ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/9647/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргудочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року господарського суду міста Києва від 03.06.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 117 460,85 грн.,в судовому засіданні взяли участь представники:

- від позивача:Лисенко С.І.,- від відповідача:Шегеру І.П.,ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України") про стягнення 117 460,85 грн. заборгованості, з яких: 85 578,85 грн. основного боргу, 14 864,09 грн. пені, 5 780,48 грн. штрафу, 6 799,18 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 7 438,83 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу № 264-К/103-234-У від 13.10.2010 року щодо оплати вартості отриманої за цим договором продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 82 578 грн. 27 коп. основного боргу, 6 799грн. 18 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 7 438 грн. 83 коп. - 3% річних, 1936 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року (колегія суддів у складі: Зеленін В.О.- головуючий, судді: Зубець Л.П., Шевченко Е.О) рішення місцевого господарського суду від 03.06.2015 року залишено без змін, апеляційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.10.2010 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (продавець) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 264-К/103-234-У (далі - договір), відповідно умов якого продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та матеріали (далі - продукція), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору загальна ціна цього договору становить 82 578,27 грн., в т.ч. ПДВ - 13763,00 грн.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією, згідно видаткових накладних від 13.10.2010 року на загальну суму 82 578,27 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статей, суди попередніх інстанцій встановивши, що покупцем не було здійснено оплату вартості отриманої за договором поставки продукції, обов"язок якого виник з моменту отримання товару за видатковими накладними - 13.10.2010 року, дійшли вірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки продукції № 264-К/103-234-У від 13.10.2010 року суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги про 82 578,27 грн. основного боргу, 6 799,18 грн. інфляційних витрат, 7 438,83 грн. - 3% річних, як складової загальної суми боргу. При цьому, суди виходили з того, що по вказаним позовним вимогам позовна давність не спливла, оскільки сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків від 30.09.2012 року.

Втім, з такими висновками попередніх інстанцій, колегія суддів повністю не може погодитись, оскільки вони зроблені без врахування всіх обставин справи в сукупності та надання цим обставинам належної юридичної оцінки, зокрема суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що акт звірки від 30.09.2012 року підписаний головними бухгалтерами сторін на загальну суму 1 091 584,19 грн. і не містять посилання на договір № 264-К/103-234-У від 13.10.2010 року.

У зв"язку з цим, суди не з'ясували та не встановили чи цей акт є доказом визнання заборгованості саме за названим договором в сумі, щодо якої виник спір, адже акт звірки розрахунків як акт, яким визнається борг іншою стороною, має підтверджувати наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Не дослідження та не встановлення судами попередніх інстанцій вказаних вище обставин, вплинуло на правильність висновку про переривання позовної давності щодо суми заборгованості, відносно якої виник спір, у зв"язку з чим колегія суддів вважає передчасним висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості.

Є передчасними висновки попередніх судових інстанцій і в частині позовних вимог про стягнення 6 799,18 грн. інфляційних витрат, 7 438,83 грн. - 3% річних, оскільки судами при вирішенні спору щодо вказаних позовних вимог не було враховано те, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, а відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Встановлення та дослідження зазначених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору і їх неврахування призвело до передчасних висновків судами попередніх інстанцій по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, при необхідності призначити відповідну судову експертизу і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі №910/9647/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова