ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 922/1288/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А4104на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№ 922/1288/16 Господарського судуХарківської областіза позовомВійськової частини А4104до - Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харковатретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"за участюВійськової прокуратури сил антитерористичної операціїпровизнання права постійного користування земельною ділянкоюза участю представників: прокуратуриШекшеєва В.С,- пос.№015375;Чалий М.Г.- пос. №036334позивачаТлепов І.Є. -предст. дов. від 12.12.2016відповідачів- Красько С.Ю.- предст. дов. від 23.01.2017; - Рудник Ю.М. - предст. дов. від 26.12.2016; - не з'явився третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 Військова частина А 4104 подала до господарського суду Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова позов про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 3069,2 га, яка розташована в селі Благодатне (на території Комсомольської селищної ради) Зміївського району Харківської області. Позов подано відповідно до статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 92, 116, 152 Земельного кодексу України з підстав порушення права позивача на користування земельною ділянкою, що йому належить на праві безстрокового користування, помилково виданим 1990 року Державним актом серії Б № 047623 на ім'я ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця, без зазначення в акті військової частини 47026, що на той час використовувала полігон ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця та правонаступником якої є позивач.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова заперечив проти позову з тих підстав, що питання використання військовими частинами земельних ділянок, віднесених до земель оборони, вирішуються Міністерством оборони України.

Військова прокуратура сил антитерористичної операції повідомила про свій вступ у справу та заявила про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2016 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано за Військовою частиною А 4104 право постійного користування земельною ділянкою у розмірі 3069,2 га, яка розташована в селі Благодатне (на території Комсомольської селищної ради) Зміївського району Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Камишева Л.М., Тихий П.В.) рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 4-2, 4-3, 94, 97 Господарського процесуального кодексу України, статей 5, 8 Закону України "Про судовий збір" та принципу рівності і змагальності сторін, задовольнив необґрунтоване та не підтверджене відповідними доказами клопотання військової прокуратури про відстрочення сплати судового збору, не врахувавши відсутності доказів такої сплати, розглянув та задовольнив апеляційну скаргу, яка підлягала поверненню без розгляду; суд безпідставно та необґрунтовано в порушення вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України надав невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов необґрунтованих висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, щодо дійсного землекористувача спірної земельної ділянки та щодо відсутності доказів на підтвердження здійснення технічної помилки у Державному акті, який видано на підставі рішення виконкому від 03.04.1990 № 98, не взяв до уваги надані позивачем докази на підтвердження його права постійного землекористування.

Позивач усно у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Представник Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба не заперечував проти касаційної скарги, натомість, зазначив, що позивач є правомірним та законним землекористувачем у спірних правовідносинах.

Усно у судовому засіданні та у запереченнях до касаційної скарги Військова прокуратура сил антитерористичної операції вказала про правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо належності спірної земельної ділянки на праві постійного користування Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, як правонаступнику.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова та третя особа не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників. У відзиві третя особа просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого господарського суду та заявила про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокуратури позивача та відповідачів, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційний господарський суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Готвальдівської районної Ради народних депутатів від 03.04.1990 № 98 затверджено матеріали щодо видачі Державного акта на право користування землею полігона ХВВАУЛ їм.С.І. Грицівця загальною площею 3069,2 га, інші землекористувачі відсутні; тим самим рішенням вирішено видати Державний акт на право користування землею полігону ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця; покласти відповідальність за збереження межових знаків, встановлених в натурі, на начальника ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця. На виконання зазначеного вище рішення ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця видано Державний акт на право користування землею Серія Б № 047623, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 62. Відповідно до Державного акта на право користування землею Серія Б № 047623, землекористувач ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця отримав у безстрокове безоплатне користування земельну ділянку площею 3069,2 га в межах згідно з планом землекористування для навчальних цілей.

Рішенням виконавчого комітету Готвальдівської районної Ради народних депутатів від 03.04.1990 № 98 та Державний акт на право користування землею Серії Б № 047623 є чинними.

