Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 911/4093/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізонуна постановуКиївського апеляційного господарського судувід21.05.2015у справі№ 911/4093/14Господарського суду Київської областіза позовомзаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України 2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церквадо1. Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"провизнання недійсним розпорядження, договору купівлі-продажу, та зобов'язання повернути землю

за участю

- відповідача-2:Красовська Ю.Г. (довіреність від 11.08.2015)- прокурора:Коркішко В.М. (повідчення №027484),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (далі - позивач-2), заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону просив визнати недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач-1) №40 від 16.01.2009 року "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"", що дає право на придбання земельної ділянки загальною площею 2,8407 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок №4-а; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009, укладений між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" (далі - відповідач-2); зобов'язати відповідача-2 повернути позивачу-2 земельну ділянку загальною площею 2,8407 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок №4-а, у власність держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надана відповідачу-2 земельна ділянка належить до земель оборони і згода на припинення права постійного користування Міністерством оборони України, як цього вимагає законодавство, не надавалась, у зв'язку з чим розпорядження відповідача-1 про продаж цієї земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу є незаконними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2015 (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 № 1135-р було здійснено передачу майна Державного підприємства "Білоцерківський авіаційний завод", що перебувало у сфері управління Міністерства оборони України, у власність територіальної громади міста Біла Церква.

19.04.2006 між відповідачем-2 та Комунальним підприємством "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Біла Церква, вул. Гайок, будинок № 4-а.

26.02.2008 між відповідачами укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки площею 2,8407 га виділеної в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Як вбачається з Договору оренди дана земельна ділянка перебувала у державній власності та віднесена до забудованих земель промисловості за рахунок земель запасу Фурсівської сільської ради.

Договір оренди укладено відповідно до Розпорядження Голови Білоцерківської районної адміністрації від 18.02.2008 № 87.

Спірним розпорядженням відповідача-1 від 16.01.2009 № 40 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення товариству з обмеженою відповідальністю "Контракт 61"" затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,8407 га, яка знаходиться на землях Фурсівської сільської ради за адресою м. Біла Церква, вул. Гайок, 4-а, для розташування виробничої бази, відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній сумі 899933,76 грн., яку дозволено продати відповідвачу-2, якою він користується згідно договору від 08.04.2008. Оплату вартості земельної ділянки в сумі 89993,38 грн. здійснити протягом 30 банківських днів з дня реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, яку перерахувати на розрахунковий рахунок Фурсівської сільської ради. Решту суми коштів 809940,39 грн. перерахувати з розстроченням платежу терміном на 5 років по 161988,08 грн. щорічно до 31 грудня. Доручено першому заступнику голови Білоцерківської райдержадміністрації укласти договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки несільськогосподарського призначення у відповідності з нормами чинного законодавства.

На підставі зазначеного розпорядження між відповідачами, укладено спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 19.03.2009, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Панкратьєвою Є.В., зареєстрований в реєстрі за №1254, відповідно до умов якого відповідач-1 як продавець зобов'язується передати майно у власність відповідча-2 - покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену суму, а саме за викуплену земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, загальною площею 2,8407 га, кадастровий номер земельної ділянки 3220488300:05:010:0027.

Повністю задовольняючи позов місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що приймаючи оскаржуване розпорядження відповідач-1 безпідставно розпорядився та передав у власність відповідачу-2 земельну ділянку загальною площею 2,84072 га, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, яка входить до складу земель Міністерства оборони України і перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква відповідно до державного акта землекористування від 25.11.1977, чим порушив право позивачів володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції пославшись на Протокол №8 від 11 жовтня 2005 року засідання комісії з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних сил України, дійшов висновку, що у зв'язку з передачею майна підприємства "Білоцерківський авіаційний завод", що перебувало у сфері управління позивача-1, у власність територіальної громади міста Біла Церква, до земель запасу с. Фурси Білоцерківського району Київської області було передано і землі цього заводу. За цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на момент прийняття спірного розпорядження спірна земельна ділянка під будівлями не відносилася до земель оборони.

Проте судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи на підставі додатково прийнятих ним доказів, виходячи із наступного.

Відповідно до положень до частини 1 статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Частиною 4 статті 77 цього кодексу встановлено, що порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Правові засади і порядок використання земель оборони визначено Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно статті 2 цього Закону військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 141 Земельного кодексу України).

Пунктом 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, визначено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування, землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно із Земельним кодексом України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України (п.45). Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України (п.48).

Отже, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між припиненням у однієї особи та виникненням у іншої права на земельну ділянку, суду апеляційної інстанції належало дослідити надані докази та навести у своїй постанові відомості про уповноважену посадову особу Збройних Сил України на передачу землі, дії, вчинені нею щодо такої передачі та дату їх вчинення, розмір земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні, та розмір землі відносно якої мало місце припинення користування, і дати їм належну юридичну оцінку у сукупності із даними стосовно спірної земельної ділянки.

Між тим, відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції вказаних обставин не дослідив, у своїй постанові не навів перелічених відомостей.

Разом з тим, відповідно до приписів частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Враховуючи що суд апеляційної інстанції не виконав у повному обсязі покладених на нього процесуальним законом обов'язків у вказаній частині, а також те, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції, постанова цього суду, з урахуванням статей 1115, 1117 зазначеного кодексу, у вказаній частині підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду для виконання приписів статті 101 вказаного кодексу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111 11112, Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі Господарського суду Київської області № 911/4093/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський