Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 912/3130/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю представників: позивача - Смакоти Н.І.

відповідача - Кударенко О.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 4 листопада 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 14 151 638,07 грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 1090706,99 грн., пені в розмірі 1 496 987,78 грн., 3% річних у розмірі 521207,15 грн., нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним своїх договірних зобов'язань за укладеним між сторонами у справі договором №13/3426-ТЕ-18 купівлі-продажу природного газу.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 4 листопада 2014 року (суддя Макаренко Т.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 748493,89 грн. пені, 3% річних в сумі 521 207,15 грн., 1080968,08 грн. збитків від інфляції, судовий збір. В іншій частині позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 13 393 443,44 грн. припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 748 493,89 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення цієї суми пені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №13/3426-ТЕ-18 на купівлю-продаж природного газу.

Згідно умов укладеного договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю імпортований природний газ для виробництва теплової енергії для потреб населення, релігійних організацій, а також установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів та для інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язався прийняти від продавця і оплатити природний газ на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом січня-грудня місяця 2013 року передав покупцю (відповідачу) природний газ на загальну суму 22 656 851,55 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач), в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав з простроченням строків оплати за переданий йому позивачем природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи докази, господарські суди правильно встановили той факт, що при зверненні позивача з даним позовом до суду, позивачем не був врахований факт здійснення відповідачем оплати за поставлений газ в сумі 758194,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 22.05.2014 року на суму 258154,63 грн. та №6 від 17.07.2014 року на суму 500000 грн. (а.с.61, 62).

Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом до суду основна сума боргу становила 13 393 443,44 грн.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно відмовив позивачеві в задоволені його позовних вимог щодо стягнення з відповідача 758 194,63 грн. суми основного боргу.

Крім того, під час розгляду справи відповідач сплатив позивачеві залишок суми боргу в розмірі 13 393 443,44 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8 від 06.10.2014 року.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 13 393 443,44 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 521 207,15 грн. та, з урахуванням здійсненого судом правильного перерахунку, правомірно стягнув з відповідача 1080968,08 грн. інфляційних нарахувань, відмовивши в решті частині стягнення інфляційних за необгрунтованістю їх нарахування.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору купівлі-продажу природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 50% та стягнув з відповідача на користь позивача 748 493,89 грн. пені, відмовивши в решті частині стягнення суми пені.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 4 листопада 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Кривда Д.С.