Суд встановив також, що відповідно до змісту Витягу з історичної довідки 134 авіаційного полігону "Шебелинка" військової частини А4104 вбачається, що авіаційний полігон ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця (умовне найменування - військова частина 47026) розташований за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Благодатне, до складу якого входить спірна земельна ділянка загальною площею 3069,2 га, заснований 1949 року для навчання курсантів ХВВАУЛ ім.С.І. Грицівця бойовому застосуванню засобів ураження; відповідно до основних положень Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року на підставі вимог директиви Міністра оборони України від 27.01.2000 № 115/1/050 в 2000 році військова частина 47026 (с. Благодатне, Харківська область) була перейменована у військову частину А1529. Земельна ділянка авіаційного полігону "Шебелинка" площею 3069,2 га в с. Благодатне Зміївського району Харківської області виділена в постійне користування Міністерству оборони згідно з рішенням Ради міністрів УРСР від 23.02.1973 № 90-ДС, фактичним землекористувачем зазначено військову частину 47026 (полігон ХВВАУЛ), що підтверджується довідкою Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.01.2012 № 24-333 та довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України від 23.06.2016 № 3162.

На виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30.09.2005 № Д-322/1/017, Директиви Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 14.10.2005 № 350/106/1/05 134 авіаційний полігон (військова частина А1529) Харківського університету Повітряних Сил (ХУПС) перепідпорядковано до складу 203 навчальної авіаційної бригади ХУПС (військова частина А4104).

31.08.2006, на виконання вимог Директиви Міністра оборони України від 30.12.2005 № 322/1/024 "Про проведення організаційних заходів у ЗСУ у 2006-2007 роках, Директиви Командувача Повітряних Сил ЗСУ від 19.01.2006 № 350/106/1/01 "Про проведення організаційних заходів у Повітряних Силах ЗСУ у 2006 році та з метою оптимізації структури і чисельності" розформовано 134 авіаційний полігон с. Шебелинка" (військова частина А1529). Правонаступником військової частини А1529 визначено 203 навчальну авіаційну бригаду ХУПС (військову частину А4104 м. Чугуїв). Умовне найменування ВЧ А1529 анульовано.

За змістом Акта обстеження земельної ділянки військового містечка № 265 полігон "Шебелинка", розташованої за адресою: с. Благодатне Зміївського району Харківської області, Харківського гарнізону, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова від 02.10.2015 вбачається, що земельна ділянка полігону "Шебелинка" загальною площею 3069,2 га станом на 01.01.2015 обліковується в КЕВ м. Харкова та використовується військовою частиною А4104 за цільовим призначенням. На земельній ділянці розташовано 8 будівель, які обліковуються на балансі КЕВ м. Харкова.

Частину земельної ділянки полігону (зона безпеки) площею 2000,0 га за згодою відповідних посадових осіб (начальника Головного КЕУ ЗС; начальника логістики Командування Повітряних Сил; начальника управління бойової підготовки Командування Повітряних Сил; начальника ХУПС) дозволено використовувати для сумісної обробки землі в сільськогосподарських цілях згідно договорів. На території не виявлено фактів самовільного вилучення земельних ділянок з державної власності. Земельна ділянка військового містечка в цілому або будь-яка її частина не відчужувалась, місцевим органам не передавалась, змін цільового призначення не здійснювалось. Земельна ділянка використовується для потреб Міністерства оборони України та планується до використання в подальшому.

За довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України від 23.06.2016 № 3162 станом на 01.01.2016 спірна земельна ділянка авіаційного полігону площею 3069,2 га перебуває на обліку та балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України та використовується військовою частиною А4104.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, також встановив, що за змістом довідки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 06.01.2017 № 350/176/25-20/1 Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ім. С.І. Грицівця було розформоване відповідно до вимог директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 115/1/0847 від 02.10.1993 та на його фондах сформовано Харківський інститут льотчиків Військово-Повітряних Сил. Директивою Міністра оборони України від 17.07.2000 №115/1/0270, Харківський інститут льотчиків Військово-Повітряних Сил перейменовано у Харківський інститут Військово-Повітряних Сил. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1430 ліквідовано Харківський військовий університет і Харківський інститут Військово-Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та на їх базі утворено Харківський університет Повітряних Сил.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1430, згідно з директивою Міністра оборони України від 30.12.2003 № 115/1/016 розформовано Харківський інститут Військово-Повітряних Сил. Наказом Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.03.2004 № 68 правонаступником Харківського інституту Військово-Повітряних Сил визначено Харківський університет Повітряних Сил. Указом Президента України від 26.08.2005 № 1206/2005 Харківському університету Повітряних Сил присвоєно почесне звання - імені Івана Кожедуба. Відповідно до Указу Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.06.2016 № 270/2016, спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 10.07.2016 № Д-322/1/14дск, Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перейменовано у Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Директивою Міністра оборони України від 14.07.2004 № 312/1/018 та директивою Головнокомандувача Військово-Повітряних сил Збройних Сил України від 27.07.2004 № 122/1/09, ВЧ А4104 (позивача у справі) підпорядковано Харківському Університету Повітряних Сил України, що підтверджується листом начальника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 09.12.2015 № 350/176/24/34/325.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав позивача законним землекористувачем, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази (довідку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова від 23.06.2016, відомість форми 405 А від 01.01.2016, лист від 04.12.2015 та рішення у інших справах, в яких встановлювалися обставини ймовірної помилки в Державному акті та приналежності спірної земельної ділянки) та вказав, що в назві землекористувача в Державному акті на право користування землею серія Б №047623 від 1990 року, виданому виконавчим комітетом Готвальдівської районної (міської) ради депутатів трудящих, наявна технічна помилка.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду; приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дослідив обставини та встановив, що позивач не довів свого права постійного користування спірною земельною ділянкою, а наявні у матеріалах справи документи засвідчують, що таке право належить Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - правонаступнику ХВВАУЛ ім.С.І. Грицівця, якому видано чинний Державний акт на право постійного користування землею серія Б № 047623 1990 року, та якому передано межові знаки.

Спростовуючи висновки місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки про помилку у Державному акті не підтверджено будь-якими доказами, як і не підтверджено спроби виправлення такої помилки у порядку визначеному нормами чинного законодавства чи звернення Міністерства оборони України або Кабінету Міністрів України до органів державної влади з питання набуття права на спірну земельну ділянку; будь-яких рішень щодо надання позивачу в постійне користування земельної ділянки або щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця уповноваженими органами не приймалось.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 77 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування; порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (військові частини). Також за статями 1 та 2 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами статті 119 Земельного кодексу України, державні акти на право постійного користування земельною ділянкою залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення юридичних осіб.

За статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На час видачі Державного акта серії Б №047623 була чинна редакція Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, за приписами статей 16 та 20 якого відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Згідно з вимогами статей 2, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" управління військовим майном здійснюється Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України; військове майно, в тому числі земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на підставі оперативного управління.

Міністерство оборони України є центральним органом управління Збройними Силами України, яке здійснює відповідно до закону управління військовим майном закріплює військове майно за військовими частинами в разі їх формування, переформування. Питання передачі земель оборони між військовими частинами вирішуються в адміністративному порядку Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483 затверджено Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями. Згідно з пунктами 36, 38 цього Положення, військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням, яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. Ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. Пунктами 39, 40 цього Положення визначено, що передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Відтак, у розумінні приписів земельного законодавства землекористувачем є громадянин або юридична особа, яким у встановленому законом порядку земельну ділянку передано у землекористування, правомочність з користування земельною ділянкою, окрім іншого, може виникати у особи, на підставі державного акту, який передбачає реалізацію права особи користуватися майном.

У відповідності до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності набувається на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що наявне право постійного користування спірною земельною діяльною, яке підтверджується Державним актом, виданим Харківському вищому військовому авіаційному училищу льотчиків ім. С.І. Грицівця на підставі рішення виконавчого комітету Готвальдівської районної ради народних депутатів від 03.04.1990 № 98 для навчальних цілей; на цій земельній ділянці розташовано полігон військового учбового закладу - Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків ім. С.І. Грицівця (правонаступником якого є Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба) і цільове призначення земельної ділянки відповідно до державного акта встановлено для навчальних цілей, тобто, для відпрацювання навчальних завдань слухачами та курсантами військово-навчальних закладів. Враховуючи, що державний акт про право постійного користування на земельну ділянку є документом, що посвідчує відповідне право, є чинним і виданий на підставі чинного рішення уповноваженого органу з цільовим призначенням - для навчальних цілей, встановивши відсутність доказів передачі права користування землею позивачу, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано вказав про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог Військової частини А4104, скасувавши рішення господарського суду про задоволення позову.

Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та безпідставного задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору спростовуються змістом додаткової постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судом апеляційної інстанції істотних обставин справи та законності правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 42, 43, 33, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини А4104 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі №922/1288/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова