ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/12030/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "СІГМА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р.у справі№910/12030/16 господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "СІГМА"до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" 2. Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного банку України про визнання договору недійсним за участю представників

позивача - Маркович В.О.,

відповідачів: 1. Баранов О.В.,

2. Залізняк І.В.,

третьої особи - Шматко В.О.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Приватне підприємство "СІГМА" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" про визнання недійсним договору іпотеки від 18.10.2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №1510.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. (суддя Якименко М.М.) у справі №910/12030/16 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір іпотеки від 18.10.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1510, укладений між Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" та стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" на користь Приватного підприємства "СІГМА" 689 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Скрипки І.М., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. у справі №910/12030/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства "СІГМА" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Приватне підприємство "СІГМА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2007 р. між Приватним підприємством "СІГМА" (позивач, генеральний підрядник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" (відповідач-2, замовник) укладено Договір будівельного підряду №10/6 (Договір будівельного підряду), за умовою якого генеральний підрядник (позивач) зобов'язувався виконати роботи по спорудженню складу готової продукції площею 9600 м. кв. та ввести його в експлуатацію, а саме (підготовка підвалин, влаштування фундаментів та каркасу, влаштування огороджуючи конструкцій стін та покрівлі, влаштування каналізації) на об'єкті Замовника (Відповідача-2), що розташований за адресою: вул. Дерев'янка, 26., м. Умань, Черкаської області, на підставі наданої Замовником проектної документації.

Як досліджено судами, відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 26.12.2008р. об'єкт "Крите приміщення для оптової реалізації сільськогосподарської продукції" розташований в м. Умань, Черкаської області по вул. Дерев'янка, №26 було прийнято в експлуатацію, будівництво такого об'єкту здійснювалось генеральним підрядником ПП "Сігма", який виконував будівельно - монтажні роботи в терміни: початок робіт V-2008 р.; закінчення робіт ХІІ - 2008 р. Згідно наявного у матеріалах справи Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.12.2008р. Серії САС №2890 за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Уманський тепличний комбінат" було зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.

Разом з тим, судами встановлено, що 08.10.2010 р. між Акціонерним Банком "КИЇВСЬКА РУСЬ" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ"; далі по тексту - Банк, відповідач-1) та відповідачем-2 (позичальник) укладено Кредитний договір №43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) (далі по тексту - Кредитний договір) із змінами та доповненнями відповідно до:

- Договору від 30 червня 2011 року про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року;

- Договору від 09 серпня 2011 року про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року;

- Договору від 15 листопада 2011 року про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року;

- Договору від 11 січня 2012 року про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року;

- Договору від 10 вересня 2012 року про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року;

- Договору від 11 березня 2013 року про внесення змін до Кредитного договору № 43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року;

- Договору від 03 листопада 2014 року про внесення змін до Кредитного договору №43886-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 08 жовтня 2010 року.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в межах якої зобов'язується надавати Позичальнику в користування грошові кошти на наступних умовах:

- Ліміт кредитування: 35 500 000,00 грн.

- Строк кредитної лінії: з 08 жовтня 2010 року по 07 квітня 2019 року.

- Процентна ставка: з 08.10.2010 року по 31.05.2011 року - 18,5% річних, з 01.06.2011 року по 14.11.2011 року - 17.5% річних, з 15.11.2011 року по 31.08.2012 року - 18,5% річних, з 01.09.2012 року - 19,0% річних.

У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує проценти з розрахунку 25% річних (п. 4.6. Кредитного договору).

При цьому, судами встановлено, що 04 жовтня 2010 року Банк отримав від Позичальника заяву на перерахування коштів по кредитній лінії, вих. № 958, від 04.08.2010р., на отримання кредиту в розмірі 35500000 грн. та у подальшому перерахував грошові кошти у зазначеній сумі на поточний рахунок Позичальника № 2600208776005 у ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ".

Таким чином, Банк виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту в межах ліміту кредитної лінії та перерахував грошові кошти на поточний рахунок Позичальника відповідно до наданих заявок, що підтверджується випискою по рахунках Відповідача та меморіальним ордером № 6163 від 08.10.2010 року, доданими до позовної заяви.

Відповідно до умов п. п. 6.1. Кредитного договору, Позичальник взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

У строки, визначені умовами Кредитного договору свої зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії Позичальник не виконує.

Згідно з п. 8.1. Кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Станом на дату подання апеляційної скарги заборгованість Відповідача-2 перед Публічним акціонерним товариством "БАНК "КИЇВСЬКА-РУСЬ" за Кредитним договором не погашено, отримані кредитні кошти в сумі 35500000 грн. не повернуто.

Як встановлено судами, зазначені вище обставини сторонами визнані та не заперечувалися.

Разом з тим, 18.10.2010 р., в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1510 із змінами та доповненнями відповідно до Договору від 24.09.2012 р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1510 і Договору від 03.11.2014 р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1510 (надалі - Договір іпотеки). Предметом Договору іпотеки, зокрема, є нежитлова будівля для оптової реалізації сільськогосподарської продукції, за літерою "Ю", площею 9334,3 кв. м., що розташована в м.Умань Черкаської області по вул. Дерев'янка, 26 (далі - Предмет іпотеки). Державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки проведено належним чином.

Предметом спору у даній справі є вимоги Приватного підприємства "СІГМА" про визнання зазначеного Договору іпотеки недійсним з підстав відсутності у відповідача-2 необхідного обсягу повноважень, необхідних для його укладення та порушення даним договором права власності позивача на частку предмета іпотека, що суперечить ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Зазначеної позиції дотримується Верховний суд України у постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9.

Відповідно до статті 6 та ч.1 статті 43 Господарського кодексу України одним з принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Згідно з ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

В свою чергу, згідно з ч.1 статті 92 Цивільного кодексу України, якою визначено цивільну дієздатність юридичної особи, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Задовольняючи позов про визнання спірного Договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладання Договору іпотеки відповідач-2 не мав необхідних на це повноважень (необхідний обсяг цивільної дієздатності, як то передбачено ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України), так як власником 1/20 частки предмету іпотеки є позивач, та всупереч ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" і ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України порушив право власності позивача на 1/20 частки предмету іпотеки. При цьому, як на підставу визнання за позивачем права власності на 1/20 частки предмета іпотеки, місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначив рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2016р. у справі №925/1707/15, яке він вважав таким, що має преюдиціальне значення у вирішенні даної справи.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, апеляційний господарський суд на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановив, що станом на 18 жовтня 2010 року, тобто на дату укладання спірного Договору іпотеки, предмет іпотеки був зареєстрований на праві власності за відповідачем-2 на підставі свідоцтва на право власності, виданого 29.12.2008 р. виконавчим комітетом Паланської сільської ради (серія САС №289073). Тобто єдиним власником предмету іпотеки був саме ПОСП "УМАНСЬКИЙ ТЕПЛИЧНИЙ КОМБІНАТ". Крім того, судом встановлено, що рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2016р. №925/1707/15 скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, встановивши, що право власності у позивача на 1/20 частку нежитлової будівлі для оптової реалізації сільськогосподарської продукції, за літерою "Ю", площею 9334,3 кв. м., що розташована в м. Умань Черкаської області по вул. Дерев'янка, 26, могло виникнути тільки з моменту проведення державної реєстрації, тоді як в матеріалах справи зазначені документи відсутні, а рішення господарського суду Черкаської області у справі №925/1707/15 скасоване апеляційним господарським судом, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обгрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для визнання спірного Договору іпотеки недійсним, а відтак, і задоволення позову Приватного підприємства "СІГМА".

Доводи заявника касаційної скарги про те, що рішення господарського суду Черкаської області у справі №925/1707/15 на момент розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції набуло законної сили, оскільки учасники справи №925/1707/15 не звернулись з апеляційною скаргою на нього в межах строків на апеляційне оскарження визначених ст. 93 Господарського процесуального кодексу України є необгрунтованими та помилковими, оскільки не спростовують зазначених вище обставин справи, вірно встановлених апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 910/12030/16.

Разом з тим, помилковими є і доводи заявника касаційної скарги про порушення судом попередньої інстанції п.1 ч.1 ст.81 та п.1 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. у справі №826/22323/15, оскільки з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на дату розгляду справи у суді апеляційної інстанції особою, уповноваженою представляти юридичну особу відповідача-1 у правовідносинах з третіми особами та яка була наділена правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності була Біла Ірина Володимирівна (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь").

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Документи, які б спростовували зазначене вище, заявником касаційної скарги не подано.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Натомість, наведені у касаційній скарзі доводи, ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні заявником касаційної скарги положень матеріального та процесуального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду попередньої інстанції у даній справі відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків суду, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "СІГМА" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. у справі №910/12030/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук