ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2017 року Справа № 908/1960/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: позивача Харламов Д.І. - дов. від 28.09.2015 р. відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) третьої особи не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" на постановувід 10.01.2017 Донецького апеляційного господарського суду у справі№908/1960/16 Господарського суду Запорізької області за позовомПриватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя"
до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Т.Д.А." - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелот"простягнення 58337,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ПП "МТЦ-Запоріжжя" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Альпіна Т.Д.А.", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Камелот", про стягнення 58337,58 грн. витрат з утримання та експлуатаційного обслуговування трансформаторної підстанції ТП-10/0,4 та технологічних мереж за період з травня 2013 року по грудень 2013 року, на підставі статей 11, 526, 360, 1131 Цивільного кодексу України.
Позивач вказував на те, що він разом з ТОВ "Альпіна Т.Д.А." і ТОВ "Камелот" в рівних частках володіють на праві власності трансформаторною підстанцією ЗТП-10/04кВ (літ. Т), що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна,100а, яка за згодою власників була передана на баланс позивачу.
Оскільки, як зазначає позивач, відповідач не виконує зобов'язань з утримання спірної підстанції, а право позивача вимагати від останнього часткового компенсування понесених витрат на загальні потреби у видатках передбачено договором про спільну діяльність №1 від 22.10.2003 р., укладеного між позивачем, відповідачем і третьою особою, дія якого не припинилася, то позивач вважав обґрунтованим стягнення з відповідача 58337,58 грн. частини витрат на утримання спірного майна, що перебуває у спільній частковій власності.
У відзиві на позов відповідач просив відмовити у позові, посилаючись на недоведеність понесення позивачем спірних витрат.
Водночас у відзиві відповідач просив застосувати строк позовної давності за вимогами, що пред'являє позивач на підставі документів, датованих до 27.07.2013 р. (тобто про стягнення заборгованості за період з січня 2013 року до липня 2013 року).
У поясненнях відповідач посилався на те, що позивачем у спірному періоді вчинялися дії з перешкоджання відповідачу у користуванні спільним майном.
ТОВ "Камелот" у відзиві на позов посилався на те, що витрати заявлені до стягнення позивачем не підтверджені документально та не підтверджено їх використання і понесення саме на утримання спірної трансформаторної підстанції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.09.2016 р. (суддя Мойсеєнко Т.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Водночас суд виправив описки, допущені у вступних частинах ухвал від 27.07.2016 р. та від 09.09.2016 р. у даній справі при зазначенні найменування відповідача, а саме: замість ТОВ "Альбіна Т.Д.А." слід читати ТОВ "Альпіна Т.Д.А.".
Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що сторонами в письмовій формі не узгоджено порядок та обсяги здійснення витрат на утримання і експлуатацію трансформаторної підстанції після введення її в експлуатацію та порядок компенсації таких витрат, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, фактичного понесення витрат на утримання ЗТП-10/0,4 кВ у спірному періоді у заявленому розмірі.
За апеляційною скаргою ПП "МТЦ-Запоріжжя" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Зубченко І.В., Ломовцева Н.В., Марченко О.А.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.01.2017 р. змінив його, виключивши з резолютивної частини рішення абзац перший (щодо виправлення описки в ухвалах).
В іншій частині рішення суд апеляційної інстанції залишив без змін з тих же підстав.
ПП "МТЦ-Запоріжжя" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 244, 358, 360, 1130, 1135, 1137 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення спірних витрат та вказує на доведеність матеріалами справи понесення ним спірної суми витрат.
На думку скаржника, господарськими судами невірно оцінені зібрані у справі докази та невірно встановлені обставини.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 22.10.2003 р. між ПП "МТЦ" - учасник-1, ТОВ "Камелот" - учасник-2 та ТОВ "Альпіна Т.Д.А." - учасник-3 був укладений договір №1 про спільну діяльність.
За умовами цього договору учасники об'єднують матеріальні, фінансові та трудові ресурси для досягнення спільної господарської мети: "Проведення робіт з проектування, будівництва та введення в експлуатацію трансформаторної підстанції для забезпечення учасників договору електроенергією на правах спільної часткової власності".
Відповідно до пункту 1.3 договору ПП "МТЦ-Запоріжжя" під будівництво трансформаторної підстанції виділяє у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 112 квадратних метрів та додаткову площу для організації проходу (проїзду) інших учасників - ТОВ "Камелот" і ТОВ "Альпіна Т.Д.А." до об'єкту.
Пунктом 1.4 визначено місце розташування об'єкта: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47, територія Приватного підприємства "МТЦ".
Строк дії договору: початок - з дати підписання договору; закінчення - з моменту введення трансформаторної підстанції в експлуатацію за умови повного оформлення учасниками прав на спільну часткову власність та прав землекористування (пункт 1.5).
Керівництво та ведення спільних справ учасників договору узгоджено розділом 2 договору.
Зокрема, пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що керівництво та ведення спільних справ за даним договором, у тому числі ведення бухгалтерського обліку та звітності, здійснює ПП "МТЦ" (учасник-1) на відплатній основі. Він діє на підставі довіреності, виданої сторонами договору. У довіреності визначається зміст його прав та обов'язків, їх обсяг по веденню спільних справ. Зокрема, учаснику-1 надається право укладати господарські договори підряду, купівлі-продажу, перевезення тощо, а також доручати іншим учасникам виконання окремих обсягів робіт на оплатній основі.
Між тим, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідна довіреність ПП "МТЦ-Запоріжжя" іншими учасниками договору не видавалася.
За умовами пункту 2.4 на учасника покладається організація підготовки проектно-кошторисної документації, будівництва, комплектації обладнанням, виробництва, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт, здачі об'єкту Державній архітектурно-будівельній комісії, введення його в режим спільної експлуатації, реєстрації об'єкта в ЗБТІ, укладення договорів з електропостачальною організацією.
Для досягнення мети, визначеної в пункті 1 договору, кожний із учасників зобов'язується внести внески у грошовому виразі в сумі 100000 грн. (пункт 3.1). Грошові кошти та інші матеріальні внески учасників згідно з пунктом 3.7 договору є їх сумісною власністю.
ПП "МТЦ" за умовами пунктів 4.2, 4.4 договору вправі розпоряджатися грошовими коштами, що надійшли у вигляді внесків на його розрахунковий рахунок, у відповідності до умов договору і не вправі використовувати загальні кошти для потреб, не пов'язаних із будівництвом та експлуатацією трансформаторної підстанції (пункт 3.1).
Відповідно до пунктів 4.5, 4.6 учасники зобов'язані брати участь у сплаті будь-якого роду платежів та податків за спільним майном, а також у витратах з управління цим майном та його утримання пропорційно своїм часткам.
ПП "МТЦ" (учасник-1) має право вимагати від інших учасників - ТОВ "Камелот" і ТОВ "Альпіна Т.Д.А." дольового відшкодування понесених ним на загальні потреби витрат.
Згідно з пунктом 7.1 договору в ході виконання договору, а також після досягнення загальної господарської мети договору - закінчення будівництва та здачі об'єкту в експлуатацію, в учасників виникає право загальної часткової власності. Частка кожного учасника складає 1/3 в загальній власності.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що право користування земельною ділянкою у кожного учасника виникає в момент реєстрації об'єкта загальної часткової власності в ЗБТІ (стаття 120 Земельного кодексу України). Загальні витрати, пов'язані з оформленням відведення земельної ділянки, розподіляються між учасниками пропорційно до їх часток. Виділена ділянка використовується кожною стороною суворо за призначенням.
Після закінчення дії даного договору взаємовідносини між учасниками з питань володіння, користування та розпорядження трансформаторною підстанцією регулюється законодавством України та окремими договорами на експлуатацію об'єкта. Права та обов'язки в частині відповідальності за експлуатацію об'єкта за домовленістю сторін покладаються на учасника-1- ПП "МТЦ" (пункт 7.7 договору).
Договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств та є діючим.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання вказаного договору про сумісну діяльність учасники здійснили будівництво ЗТП 10/0.4 кв. з повним монтажем обладнання.
Згідно з листом №1435 від 29.10.2004 р. учасники погодили передачу на баланс ПП "МТЦ-Запоріжжя" дольових часток: засобів обліку, дві кабельні лінії 10 кв. від Ф-9, Ф-15 ЗРУ-10 кв. ГПП-35/10 кв. КП "НПК "Іскра" до ЗТП-10/0.4 кв. ПП "МТЦ-Запоріжжя" та високовольтне обладнання РУ-10 кв ЗТП-10/0.4 кв.
Актом робочої комісії від 01.06.2005 р. засвідчено прийняття закінченого будівництвом об'єкта закритої трансформаторної підстанції 10/0,4кВ з допоміжними приміщеннями та готовність об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії.
Відповідно до акта від 21.07.2005 р. державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт (закриту трансформаторну підстанцію 10/0,4кВ з допоміжними приміщеннями). Зазначений акт затверджено розпорядженням міського голови від 03.08.2005 р. №857р та зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ГУАтаМ після затвердження 04.08.2005 р. арх.№333.
22.07.2005 р. представником Державної інспекції енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Запорізькій області складено акт на допуск в експлуатацію електроустановок, яким засвідчено, що електроустановка до подачі напруги готова.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, право колективної власності на трансформаторну підстанцію літ.Т на вул. Магістральній, 100а, загальною площею об'єкта 91,8 кв.м оформлено в рівних частках (по 1/3 частки) за ПП "МТЦ-Запоріжжя" (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.10.2005 р.), за ТОВ "Альпіна Т.Д.А." (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.11.2005 р.) і за ТОВ "Камелот" (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.12.2005 р.).
Головним управлінням архітектури та містобудування Запорізької міської ради видано архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури - закрита трансформаторна підстанція 10/0,4 кВ м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А, який зареєстровано 24.06.2005 р. за №2105.
Отже, як встановили суди, трансформаторна підстанція введена в експлуатацію і належить учасникам договору на праві спільної часткової власності (по 1/3 частки).
При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено, що право землекористування під спірним майном не оформлено.
Крім того, господарські суди встановили, що у 2007 році між учасниками спірного договору про спільну діяльність укладався договір про спільне використання трансформаторної підстанції, договір про спільне використання технологічних мереж, втім такі договори були розірвані позивачем у 2010 році у зв'язку із відмовою від їх подальшого продовження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом даного судового розгляду є вимоги ПП "МТЦ-Запоріжжя" про стягнення з ТОВ "Альпіна Т.Д.А." 58337,58 грн. витрат з утримання та експлуатаційного обслуговування трансформаторної підстанції ТП-10/0,4 та технологічних мереж за період з травня 2013 року по грудень 2013 року, на підставі статей 11, 526, 360, 1131 Цивільного кодексу України.
Ухвалюючи судові акти у справі господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог та відмовили у їх задоволенні.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Згідно зі статтею 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
За приписами статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Статтею 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами не було узгоджено порядок та обсяги здійснення витрат на утримання та експлуатацію трансформаторної підстанції після введення її в експлуатацію та порядок компенсації таких витрат.
Разом з тим, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, визнав недоведеним понесення позивачем витрат саме на утримання трансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 кВ у спірному періоді у заявленому до стягнення розмірі.
Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши, окрім іншого, надану позивачем калькуляцію витрат по утриманню трансформаторної підстанції за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та акти здачі-приймання виконаних робіт та видаткових накладних за 2013 р., довідки про середню заробітну плату за 2013 р. головного енергетика, інженера-електрика, електромонтера, калькуляцію вартості 1 нормогодини енергослужби ПП "МТЦ-Запоріжжя", калькуляцію витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування трансформаторної підстанції ТП-10/0,4 кВ та технологічних мереж за 2013 р., наказ ПП "МТЦ-Запоріжжя" №05П від 05.01.2013 р. про введення в дію з 05.01.2013 р. єдиного тарифу на послуги служби головного енергетика для використання в межах ПП "МТЦ-Запоріжжя" на період з 31.12.2013 р., відхилили вказані документи (котрі, як стверджує позивач, свідчать про понесення ним витрат на утримання спірного майна), як такі, що не мають доказової сили у розумінні статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а інших належних доказів на підтвердження такого позивачем не надано.
Суди попередніх інстанцій встановили, що надані позивачем документи (окрім, акта здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 18.10.2013 р.) не містять посилання на те, що роботи та послуги надавались, а товари придбавались саме для використання та утримання спірної ЗТП-10/0,4 кВ ПП "МТЦ-Запоріжжя".
Також, позивачем не було надано, та, відповідно, матеріали справи не містять договорів, на підставі яких надавалися послуги та придбавалися товари, рахунки на оплату товарів, на які є посилання у видаткових накладних, а також докази оплати вказаних послуг та товарів.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом приписів матеріального і процесуального законодавства. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують викладеного і встановленого господарськими судами, та ґрунтуються виключно на переоцінці доказів у справі, що, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачаться.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. у справі № 908/1960/16 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Дроботова
Судді І.Алєєва
Л.Рогач