОСОБА_4 1 218 грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

09.11.2015 господарським судом Одеської області видано відповідні накази про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/1670/15.

Судами встановлено, що 10.11.2016 ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області, в тому числі, із заявою про видачу дублікату наказу, в якій вказувала, що нею було втрачено наказ господарського суду Одеської області від 09.11.2015 про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 916/1670/15. До поданої заяви позивачем було додано квитанцію про сплату судового збору, а також належним чином оформлену довідку від 03.11.2016 про те, що наказ втрачено і до виконання не пред'являвся.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, розглянувши вказану заяву ФОП ОСОБА_4, задовольнив її та постановив видати дублікат наказу господарського суду Одеської області від 09.11.2015 у справі № 916/1670/15.

Вищий господарський суд України погоджується із такими судовими рішеннями, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Аналогічні принципи містяться і в ст. 115 ГПК України, відповідно до яких, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 унормовано, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 606. Зі змісту статей 1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 цього Закону вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Законодавець також закріпив перелік підстав, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з приписами ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані, зокрема, при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.

При цьому, видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права відповідача та не покладає на нього якихось додаткових зобов'язань.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Таким чином, враховуючи встановлені судами обставини справи та наведені норми, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для видачі дублікату наказу.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що розгляд заяви ФОП ОСОБА_4 про видачу дублікату наказу здійснювався місцевим господарським судом без належного повідомлення сторін у справі, що є порушенням прав боржника - скаржника, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається зі штампу, проставленого на зворотному боці ухвали господарського суду Одеської області від 15.11.2016 у справі № 916/1670/15, якою було призначено до розгляду заяви ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання в порядку ст. 119 ГПК України та про видачу дублікату наказу у справі № 916/1670/15 в порядку ст. 120 ГПК України в судовому засіданні на 24.11.2016, дана ухвала була надіслана в кількості 2 примірників 17.11.2016. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази поштового повернення даної ухвали з адреси відповідача на адресу суду, які б свідчили про неповідомлення відповідача про відповідне судове засідання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Зі змісту наведеної статті не вбачається, що її положення передбачають розгляд заяви про видачу дублікату наказу у судовому засіданні з викликом сторін, а отже, ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" безпідставно вказало, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд заяви про видачу дублікату наказу.

Судовою колегією також відхиляються доводи касаційної скарги про те, що ФОП ОСОБА_4 не додано до заяви про видачу дублікату наказу доказів, які б підтверджували втрату нею такого наказу, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_4, в порядку ст. 120 ГПК України, додано до заяви довідку, в якій вказано, що наказ втрачений і до виконання не пред'являвся, заява підписана ФОП ОСОБА_4, підпис якої засвідчений відповідною печаткою. При цьому, стаття 120 ГПК України не встановлює обов'язку суду, за відсутності сумнівів щодо достовірності доданих до заяви документів, витребувати, зокрема, від стягувача будь-які додаткові докази на підтвердження втрати наказу, крім тих, які передбачені вимогами вказаної статті процесуального закону, у зв'язку з чим посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими.

Решта тверджень ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", викладених в касаційній скарзі, були предметом дослідження, зокрема, суду апеляційної інстанції, їм надана належна оцінка, а тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення заяви позивача, з огляду на що подана відповідачем касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та ухвала - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2016 у справі № 916/1670/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Л.А. Гольцова